Постанова № 34388473, 23.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/1697/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від позивача: Обраменко І.О. - за довіреністю

від відповідача-1: Кравчук А.С. - за довіреністю

від відповідача-2: не з'явились

від відповідача-3: Перегонцев І.А. - за довіреністю

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року

у справі № 910/1697/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс"

до відповідача-1 Кабінету Міністрів України

до відповідача-2 Державної казначейської служби України

до відповідача-3 Державного концерну "Укроборонпром"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка"

про стягнення 94207,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про стягнення з держави в особі Кабінету Міністрів України 65933,10 грн. основного боргу, 7672,44 грн. пені, 13430,93 грн. інфляційних збитків, 5324,28 грн. 3% річних, 1847,22 грн. судового збору у субсидіарному порядку за зобов'язаннями Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Зірка" та державний концерн "Укроборонпром".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Державну казначейську службу України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Державний концерн "Укроборонпром".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/1697/13 (суддя Ковтун С.А.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" до Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України та Державного концерну "Укроборонпром" про стягнення 94207,97 грн. задоволено частково. Так, судом стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" 92360,75 грн. В іншій частині позову до Кабінету Міністрів України відмовлено, в позові до державного концерну "Укроборонпром" відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Кабінет Міністрів України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Тищенко О.В., Чорна Л.В., апеляційні скарги прийняті до розгляду, розгляд справи призначено на 07.08.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року розгляд справи відкладено на 28.08.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Гаврилюк О.М., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року розгляд справи відкладено на 02.10.2013 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В.; судді Гаврилюк О.М., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 23.10.2013 року.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Гончарова С.А. та перебуванням у відпустці судді Смірнової Л.Г., розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Гаврилюк О.М., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянтом зазначено, що висновок суду про те, що Кабінет Міністрів України є тим державним органом, в особі якого держава несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями КП ШКЗ «Зірка», є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та призвело до неповного та не всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які стали підставою для прийняття незаконного рішення, яке, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

Позивач, згідно з поданим до суду 05.08.2013 року відзивом та поданими 27.08.2013 року поясненнями, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх помилковість та на те, що оскаржуваним рішенням, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 77 ГК України, було правомірно стягнуто заборгованість третьої особи саме з відповідача-1.

Відповідач-2, згідно з поданими до суду 13.09.2013 року поясненнями, зазначив, що Державна казначейська служба як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувала, а тому правових підстав вирішувати питання про взаємовідносини між позивачем та відповідачем-2 немає.

Відповідач-3, згідно з поданими до суду 07.08.2013 року, 28.08.2013 року та 23.09.2013 року поясненнями, зазначив, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відсутні правові підстави стягнення боргу третьої особи на підставі ч. 7 ст. 77 ГК України, оскільки відсутній державний орган, до сфери управління якого входить КП ШКЗ «Зірка» та відсутні правові підстави стягнення боргу цієї особи з держави. Відповідачем-3 пояснено, що він не є органом, який відповідає за зобов'язаннями заводу, у тому числі в порядку субсидіарної відповідальності та взагалі Концерн не належить до органов державної влади чи будь-яких інших утворень, які мають статус органів.

Третьою особою, 02.140.2013 року, письмово пояснено суду, що на сьогодні відсутній центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого входить завод і який має нести від імені держави субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Заводу.

Відповідач-2 та третя особа до судового засідання, що відбулось 23.10.2013 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

09.08.2013 року та 30.09.2013 року до суду від третьої особи надходили клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності вказаних осіб є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

15.05.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" (продавцем) та казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Зірка" (покупцем) укладено договір № 01/05-09 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати пряжу бавовняну сувору кардну роздрібну номінальної лінійної щільності 290 текс (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Неналежне виконання умов Договору КП ШКЗ "Зірка" було предметом дослідження у справі господарського суду Сумської області № 5021/203/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" до казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка".

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 12.03.2012 р. у справі № 5021/203/12 вирішено стягнути з КП ШКЗ "Зірка" на користь ТОВ "БПФ "Рілакс" 65933,10 грн. основного боргу, 7672,44 грн. пені, 13430,93 грн. інфляційних збитків, 5324,28 грн. 3% річних, 1847,22 грн. судового збору, а загалом 94207,97 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2012 р. у справі № 5021/203/12 набрало законної сили 26.03.2012 року, та на його виконання 26.03.2012 року видано відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 22.06.2012 року наказ № 5021/203/12, виданий 26.03.2012 року про стягнення з КП ШКЗ «Зірка» заборгованості на суму 94207,97 грн. було повернуто без виконання у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з держави в особі Кабінету Міністрів України 65933,10 грн. основного боргу, 7672,44 грн. пені, 13430,93 грн. інфляційних збитків, 5324,28 грн. 3% річних, 1847,22 грн. судового збору у субсидіарному порядку за зобов'язаннями Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що його законні вимоги не можуть бути задоволені КП ШКЗ "Зірка" за рахунок коштів, що перебувають у його розпорядженні внаслідок їх відсутності, у той час коли згідно ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України у разі недостатності у казенного підприємства зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить це підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями. У даному випадку, на думку позивача, таким органом, є Кабінет Міністрів України.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка" існує непогашена заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" на суму 92360,75 грн., підстави виникнення якої носять цивільно-правовий характер.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, заборгованість у розмірі 1847,22 грн. зі сплати судового збору не є зобов'язанням цивільно-правового характеру, оскільки відшкодування судового збору засновано на приписах процесуального, а не цивільного законодавства, тобто підстави її виникнення не пов'язані з підставами, передбаченими ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Згідно ч. 2 ст. 76 Господарського кодексу України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності, а також відповідно до законодавства координує та контролює діяльність зазначених державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій.

Так, КП ШКЗ "Зірка" був утворений постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 987 "Про перетворення державних підприємств у казенні" шляхом перетворення із Шосткинського заводу "Зірка" без зміни його належності до сфери управління Міністерства промислової політики, до якої він належав згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 453.

29.12.2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1221, якою було вирішено утворити державний концерн "Укроборонпром" (надалі ДК «Укроборонпром») та включити до його складу ряд державних підприємств. Казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Зірка" увійшло до складу Укроборонпрому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 р. №347 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1221".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 993 було вирішено передати в управління ДК «Укроборонпром» підприємства, які були раніше включені до його складу, з сфери управління Міністерства промислової політики, яке було реорганізоване відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" визначено, що ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону об'єктом управління є майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу державного концерну "Укроборонпром".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Зірка" перебуває в управлінні державного концерну "Укроборонпром".

Проте, згідно п. 1 статуту ДК «Укроборонпром», затвердженого постановою КМ України від 31.08.2011 р. № 993, ДК «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням (а не державним органом), функції з управління яким здійснює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 8 статуту ДК «Укроборонпром», він не несе відповідальності за зобов'язаннями його учасників.

У той же час, як визначено статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваження щодо реалізації прав держави як власника об'єктів державної власності, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням такими об'єктами можуть здійснюватися також Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону до об'єктів управління державної власності належить у тому числі майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, міністерства та інші органи виконавчої влади, Фонд державного майна України, органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" особливості управління певними об'єктами державної власності можуть встановлюватись окремими законами або нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн "Укроборонпром".

Згідно статті 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Відповідно до ч. 3 наведеної норми Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Тобто, згідно положень Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", Учасники Концерну не належать до сфери управління державних органів, перелічених у статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", крім державного концерну "Укроборонпром" та Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 5 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади) здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" КМ України може здійснювати виконавчу владу безпосередньо. Межі повноважень Кабінету Міністрів України з питань управління об'єктами державної масності визначено статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". Згідно із пунктом 26 зазначеної статті Кабінет Міністрів України може виконувати також інші, не вказані у цій нормі, функції з управління об'єктами державної гласності, які передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Кабінет Міністрів України є тим державним органом, в особі якого держава несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями КП ШКЗ "Зірка" відповідно до ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на час набрання законної сили рішенням у справі господарського суду Сумської області № 5021/203/12 від 12.03.2012 року, Шосткінський завод «Зірка» вже не був суб'єктом правовідносин, які регулюються ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України, судова колегія відхиляє з огляду на наступне.

В обґрунтування наведеного апелянт посилався на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 року № 223 «Про реорганізацію казенних підприємств» третю особу було перетворено у державне комерційне підприємство.

Проте, з матеріалів справи не вбачається та жодним з учасників судового процесу не надано доказів, які б свідчили про закінчення процесу перетворення (реорганізації) Казенного підприємства Шосткінський казенний завод «Зірка» у державне комерційне підприємство.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, відповідно до Статуту Казенного підприємства Шосткінський казенний завод «Зірка», воно має статус саме Казенного підприємства.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника може бути передбачена законом. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як зазначалось, факт існування боргу у КП ШКЗ "Зірка" перед позивачем в розмірі 92360,75 грн. встановлений господарським судом Сумської області під час розгляду справи 5021/203/12 за позовом ТОВ "БПФ "Рілакс". Рішення суду по вказаній справі на даний час є чинним, але не виконаним у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника та наявності мораторію на відчуження його майна.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" фінансування Кабінету Міністрів України здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Згідно статті 43 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке забезпечує Державна казначейська служба України.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Державного бюджету України 65933,10 грн. основного боргу, 7672,44 грн. пені, 13430,93 грн. інфляційних збитків, 5324,28 грн. 3% річних, шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України

Як зазначалось, заборгованість у розмірі 1847,22 грн. зі сплати судового збору не є зобов'язанням цивільно-правового характеру, оскільки відшкодування судового збору засновано на приписах процесуального, а не цивільного законодавства, тобто підстави її виникнення не пов'язані з підставами, передбаченими ст. 11 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги в частині стягнення 1847,22 грн. є безпідставними та такими, що вірно не задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог до Державного концерну "Укроборонпром", судова колегія зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Статуту ДК "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 993, Концерн є державним господарським об'єднанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 Господарського кодексу України Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Господарського кодексу України Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

З наведеними положеннями законодавства кореспондуються положення Статуту Державного концерну "Укроборонпром".

З огляду на викладене, відповідач-3 не може відповідати у субсидіарному порядку за зобов'язаннями Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Зірка", та підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/1697/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Кабінету Міністрів України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/1697/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/1697/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/1697/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1697/13 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Гаврилюк О.М.

Тищенко О.В.