Постанова № 34388450, 24.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2013 р. справа №908/2421/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Марченко О.А., Радіонова О.О.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької області від02.09.2013р. (повний текст підписано 05.09.2013р.) у справі№908/2421/13 (суддя Кагітіна Л.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжядо Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька областьпро стягнення 53207,50грн. основного боргу, 3086,17грн. пені, 627,64 грн. 3% річних

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька область про стягнення 53207,50грн. основного боргу, 3086,17грн. пені, 627,64 грн. 3% річних

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2013р. (повний текст підписано 05.09.2013р.) у справі №908/2421/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 53207 грн. 50 коп. основного боргу, 3047 грн. 65 коп. пені, 620 грн. 03 коп. 3% річних та 1719 грн. 10 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №130-12/П від 20.12.2012р. позивач поставив відповідачу товар, а відповідач, відповідно, прийняв цю продукцію загальною вартістю 57953,50 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем в повному обсязі та своєчасно своїх зобов'язань з оплати отриманої продукції, за ним утворилась заборгованість у сумі 53207,50 грн., а також позивач нарахував пеню у сумі 3086,17 грн. та 3% річних у сумі 627,64 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 53207,50 грн., визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені. В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 38,52 грн. та 3% річних у сумі 7,61грн. відмовлено за необґрунтованістю, у зв'язку з тим, що позивачем не вірно встановлено період прострочення своїх зобов'язань з оплати отриманої продукції.

Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька область, не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2013р. у справі №908/2421/13 змінити, розстрочивши його виконання на 10 місяців рівними частинами.

На думку заявника апеляційної скарги, рішення суда першої інстанції підлягає зміні внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

Зокрема, апелянт, посилаючись на ст. 83 ГПК України, та на документи, які додані до апеляційної скарги, вважає, що наявні всі підстави для застосування розстрочення виконання оскаржуваного рішення суду.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №908/2421/13, судовий розгляд призначено на 23.10.2013р., явка сторін обов'язковою не визнавалась. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 08.10.2013р. та 07.10.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представники сторін у судове засідання 23.10.2013р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Також, сторони не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 130-12/П (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався передати в зумовлені цим договором строки іншій стороні - покупцю товар, згідно із специфікацією (додаток № 1), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти вказаний товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 3.1. договору, ціна товару зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після постачання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання договору.

Постачальник зобов'язується здійснити постачання товару в строки та кількості, вказаному в даному договорі (п.4.2. договору).

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника або іншим способом за погодженням сторін (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, товар який поставляється повинен супроводжуватись: рахунком-фактурою на товар, видатковою накладною, податковою накладною, сертифікатом відповідності або іншим документом, що підтверджує якість товару.

Договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до 31 грудня 2013 року (п. 6.4. договору).

Специфікацією на постачання товару до договору №130-12/П від 20.12.12 р., сторони визначили найменування, одиницю виміру та кількісні показники товару, що постачається, а також його вартість.

Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №130-12/П від 20.12.12 р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до ст.712 Цивільно кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - поставив відповідачу товар на загальну суму 57953,50 грн. за наступними накладними:№ РН-01/10/46 від 10.01.2013 р. на суму 4746,00 грн., № РН-01/10/47 від 10.01.2013 р. на суму 736,00 грн., № РН-01/15/48 від 15.01.2013 р. на суму 11040,11 грн.,№ РН-01/31/45 від 31.01.2013 р. на суму 40871,40 грн., № РН-02/25/48 від 10.01.2013 р. на суму 559,99 грн. (всі суми вказані з урахуванням ПДВ).

Накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача, яким був отриманий товар, а також, відтиск печаток обох сторін. Повноваження представника відповідача на отримання товару від імені Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради підтверджуються наступними довіреностями: № 5 від 10.01.2013 р., № 10 від 15.01.2013 р. та № 50 від 25.02.2013 р.,

Зважаючи на положення ст.666, 678, ч.1 ст.688 ЦК України, судова колегія встановила, що фактично відповідач прийняв за вказаними вище видатковими накладними продукцію загальною вартістю 57953,50 грн., не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку, а також актів про відсутність будь-яких товаросупровідних документів суду не представив.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №130/12П від 20.12.2012р.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

09.04.2013 року відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 4746,00 грн. (що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів даної справи), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за спірним договором у розмірі 53207,50 грн.

06.06.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 05/29/01-ю від 29.05.2013 р. про сплату суми заборгованості за спірним договором. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 53207,50 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач умови договору належним чином не виконав, за таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення з відповідача суми боргу за придбаний товар у розмірі 53207,50 грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пені у розмірі 3086,17 грн. та 3% річних у розмірі 627,64 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Згідно до п. 6.4 договору сторони домовились, що в разі порушення покупцем термінів оплати товару він, за вимогою постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені та 3% річних, суд першої інстанції врахував положення статей 534, 549-552, 625 ЦК України, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умови Договору між сторонами, та вірно визначив початкову дату нарахування пені та 3% річних, а саме з 12.02.2013 р. та з 05.03.2013 р.

За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що у зв'язку з тим що позивач припустив помилки щодо початкової дати нарахування пені та 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме, 3047, 65 грн. пені та 620, 03 грн 3% річних. В решті заявлених вимог щодо стягнення 3% річних - 7,61 грн. та пені - 38,52 грн., правомірно відмовлено як заявлених необґрунтовано.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права у зв'язку з тим що суд першої інстанції повинен був розстрочити виконання оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідачем не надано жодних належних доказів подання заяв, клопотань до суду першої інстанції із проханням розстрочити виконання рішення, отже, не надано жодних належних доказів невірного застосування судом процесуального права з цього питання.

Разом з тим, вимоги апелянта щодо зміни оскаржуваного рішення, шляхом його розстрочення виконання, колегія суддів вважає недоречним та безпідставним, з огляду на те, що відповідно до приписів ч. 3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, м. Енергодар, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2013р. (повний текст підписано 05.09.2013р.) у справі №908/2421/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2013р. (повний текст підписано 05.09.2013р.) у справі №908/2421/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу ; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС