Рішення № 34388140, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/2874/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Пласт», м.Миронівка

про стягнення 27007,51 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Юхно В.І.

Від відповідача: Шляхтун А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Пласт» (далі - відповідач ) про стягнення 27007,51 грн.

Провадження у справі №911/2874/13 порушено відповідно до ухвали суду від 26.07.2013 року та призначено справу до розгляду на 13.08.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.08.2013 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 22.08.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2013 року надав відзив на позов, в якому проти позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представники сторін у судовому засіданні 22.08.2013 року подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків розгляду справи, передбачених ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладався на 08.10.2013 року.

Заслухавши у судовому засіданні 08.10.2013 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами документи та докази, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору. Розгляд справи відкладався до 22.10.2013року.

В судовому засіданні 22.10.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на виконання вимог суду надав докази виставлення рахунків-фактур для оплати та пояснення по суті спору. Відповідач заперечував проти позову в частині нарахування штрафних санкцій на платежі за рахунками-фактурами №05-1 від 15.01.2013 року та № 06-02 від 05.02.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

17.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Пласт» (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (виконавець, позивач) було укладено Договір про надання послуг по прийому, підготовці та транспортуванню природного газу, який зареєстрований за № 4/13 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. предметом Договору стало надання послуг по прийому, підготовці та транспортуванню природного газу, видобутого з ліцензійних площ замовника по газопроводу УППГ Кавердинка-УКПГ Солоха-ГС-Солоха для поглибленої підготовки газу на ГС-Солоха та подальшої передачі в систему магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» з оплатою замовником вартості наданих послуг, що закріплено додатково пунктом 3.1. Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг по прийому, підготовці та транспортуванню 1000 куб. м. природного газу складає з 01.01.13 по 28.02.13 - 250 грн. (з врахуванням ПДВ 41,67 грн.), а з 01.03.13 - 350 грн. (з врахуванням ПДВ 58,33 грн.).

Згідно з п. 4.2. Договору замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем, в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем на факс замовника з урахуванням перерахованої попередньої оплати.

Позивач зазначив, що ним належним чином виконувались умови Договору та своєчасно надавались відповідачу передбачені Договором послуги, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг. Факт надання послуг відповідачем в ході розгляду не спростовується та не заперечується.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі зобов'язання з оплати послуг не виконував, оплачував послуг з порушенням встановлених Договором термінів та порядку. На день розгляду спору відповідачем послуги оплачені в повному обсязі, однак з простроченням, що також свідчить про визнання відповідачем факту надання позивачем послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків за надані послуги з порушенням встановлених Договором термінів та порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як визначено п. 6.3. Договору, за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

В обґрунтування наданого суду розрахунку штрафних санкцій, позивач зазначив, що рахунок-фактуру № 05-01 від 15.01.2013 року на попередню оплату за прийом, підготовку і транспортування природного газу за січень 2013 року на суму 790 354,75 грн. було передано відповідачу через водія замовника 10.01.2013 року під його підпис. Однак попередня оплата послуг, як це передбачено п. 4.2. Договору, до 15 числа звітного місяця замовником не була проведена. Оплата була проведена лише 31.01.2013 року, таким чином строк затримки оплати склав 15 днів. З врахуванням кількості днів прострочення та розміру подвійної облікової ставки НБУ за час прострочки позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 872,05 грн.

За лютий 2013 року виконавцем було виставлено Рахунок-фактуру від 05.02.2013 року за № 06-02 на суму 803 963,50 грн. на попередню оплату послуг, який був переданий представнику замовника 04.02.2013 року згідно реєстру від 04.02.2013 року. Однак попередня оплата послуг, як це передбачено п. 4.2. Договору, до 15 лютого замовником не була проведена. Відповідна оплата була проведена лише 26.02.13 року, таким чином строк затримки оплати склав 10 днів. З врахуванням кількості днів прострочення та розміру подвійної облікової ставки НБУ за час прострочки позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 303,96 грн. та 660,79 грн. 3% річних.

За березень 2013 року виконавцем було оформлено Рахунок-фактуру від 05.03.2013 року за № 13-03 на суму 734 426 грн. на попередню оплату послуг, який був переданий через представника замовнику 11.03.2013 року під його підпис. Однак попередня оплата послуг була проведена лише 26.03.13 року та 28.03.13 року, тобто з простроченням на 10 та 2 дні відповідно. З врахуванням кількості днів прострочення та розміру подвійної облікової ставки НБУ за час прострочки відповідач має сплатити пеню в сумі 2 732,42 грн. та 228,74 грн. та 3% річних в сумі 546,48 грн. та 45,75 грн. відповідно.

Згідно акту наданих послуг за березень 2013 року, який датовано 31.03.2013 року, виконавцем надано послуг на суму 1 059 123,45 грн. На адресу замовника виконавцем був виставлений Рахунок-фактура від 31.03.2013 року за № 4890-03 на суму 1 059 123,45 грн. на остаточну оплату послуг. Вказаний рахунок-фактура був вручений належному представнику замовника 09.04.13 року під його підпис. Замовником 26.03.13 року було зроблено попередню оплату за прийом, підготовку та транспортування природного газу за березень 2013 року в сумі 386 589,99 грн., 28.03.2013 року було зроблено доплату за послуги за березень 2013 року в сумі 278 298,51 грн.

Таким чином, станом на 15.04.2013 року замовником своєчасно не оплачено отримані послуги за березень (з врахуванням переплати за лютий) на суму 324 697,45 грн.

Послуги за березень 2013 року в сумі 324 697,45 грн. були оплачені лише 30.04.2013 року, тобто з про строчкою на 14 днів, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1868,12 грн., 3 % річних в сумі 373,62 грн. та 324,70 грн. інфляційних.

За квітень 2013 року виконавцем було виставлено рахунок-фактуру від 04.04.2013 року № 11-04 на суму 1 059 123,45 грн. на попередню оплату послуг, який був переданий через представника замовника 09.04.2013 року. Згідно акту наданих послуг за квітень 2013 року, який датовано 30.03.2013 року, виконавцем надано послуг на суму 853 835,15 грн. Рахунок-фактура від 30.04.2013 року за № 4961-04 на суму 853 835,15 грн. на остаточну оплату послуг, був вручений належному представнику замовника 14.05.2013 року під його підпис.

Замовником 30.04.13 року було зроблено попередню оплату за прийом, підготовку та транспортування природного газу за квітень 2013 року в сумі 200 000 грн. Замовником оплачено в повному обсязі отримані послуги, зокрема, на суму 653 835,15 грн. лише 31.05.2013 року.

Таким чином, попередня оплата послуг до 15 числа звітного місяця замовником не була проведена, строк затримки оплати склав 30 днів. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 5 295,97 грн. пені за прострочку у квітні місяці та 4 030,49 грн. за прострочку у травні місяці 2013 року, 1059,19 грн. та 806,10 грн. 3% річних за прострочку у квітні та травні відповідно та 859,12 грн. інфляційних.

Всього, позивач просить стягнути 22 331,75 грн. пені за прострочення відповідачем платежів за Договором, 3491,94 грн. 3% річних (нараховані за виключенням заборгованості за січень 2013 року) та 1183,82 грн. інфляційних (нараховані на заборгованість за березень-квітень 2013 року).

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що з огляду на п. 4.2. Договору необхідною умовою для здійснення замовником попередньої оплати за договором є факт надання виконавцем рахунку-фактури. У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що Рахунки-фактури надавались позивачем несвоєчасно, зокрема, рахунок-фактура № 05-01 від 15.01.2013 року на попередню оплату за січень 2013 року на

суму 790 354,75 грн. не передавався через водія замовника 10.01.2013 року і у відповідному реєстрі документів зазначений рахунок-фактура відсутній. Рахунок-фактура № 06-02 від 05.02.2013 року на попередню оплату за лютий 2013 року на суму 803 963,50 грн. не міг бути переданий в реєстрі документів 04.02.2013 року, тобто напередодні його складення.

Таким чином, відповідач у відзиві заперечував нарахування штрафних санкцій по Рахунках-фактурах № 05-01 від 15.01.2013 року та № 06-02 від 05.02.2013 року. Щодо решти періодів нарахування відповідач заперечень не зазначив.

Враховуючи викладені в позові обставини та заперечення відповідача, судом встановлено, що позивачем не надано доказів виставлення відповідачу Рахунку-фактури № 05-01 від 15.01.2013 року. В позові позивач стверджує, що рахунок виставлено в реєстрі 10.01.2013 року, який судом оглянуто та встановлено, що в реєстрі відсутні дані про передачу Рахунку-фактури № 05-01 від 15.01.2013 року. В поясненнях, позивач стверджує, що рахунок надсилався простим листом, однак не надав доказів його своєчасного виставлення для оплати відповідачем.

Таким чином, дії кредитора, який несвоєчасно виставив рахунок для оплати, спричинили прострочення платежу, що виключає відповідальність боржника. Відтак, штрафні санкції за прострочення оплати по Рахунку-фактурі № 05-01 від 15.01.2013 року у вигляді пені в сумі 4872,05 грн. стягненню не підлягають.

Щодо Рахунку-фактури № 06-02 від 05.02.2013 року, судом встановлено, що про його передачу відповідачу зазначено в реєстрі від 04.02.2013 року. Враховуючи, що рахунок-фактура є одностороннім документом, описка в його даті не спростовує наявності відповідного документа та його передачі. Крім того, в реєстрі отриманих документів відсутні відповідні застереження особи, яка приймала документи.

Враховуючи, що Рахунок-фактура № 06-02 від 05.02.2013 року був переданий відповідачу до 15 числа звітного місяця, такий рахунок мав бути оплачений у визначені п. 4.2. Договору строки, тому позовні вимоги щодо стягнення 3 303,96 грн. пені та 660,79 грн. 3% річних за відповідний період підлягають задоволенню.

Щодо решти проведених позивачем нарахувань відповідач заперечень не надав. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що пеня, 3% річних та інфляційні нараховані позивачем за фактичні періоди прострочення на суми прострочення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню за виключенням штрафних санкцій, нарахованих за Рахунком-фактурою № 05-01 від 15.01.2013 року у вигляді пені в сумі 4872,05 грн.

З врахуванням заперечень відповідача, позивачем надано на виконання вимог суду уточнений розрахунок позову, в якому позивач виключив з розрахунку пені заборгованість за Рахунком-фактурою № 05-01 від 15.01.2013 року, також, позивачем в уточненому розрахунку відповідний період не враховувався при нарахуванні 3% річних та інфляційних.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті наданих послуг, з відповідача підлягає стягненню 17459,70 грн. пені, 3491,94 грн. 3% річних та 1183,82 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 17459,70 грн. пені, 3491,94 грн. 3% річних та 1183,82 грн. інфляційних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Пласт» (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 48, код ЄДРПОУ 30895672) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 25168700) 17459,70 грн. пені, 3 491,94 грн. 3 % річних, 1 183,82 грн. інфляційних та 1410,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.