Постанова № 34388001, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/13396/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

Від позивача: Шитель С.О. - представник за довіреністю,

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року

у справі №910/13396/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича

фармацевтична компанія "ЕЙМ"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 292 043,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фармацевтична компанія "ЕЙМ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 292 043,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 108 від 27.12.2011 року щодо оплати за поставлену фармацевтичну продукцію.

13.08.2013 року до Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 292 043, 60 грн. основної заборгованості, 9 931, 43 грн. пені та 7 631,00 грн. 3 % річних, а також покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору та витрати на адвоката.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/13396/13 позов задоволено повністю. Вказаним рішенням Господарський суд м.Києва частково стягнув витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3096 грн. 06 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не враховано перерахування відповідачем в погашення основної заборгованості позивачу 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004010 від 30.08.2013 року.

Крім того, апелянт вважає безпідставним задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення витрат на адвокатські послуги.

Також, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача, про час та місце судового засідання, а саме поштові повідомлення № 09795484, № 09795492.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фармацевтична компанія "ЕЙМ" (постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупцець) було укладено договір поставки № 108, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця лікарські препарати та косметичні засоби (далі пойменований - медтовар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити медтовар.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що розрахунки за медтовар, що поставляється за даним договором, здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки медтовару.

Згідно з п. 8.1. договору при отриманні покупцем медтовару на складі постачальника приймання медтовару за кількістю та за якістю здійснюється в момент його передачі покупцю, що підтверджується підписом особи, яка отримала медтовар, та накладної і довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 9.2. договору повернення бракованого медтовару постачальнику можливе тільки при дотриманні правил, передбачених інструкціями, сказаними в п. 8.2. договору або з його згоди, але в будь-якому випадку при повідомленні постачальника не менше ніж за два тижні.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу медтовари на загальну суму 298 687, 98 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000449 від 14.03.2012 року, № РН - 0000507 від 21.03.2012 року, № РН - 0000696 від 18.04.2012 року, № 963 від 06.06.2012 року, № 987 від 12.06.2012 року, № 1060 від 27.06.2012 року, № 1198 від 24.07.2012 року, № 1405 від 29.08.2012 року, № 1811 від 30.10.2012 року, № 20 від 15.01.2013 року.

Встановлено, що товар на суму 933, 19 грн. був повернутий позивачу відповідачем, у відповідності до п. 9.2. договору, що підтверджується накладними на повернення (а.с. 34-37).

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений позивачем товар за вказаними накладними відповідач розрахувався частково, сплативши 6 644, 38 грн.

Судова колегія не приймає до уваги видаткові накладні на повернення на суму 933, 19 грн., оскільки відповідно до даних накладних відповідачем повертався позивачу товар, який був поставлений відповідачу за накладими, які не є предметом розгляду даної справи.

Судова колегія, дослідивши доводи апеляційної скарги стосовно того, що в оскаржуваному рішенні не враховано перерахування відповідачем в погашення основної заборгованості позивачу 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 004010 від 30.08.2013 року, не приймає їх до уваги, оскільки зазначене перерахування відповідач здійснив вже після прийняття Господарським судом м. Києва рішення у даній справі.

Судова колегія звертає увагу на те, що зазначену вище обставину слід врахувати відділом виконавчої служби на стадії виконавчого провадження, для запобігання подвійного стягнення з відповідача.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 292 043, 60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 9 931, 43 грн. пені та 7 631,00 грн. 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 7 631,00 грн. 3% річних.

Перевіривши розмір 3 % річних за прострочення платежу за поставлений позивачем товар за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 631,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку затримки платежу за отриманий медтовар більше строку, визначеного п. 7.1. та 7.2. договору, покупець зобов'язаний крім заборгованості за медтовар, сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого медтовару.

Перевіривши розмір пені за прострочення платежу за поставлений позивачем товар за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 931, 43 грн. пені підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до суду першої інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пункт 12 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями передбачає, що «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи».

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України висловлена в Інформаційному листі від 13 лютого 2002 р. № 01-8/155.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір про надання правової допомоги № 80 від 08.07.2013 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 723, виданого Шитель Сергію Олександровичу, Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно якого Шитель Сергій Олександрович займається індивідуальною адвокатською діяльністю, а також завірені адвокатом прибутковий касовий ордер від 08.08.2013 року та квитанцію прибуткового касового ордеру № 04 від 08.08.2013 року, згідно договору про надання правової допомоги № 80 від 08.07.2013 року в сумі 15 000,00 грн., судова колегія приходить до висновку про те, що враховуючи співрозмірність витрат на адвокатські послуги ціні позову та обставини даної справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, судова колегія вважає доцільним задовольнити повний розмір судових витрат на адвокатські послуги, а саме 15 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія визнає правомірною вимогу позивача про відшкодування відповідачем витрат на адвокатські послуги повністю, а саме у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року підлягає зміні в частині стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/13396/13 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; код ЄДРПОУ 21568905; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фармацевтична компанія "ЕЙМ" (61124, Харківська область, м. Харків, вул. Грозненська, буд. 34, кв. 60; код ЄДРПОУ 22716897) 292 043 (двісті дев'яносто дві тисячі сорок три) грн. 60 коп. основної заборгованості, 9 931 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 43 коп. пені, 7 631 (сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 3 % річних, 6192 (шість тисяч сто дев'яносто дві) грн. 15 коп. судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.»

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/13396/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Шевченко Е.О.