Постанова № 34387945, 25.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2013 р. справа №913/1759/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.за участю представників від позивача:Гонопольський Д.С., довіреність № ухп-15/58 від 07.10.2013 р.від відповідача:Ямпольський Г.В., довіреність №б/н від 05.03.2013 р.розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», м. Київна рішення господарського суду Луганської області від15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.) у справі№913/1759/13 (суддя Воронько В.Д.)за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», м. Київдо Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ», м. Луганськпро стягнення штрафних санкцій у сумі 243303,57грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ЛМЦ», м. Луганськ, про стягнення штрафних санкцій у сумі 243303,57грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013р.) у справі №913/1759/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення вмотивовано недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем умов договору від 08.02.2013 р. № ЦХП-01-00813-01 щодо своєчасної та в повному обсязі поставки товару. Зокрема, недоведеністю факту виникнення у відповідача обов`язку з постачання продукції у зв'язку з надісланою рознарядкою яку виконати належним чином неможливо.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування апелянт посилається на те, що рішення суда першої інстанції винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права та не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Скаржник зазначив, що в мотивувальній частині рішення не зазначено доводів, за якими господарський суд звільнив відповідача від встановленої законодавством та умовами договору відповідальності за встановлене правопорушення у сфері господарювання. Також, вважає, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості виконання рознарядки відповідачем спростовуються здійсненням відповідачем часткового постачання продукції на адресу позивача відповідно цієї поставки. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що рознарядка є листом довільної форми, адже форма такого листа не встановлена та не визначена жодним нормативним актом. Натомість, позивач зазначив, що недотримання форми рознарядки не є підставою для звільнення від встановленої чинним законодавством відповідальності

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. у справі №913/1759/13 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги на 23.10.2013 о 13:40 ., явку сторін не визнано обов'язковою.

Розпорядженням В.о Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Марченко О.А.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.10.2013р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між Державним підприємством матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "ЛМЦ" (постачальник) укладено договір на постачання продукції від 08.02.2013 № ЦХП-01-00813-01., згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції, яка постачається в рамках даного договору - вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах "СРТ" (перевезення сплачено до...), пункт призначення - матеріальний склад ДП "Укрзалізничпостач", м. Фастів, вул. Шевченка, 48. (відповідно до вимог "Інкотермс" у ред. 2000р.).

Згідно п. 5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не зазначено у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні Продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.

Пунктом 10.1 договору визначено, що у випадку прострочення термінів постачання понад 30 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення.

Крім того, п. 10.1 договору визначено, що у випадку прострочення термінів постачання понад 30 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення.

Разом з тим, 12.02.2013 додатковою угодою № 1 до договору сторонами анульовано специфікацію № 1 до договору та включено специфікацію № 2 на суму 4157482, 68 грн. з ПДВ.

Відповідно до специфікації № 2 від 08.02.2013 номенклатура продукції складається з трьох позицій: секції радіатора уніфікованої, розпилювача та плунжерної пари.

Позивач направив відповідачу рознарядку № ЦХП-20/1400 від 05.03.2012 (дозвіл) на відвантаження запасних частин до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2М62 на адресу Фастівського складу ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», на загальну суму 1 104 102,00 грн. з ПДВ, яка була отримана відповідачем 05.03.2013р., про що свідчить відмітка останнього у рознарядці про отримання.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, чим порушив вимоги п. 1.1 та п. 5.2 договору.

Виходячи із умов укладеного договору, поставка за даною рознарядкою мала бути здійснена в повному обсязі в строк до 07.03.2013, проте, за твердженням позивача заявлений у рознарядці товар не був поставлений в обумовлений сторонами в договорі строк.

Таким чином, позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.03.2012 року №ЦХП-20/1760, відповідно до якої вимагав сплатити штраф за несвоєчасну поставку продукції у сумі 165 615,30 грн.

23.04.2013 року відповідач направив відповідь на претензію №0671 від 23.04.2013 року, де зазначив що у рознарядці не вказано, яку саме продукцію відповідач повинен поставити.

Між тим, 29.03.2013 відповідно до акту №ЗЧЛ13-57 від 29.03.2013 року, на Фастівський склад Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" постачальником було відвантажено продукцію на суму 319371 грн. 60 коп.

Наразі, позивач вважає, що поставка продукції по рознарядці №ЦХП-20/1400 від 05.03.2013р. у повному обсязі та своєчасно відповідачем здійснена не була, тому останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 15% вартості непоставленої продукції у розмірі 165615 грн. 30 коп. та пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення в сумі 77688 грн. 27 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення з постачальника штрафу за прострочку поставки за договором, який за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 613 Цивільного кодексу України Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В п. 5.2 спірного договору сторони зазначили певні умови за якими повинна здійснюватися поставка товару.

Між тим, визначальною умовою відвантаження продукції постачальником є наявність рознарядки замовника на поставку продукції, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції, продукція за договором поставляється тільки після отримання постачальником письмової рознарядки замовника, яка надається в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв`язку.

Умови п. 5.2. договору викладені в категоричній формі, зі змісту цього пункту вважається, що поставка має бути здійснена обов'язково частинами і у визначеному асортименті та кількості відповідно до рознарядки.

Отже, визначаючи обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції за порушення термінів постачання, наявність та необхідність дослідження змісту рознарядки є обов'язковою.

Частиною 1ст. 671 Цивільного кодексу України встановлено, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Разом з цим, дослідивши рознарядку (а.с. 19), отриману відповідачем від позивача , остання не містить найменування, кількість продукції, яка має бути за нею поставленою, що унеможливлює виконання такої рознарядки. В подальшому уточнень або доповнень до цієї рознарядки від позивача не надходило.

Зокрема, отримана від позивача рознарядка не є належним документом для настання строку поставки відповідачем продукції.

Одночасно, в матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених в подальшому рознарядок позивача від 26.04.2013, 18.06.2013, 08.07.2013, які містять в собі назву та кількість товару, який має бути поставлений.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таком чином, позивачем не доведено настання строку поставки відповідачем продукції за рознарядками на відвантаження, а тому зобов'язання відповідача по поставці продукції не є простроченим.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, тому відсутні підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження.

Зокрема, твердження заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що рознарядка є листом довільної форми, що форма такого листа не встановлена та не визначена жодним нормативним актом - є помилковим, з огляду на наступне.

Дійсно, оформлення такої рознарядки сторонами не було обумовлено, та форма або текст такого листа є довільний, натомість судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що рознарядка за №ЦЗП-20/1400 від 05.03.2013 р., не містить достатньої необхідної інформації, яка б дозволяла виконати зобов'язання з поставки продукції. Спірна рознарядка містить посилання на орієнтовну загальну вартість продукції, яка підлягає поставці, а не на чітко визначену її вартість у відповідності з погодженою ціною продукції співвідношенні за видами, моделями та її кількістю, замовленою до відвантаження. В даному випадку зазначення вказаних умов в рознарядці є обов'язковим, для належного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Отже, здійснюючи аналіз наведених норм та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суда першої інстанції, а наведені доводи на апеляційну скаргу зводяться до довільного розуміння оскаржуваного рішення, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі №913/1759/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі №913/1759/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надр. 5 прим.: 1 - поз.; 1 - відп.; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС