Постанова № 34387645, 18.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.10.13р. Справа № А36/74-08

За позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського", м.Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, м.Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним рішення.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання - помічник судді Бобир Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача - Кривошеїна І.О., дов.№250/2-282 від 12.12.2012р., представник

Від відповідача - Оріхова Т.А., дов.№15507/9/10-14 від 22.05.2013р., представник

Від відповідача - Резніков Ю.М., дов.№19047/9/10-14 від 20.06.2013р., представник

Від третьої особи - Ліпін Ю.О., дов. №4/8-17 від 04.01.2013р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерного товариство "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" звернулось до господарського суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року, яким визначено податкового зобов'язання ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" з комунального податку в розмірі 118 295,52 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" суму судового збору.

18.01.2008 року Позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" з комунального податку в розмірі 118 295,52 грн.

- визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.01.2008 року №1/2, якою визначена сума податкового боргу ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" за узгодженим податковим зобов'язанням в розмірі 81 030,48 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" 6,80 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що згідно з даними акту перевірки ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" занизило комунальний податок у 1, 2, 3 кварталах 2007 року на загальну суму 112 662,4 грн. у зв'язку з тим, що товариством невірно застосована ставка комунального податку в розмірі 10%, замість 20% як це встановлено рішенням Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 року № 6/11 "Про комунальний податок". Податкове повідомлення-рішення № 0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року винесене з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню на підставі наступного. Так, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007р. по справі №А1/165-07 (з урахуванням виправлення, зробленого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 року по справі № А1/165-07) визнане незаконним рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006 року про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003р. №6/11 "Про комунальний податок". Справа в подальшому була направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по апеляційній скарзі Дніпропетровської міської ради. Однак, відповідачем не прийнято до уваги, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007р. по справі №А1/165-07 були вжиті і заходи забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії рішення Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року.

Також, Позивач вказує на те, що в порушення ч. 1 ст. 23 ГК України, ч.3 ст. 24, п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 3 ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", рішенням Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року встановлена ставка комунального податку в розмірі 20 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Також Позивач зазначає, що податкова звітність з комунального податку складається за формою податкового розрахунку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 року № 625. З форми податкового розрахунку комунального податку випливає, що сума податку за базовий податковий період розраховується, виходячи з таких показників, як кількісний склад працівників, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, річний фонд оплати праці та ставка комунального податку. Як вказано у наказі Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003р. №625, кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. №286. Тобто показник, виходячи з якого розраховується сума комунального податку відповідно до рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006р., та показник, який використовується у Декреті Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори" для визначення обмеження щодо ставок податку, є тотожними. Відповідно, розмір ставки податку в рішенні Дніпропетровської міської ради та Декреті Кабінету міністрів України визначається виходячи з одних і тих же показників.

Оскільки, на думку Позивача, ставка комунального податку встановлена рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006р. з порушенням вимог законодавства та в розмірі вдвічі більшому за граничну ставку комунального податку, встановлену Декретом Кабінету міністрів України, то повинна застосовуватись гранична ставка податку, встановлена законодавчим актом, який має вищу юридичну силу - Декретом Кабінету міністрів України, а не рішенням, прийнятим з порушенням вимог законодавства. Таким чином, ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" правильно розраховувало суму комунального податку виходячи зі ставки податку, встановленої Декретом Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори" у розмірі 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" розраховувало розмір комунального податку за ставкою 10% виходячи з вимог Декрету Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори" та рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003р. №6/11 "Про комунальний податок" без урахування положень зупиненого рішення міської ради №4/4 від 27.09.06р. Крім того, на підставі того, що позивачем не була сплачена сума податкового зобов'язання, визначена в податковому повідомленні-рішенні у зв'язку з його оскарженням до суду, відповідач виніс першу податкову вимогу від 14.01.2008 року №1/2, якою визначена сума податкового боргу ВАТ "ДМЗ ім.Петровського" за узгодженим податковим зобов'язанням в розмірі 81030,48 грн., з яких за основним платежем - 75393,3 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 5633,12 грн., пеня - 4,06 грн. Перша податкова вимога Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 14.01.2008 року № 1/2 винесена з тих же підстав, що і оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року, Позивач вважає її протиправною на підставі наступного. Відповідно до пп. 5.2.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Про це було повідомлено відповідача шляхом направлення на його адресу листа ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" №250/10-5 від 09.01.2008 року разом з позовною заявою з відміткою суду про одержання. Таким чином, оскільки податкове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні №0000958813/0/42464 від 24.12.2007р., є неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, винесення першоїподаткової вимоги від 14.01.2008 року №1/2 і на думку Позивача є протиправним, що обумовлює необхідність її скасування.

Також Позивачем надані додаткові пояснення від 30.07.13р. (а.с. 105-107 Т.1), від 20.08.13р. (а.с. 147-152 Т.1), від 07.10.13р. (а.с. 1-5 Т.2) з посиланням на відповідну судову практику та стверджує, що ним правомірно здійснено розрахунок комунального податку за І, ІІ, ІІІ квартали 2007 року у розмірі 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішенням сесії V скликання Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006р. №4/4 внесені зміни до рішення міської ради від 30.07.2003 №4/9р. "Про комунальний податок", згідно яких п.2.2 додатку викладено в наступній редакції: "2.2 Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового штату". Рішення сесії введено в дію на території м. Дніпропетровська з 01.01.2007р. За період з 01.01.2007р. по 30.09.2007р. підприємством надавались звіти по комунальному податку зі застосування ставки по комунальному податку у розмірі 10% замість 20%. З метою надання роз'яснення з питання порядку сплати комунального податку у м. Дніпропетровську СДПІ було направлено запит до ДПА у Дніпропетровській області від 08.10.2007р. №32384/8/08-02/5-15. Згідно отриманої відповіді від 01.11.2007р. №28819/7/18428 ДПА у Дніпропетровській області повідомила, що під час справляння комунального податку необхідно виконувати вимоги рішення Дніпропетровської міської ради та у разі встановлення факту заниження податкового зобов'язання у поданому патинком податковому розрахунку комунального податку вживаються заходи, передбачені Законом України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Одночасно Відповідач повідомив, що вищезазначене рішення міської Ради було оскаржено до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 залишена в силі вищезазначена постанова.

Щодо заяви Позивача про зміну позовних вимог стосовно визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги СДПІ ВПП Відповідач зазначив, що відповідно пп.2.12 п.2 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001р. №266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001р. №595/5786 (далі-Порядок №266) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом, вважається узгодженими у день отримання платником податку податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження). Позивачем до СДПІ ВПП 24.01.2008р. (вх.№815/10) були надані ухвали Господарського суду Дніпропетровської області (по справам від 10.01.2008р. №А36/74-08 та від 18.01.2008р. №А36/74-08), після чого відповідно п.5 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 сума податкового зобов'язання по комунальному податку була виведена з реєстру податкових повідомлень до окремого реєстру, де обліковується до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження), що в свою чергу призвело до ліквідації податкового боргу по комунальному податку у картці особового рахунку підприємства. Відповідно пп. 7.1 п.7 Порядку №266, в зв'язку з відсутністю податкового боргу підприємства, перша податкова вимога СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 14.01.2008р. №1/2 відкликана 30.01.08р.

Третя особа без самостійних вимог на боці Відповідача в останнє судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, раніше надала пояснення про законність спірного рішення міської ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.08р. провадження у справі зупинено до вирішення спору по справі №А31/167-07 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі №2а-528/08(А31/167-07) апеляційну скаргу ПАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.13р. провадження у справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

В судовому засіданні 19.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, правонаступником якого є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі-Відповідач), прийнято податкове повідомлення-рішення №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року, яким визначено ВАТ "ДМЗ ім. Петровського", правонаступником якого є ПАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі-Позивач), податкове зобов'язання з комунального податку на суму 112662,4 грн. та штрафних санкцій на суму 5633,12 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року прийнято на підставі акту №513-08-02/3-05393056 від 14.12.07р. "Про результати документальної невиїзної перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету комунального податку за 1, 2, 3 квартали 2007р. ВАТ "ДМЗ ім. Петровського". Зокрема, зазначеним актом перевірки зафіксовано, що в порушення ст.18 Декрету КМУ "Про місцеві податки і збори" та рішення сесії V скликання Дніпропетровської міської ради від 27.09.06р. №4/4 "Про комунальний податок" за період з 01.01.07р. по 30.09.07р. підприємством обчислювався комунальний податок за ставкою 10% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян замість встановленої ставки 20%, що призвело до зниження комунального податку на загальну суму 112662,40 грн., у т.ч. за 1 квартал 2007р. на 37716,20 грн., за 2 квартал 2007р. на суму 37432,30 грн. та за 3 квартал 2007р. на 37513,90 грн.

З дослідження судом податкових розрахунків комунального податку за 1, 2, 3 квартали 2007р., які подав Позивач до податкового органу (а.с. 163-165 Т.1), встановлено наступне.

Форма податкового розрахунку у спірний період була затверджена наказом Державної податкової служби України від 24.12.2003р. № 625, та визначає розмір комунального податку як результат помноження показника „річний фонд оплати праці" на ставку комунального податку, встановлену рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку.

В свою чергу показник „річний фонд оплати праці" згідно з вказаною формою Розрахунку визначається як результат помноження показника середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що встановлюється законодавством України.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян був запроваджений Указом Президента України від 21.11.1995 року №1082/95 з урахуванням грошової реформи в Україні, розпочатої за Указом Президента України від 25.08.1996 року №762/96. В спірний період застосування неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі 17 гривень унормовано положеннями пункту 22.5 статті 22 чинного на той час Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб".

Наведеними нормативно-правовими актами неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі 17 гривень пов'язується з періодом в один місяць.

Таким чином, помноження середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період на неоподатковуваний мінімум доходів громадян фактично визначає фонд заробітної плати за один місяць.

У відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Як зазначено у ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Граничний розмір комунального податку встановлено ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та визначено, що він не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Із зазначеної норми судом вбачається, що в даному випадку, для цілей оподаткування, річний фонд оплати праці визначається як результат помноження кількості працівників підприємства на неоподатковуваний мінімум доходів громадян за 12 місяців календарного року.

Враховуючи те, що встановлення механізму справляння, порядку сплати місцевих податків і зборів чинним законодавством віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, Дніпропетровською міською радою рішенням від 30.07.2003р. №6/11 затверджено Положення про комунальний податок. Пунктом 2.1 вказаного Положення, встановлено, що об'єктом оподаткування є місячний фонд оплати праці, обчислений виходячи із офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходу громадян і середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу, що працюють у звітному місяці. В цьому ж пункті встановлено, що граничний розмір місячного податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Пунктом 3.2 вказаного Положення звітним періодом визначено календарний квартал.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №4/4 від 29.09.2006р. "Про рішення міської ради від 30.07.2003р. №6/11 "Про комунальний податок" внесено зміни до рішення міської ради від 30.07.2003р. №4/9 "Про комунальний податок" та п. 2.2 його додатку і викладено у наступній редакції: "2.2 обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу". Вказане рішення вводиться в дію на території міста Дніпропетровська з 01.01.2007р.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що комунальний податок у спірний період на території міста Дніпропетровська повинен сплачуватися за ставкою 20% від показника, який складає фонд заробітної плати (результат помноження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середню кількість працівників підприємства) за один місяць. Визначення комунального податку у такий розмір не перевищує граничний розмір комунального податку, встановленого статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", тобто не перевищує 10% саме від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Отже, твердження Позивача про невідповідність спірного рішення вимогам вищевказаного Декрету не доводиться матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що Відповідач правомірно донарахував Позивачу комунальний податок на загальну суму 112662,40 грн. за 1, 2 та 3 квартал 2007р., оскільки це відповідає положенням Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", а також відповідає Положенню про комунальний податок, встановлений рішенням міської ради від 30.07.2003 р. № 6/11 з урахуванням змін, внесених рішенням міської ради від 27.09.06р №4/4. В силу статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначені рішення міської ради також є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями.

У зв'язку з цим позовні вимоги Позивача в цій частині суд визнає неправомірними.

Водночас, суд дійшов висновку, що форма розрахунку комунального податку, яка встановлена наказом Державної податкової служби України від 24.12.2003р. № 625, містить в собі суперечливі вказівки щодо визначення фонду оплати праці, від якого розраховується комунальний податок. Так, визначення річного фонду оплати праці як результат помноження показника середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, призводить до визначення місячного, але не річного, фонду оплати праці. Ці обставини припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податків. Так, якщо вважати правильним визначення річного фонду оплати праці за формою розрахунку комунального податку, то можна дійти висновку, що запроваджена міською радою ставка комунального податку перевищує граничний розмір цього податку, встановлений Декретом КМУ. Якщо розцінити фонд оплати праці в цьому розрахунку як місячний, обрахований розмір комунального податку буде відповідати вимогам чинного на той час податкового законодавства. Останній висновок визнається судом більш правильним з підстав, зазначених вище.

У зв'язку з цим суд вважає за можливе застосувати до спірних обставин норми пункту 4.4.1 п.4.1 статті 4 чинного в спірний період Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, відповідно до пункту 4.4.1 п.4.1 статті 4 вказаного Закону України у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У зв'язку з цим суд вважає, що в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій на суму 5633,12 грн., які нараховані на підставі п.17.1.4 п.17.1 ст.17 чинного у спірний період Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у зв'язку з донарахуванням комунального податку, слід відмовити. Так, Відповідачем не було враховано при прийнятті спірного документа, що запроваджена наказом ДПА форма розрахунку припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податку.

Наведені обставини підтверджуються наданими з боку Позивача прикладами судової практики, в яких іншим судом вбачається інший порядок обчислення комунального податку.

Посилання Позивача на те, що в спірний період спірне рішення міської ради було призупинено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.07р. в адміністративній справі №А1/165-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "А-Лекс" до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним рішення сесії Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.06р. про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 р. № 4/9 "Про комунальний податок" (а.с. 21 Т.1), судом відхилюється. Так, по-перше, Позивач не був стороною у цій справі; по-друге, зупинення судом дії спірного акту, та й взагалі факт його оскарження в суді, не оприлюднювалося у засобах масової інформації. Спірне рішення міської ради поширюється на невизначене коло осіб-платників комунального податку, тому є нормативно-правовим актом, що вимагає оприлюднення факту його оскарження відповідно до вимог статті 171 КАС України. Отже, обставини справи не підтверджують аргументи Позивача про те, що в спірний період на території міста Дніпропетровська для усіх платників комунального податку спірний акт не діяв. Крім того, у справі відсутні підстави вважати, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007року у справі №А1/165-07, якими визнано незаконним рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006року, набрало законної сили.

В матеріалах справи також є рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008р. у справі №2а-528/08 за позовом ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" до Дніпропетровської міської ради, за участю Третьої особи ДПА України спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006р. (а.с. 132-134 Т.1), яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013р. у справі №2а-528/08 (а.с. 88 Т.1) постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008р. залишено без змін.

Таким чином, спірне рішення міської ради на сьогодні не визнано незаконним та не скасовано у спірний період.

Крім того, за обставинами справи Відповідачем видано першу податкову вимогу від 14.01.2008р. №1/2 (а.с. 32 Т.1), якою зазначається про наявність податкового боргу Позивача з комунального податку на суму 75393,30 грн., штрафних санкцій на суму 5633,12 грн. та нараховано пені на суму 4,06 грн.

Листом від 09.01.08р. вих. №250/10-5 (а.с. 33 Т.1) Позивач повідомив Відповідача про судове оскарження податкового повідомлення-рішення №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року. На листі наявна відмітка ДПІ про прийняття заяви 09.01.13р.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 чинного в спірний період Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п/п.6.2.3 п.6.2 ст.6 зазначеного Закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

В силу п/п.5.2.4 п.5.2 статті 5 даного Закону України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідач під час судового розгляду заявив, що у зв'язку з оскарженням Позивачем спірного податкового повідомлення-рішення спірна податкова вимога є відкликаною.

Водночас, підпункт 6.4.1 п.6.4 статті 6 чинного в спірний період Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначає випадки, коли податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, а саме:

а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

Враховуючи те, що Відповідачем не надано доказів відкликання спірної податкової вимоги у відповідності із наведеною нормою Закону, в цій частині позовні вимоги суд визнає правомірними.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, п.5 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року в частині визначення штрафних санкцій на суму 5633 грн. 12 коп.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000958813/0/42464 від 24.12.2007 року в частині податкового зобов'язання комунального податку на суму 112662 грн. 40 коп. відмовити.

Визнати повністю протиправною та скасувати повністю першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 14.01.2008 року №1/2, якою визначена сума податкового боргу ПАТ "ДМЗ ім. Петровського" за узгодженим податковим зобов'язанням в розмірі 81 030,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "ДМЗ ім. Петровського" 03 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б. Кеся Повний текст постанови підписано - 23.10.13р.