Рішення № 34387585, 22.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2013 року Справа № 913/2227/13

Провадження № 23/913/2227/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м. Луганськ,

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ,

про визнання недійсним рішення № 01-24/162 від 31.07.2013,

Суддя Воронько В.Д.

Секретар судового засідання Мураткіна С.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - Шайтура О.М., довіреність № 30 від 14.03.2013;

від відповідача - Задорожна О.Л. - головний спеціаліст І відділу досліджень і розслідувань, довіреність № 01-43/10 від 08.02.2013.

в с т а н о в и в:

Рішенням Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-24/162 від 31.07.2013 по справі № 56 визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім» по застосуванню різних умов у договорах на постачання сполук азотних та добри, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується а пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку торгівлі сполуками азотними та добривами шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання (покупцями) без об'єктивно виправданих на те причин.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене вище, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім» накладено штраф у розмірі 20000 грн. 00 коп.

22.08.2013 до Господарського суду Луганської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" з позовом до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2013 № 01-24/162 по справі № 56.

Позов Товариством мотивовано тим, що на його думку відповідач при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, недоведені обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими, неправильно застосував норми матеріального права внаслідок чого прийшов до висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач зазначив, що не застосовував різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання а допустило різне формулювання пункту « 3» Специфікації, що регулює строк поставки товару, яке не вплинуло на основні умови даних договорів, тобто відпуск товару за всіма договорами відбувався до прайсових цін, на умовах само вивозу товару автотранспортом покупця, та тільки після повної попередньої оплати товару (дана умова міститься в п. 5 Специфікації до договорів, які розглядалися в рамках справи № 56).

В свою чергу різне формулювання строку поставки при укладенні рівнозначних договорів (що розглядалися в рамках справи № 56) було допущено в силу об'єктивних обставин, а саме по причині врахування побажань контрагентів щодо формулювання тексту договорів.

Узгодження сторонами договору його умов на думку позивача повною мірою відповідає діючому законодавству про захист економічної конкуренції, а також цивільному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Контрагенти позивача, договірні відносини з якими розглядались в рамках справи № 56, у своїх листа пояснюють, що застосування альтернативних умов викладення строків поставки порівняно з тими підприємствами, до яких застосовано інші альтернативні строки поставки, не ставить їх у невигідне становище і не надає їм жодних переваг перед іншими. Застосування таких альтернативних строків поставки товару є цілком обґрунтованим, та відповідає чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У застосуванні таких строків поставок контрагенти позивача не вбачають жодного порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, позивач наголошує на тому, що в рамках розгляду справи № 56 жодним чином не висвітлено інформацію, яку позивач надавав відповідачу із поясненнями № 211 від 16.04.2013, при детальному розгляді якої видно, що жоден з контрагентів, співпраця з якими досліджувалась у рамках справи № 56 ні фактично, на навіть теоретично не знаходився у невідному становищі, і не набув якихось переваг перед іншими у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції», та яка свідчить про повне, своєчасне та максимально оперативне виконання підприємством своїх зобов'язань по договорам поставки перед контрагентами.

Відповідач у відзиві на позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім» проти вимог останнього заперечив, зазначивши наступне.

Під час аналізу договорів та доповнень до них (специфікацій), на підставі яких позивач протягом визначеного періоду здійснює постачання сполук азотних та добрив у територіальних межах Луганської області, Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що вони є рівнозначними, виходячи з ідентичного предмету договорів, кількості сторін, строку дії, способу волевиявлення сторін, порядку розрахунків та ін. Всі три аналізовані договори є по суті ідентичними, при цьому договір з ТОВ «Айдар» містить положення, яке ставить останнього у невигідне становище по відношенню до двох інших покупців - ПСП «Зоря» та ПраТ «Луганська Насіннєва Станція». Надання переваг у договірних відносинах відбувається в одних (відповідних) розділах договорів - в пункті 3 специфікаціях до договорів. Так, відповідно до специфікацій у ПСП «Зоря» та ПраТ «Луганська Насіннєва Станція» строк постачання товару визначено фіксованим періодом, а у ТОВ «Айдар» строк постачання товару визначено як «протягом 20 днів, від дати передоплати». За таких обставин, ТОВ «Айдар», яке є покупцем аміачної селітри у відповідача, поставлене у невигідне становище по відношенню до ПСП «Зоря» та ПраТ «Луганська Насіннєва Станція».

Листом від 16.04.2013 № 211 Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім» надало відповідні пояснення своїх дій із обґрунтуванням їх положенням ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, про договір як домовленість двох або більше сторін.

Але, як передбачено ст. 630 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку

Відповідно до положень ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Із урахуванням пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім», будь-яких об'єктивних причин для встановлення більш невигідною (по відношенню до інших договорів) умови для покупця ТОВ «Айдар» з наявних у територіального відділення матеріалів не вбачається.

Таким чином, на думку відповідача, усі твердження позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними та не відповідають дійсності, а рішення відповідача є законним, прийнятим з урахуванням та на підставі норм діючого законодавства та є таким, що підлягає виконанню.

Позивач на відзив відповідача надав заперечення, в яких зазначив, що Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиви, посилаючись на те, що позивач поставив ТОВ «Айдар» у невигідне становище, не зазначив, чим саме дане підприємство поставлено у невигідне становище, та чим підтверджується дане невигідне становище для ТОВ «Айдар». Позивач зауважив, що листом № 284 від 24.07.2013 ТОВ «Айдар» засвідчило, що умови укладеного договору є узгодженими між сторонами, є прийнятними для їхнього підприємства, а також те, що положення договору не ставить ТОВ «Айдар» у невигідне становище і не надає йому жодних переваг перед іншими контрагентами.

Крім того, позивач вважає помилковою думку відповідача про те, що його договори з ПСП «Зоря», ПраТ «Луганська Насіннєва Станція» та ТОВ «Айдар» є типовими та публічними та регулюються ст.ст. 630 та 633 Цивільного кодексу України тому, що із вказаними контрагентами позивачем укладено договори постачання, тобто їх правове регулювання здійснюється параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, а саме, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи її обставини, суд дійшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства» (91022, м. Луганськ, вул. Свердлова, 58, ідентифікаційний код 21833721) здійснює діяльність з оптової торгівлі мінеральними добривами шляхом укладення з покупцями відповідних договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У своїх запереченнях на позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім» відповідач наполягає на тому, що договори поставок, які позивач укладає з контрагентами є типовими та публічними та відповідно не можуть містити різні умови.

Як передбачено ст. 630 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку

Відповідно до положень ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Зазначені доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки жодним повноважним органом типова форма договору поставки мінеральних добрив не встановлювалась. Крім того, договори позивача з його контрагентами не є публічними у розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Дійсно, умови договорів постачання, які досліджувались відповідачем в рамках справи № 56, фактично є однаковими, узгоджені та підписані сторонами. Доповнення до договорів у вигляді специфікацій також узгоджувались позивачем з контрагентами та дійсно містять різні строки постачання товару. Але це жодним чином не порушує чинне законодавство, не ставить у невигідне становище одних покупців позивача, не надає переваг іншим.

Як вже зазначалось вище, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, листами № 253 від 23.07.2013, № 23/07 від 23.07.2013 та № 284 від 24.07.2013 покупці позивача, договори з якими досліджувались відповідачем, запевнили що такі умови для них є прийнятними та взаємовигідними, не ставлять їх у невигідне становище та не надають жодних переваг перед іншими.

Таким чином, суд визнає невідповідність висновків, викладених у рішенні відповідача, обставинам справи, що за ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є підставою для визнання його недійсним. Оскільки вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є тотожними та враховуючи положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», рішення Антимонопольного комітету України господарським судом визнається недійсним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про зупинення виконання рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України слід зазначити наступне.

Зазначена вимога позивача судом розцінюється як заява про забезпечення позову. Та оскільки, позивачем обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову не надано, ця вимога судом залишається без задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1147 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Скасувати рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-24/162 від 31.07.2013 по справі № 56.

3.Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (пл. Героїв ВВВ, 9, м. Луганськ, 91016, ідентифікаційний код. 21792749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (вул. Свердлова, 58, м. Луганськ, 91055; ідентифікаційний код 21833721) судовий збір у розмірі 1147 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Рішення підписано - 28.10.2013.

Суддя В.Д. Воронько