Рішення № 34387509, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3015/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росомаха", с. Кірове, Бориспільський район, Київська область;

про стягнення 834139,22 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Глущенко Т.В. (довіреність № 379 від 13.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росомаха" (далі - відповідач) про стягнення 834139,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 34-13 від 11.02.2013 в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 805550,64 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 23738,94 грн. та 3 % річних у розмірі 4849,64 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2013 порушено провадження у справі № 911/3015/13 та призначено розгляд на 20.08.2013.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням останнім витребуваних доказів, ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2013 розгляд справи відкладено на 10.09.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 10.09.2013 не відбувся.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2013 розгляд справи призначено на 08.10.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 02.08.2013, ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2013, розгляд справи було відкладено на 22.10.2013.

Представник позивача присутній в судовому засіданні 22.10.2013 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росомаха" (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений Договір купівлі-продажу № 34-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - Товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (далі "видакові накладні").

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Відповідно до п. 2.4. Договору ціна за одиницю Товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін Продавця та згідно з узгодженим Сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2. Договору).

Умовами п. 6.1. Договору визначено, що Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання Сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 873392,18 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, вказаних в позовній заяві, (оригінали, яких оглянуті судом у судовому засіданні). Однак, відповідачем сплачено за поставлений товар лише 67841,54 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який доданий до позовної заяви.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за переданий позивачем товар склав 805550,64 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 805550,64 грн. заборгованості за поставлений товар.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23738,94 грн. та 3 % річних у сумі 4849,64 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення покупцем п. 5.2., він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунком позивача у сумі 23738,94 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 3 % річних та зодовольняє їх за розрахунком позивача у сумі 4849,64 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 805550,64 грн. заборгованості за поставлений товар, 23738,94 грн. пені та 3 % річних у розмірі 4849,64 грн. є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росомаха" (08333, Київська область, Бориспільський район, с. Кірове, вул. Пащенкових, 49, код ЄДРПОУ 23579209) на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100; код ЄДРПОУ 22946976) 805550 (вісімсот п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 64 коп. - боргу, 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 64 коп. - 3 % річних, 23738 (двадцять три тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 94 коп. - пені та 16682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.10.2013

Суддя Карпечкін Т.П.