Рішення № 34387478, 21.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18031/13 21.10.13Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації"

до державної установи "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України"

про відшкодування шкоди в розмірі 72 329,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Герасимів В.Й. - представник за довіреністю № 48-3246 від 01.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до державної установи "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України" про відшкодування шкоди в розмірі 72 329,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та державною установою "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України" ) було укладено: договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 2 від 20.11.2012 року, договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 13-9 юр-2013 від 26.04.2013 року та договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 131 від 20.06.2013 року.

Свої зобов'язання за договорами позивач виконав у повному обсязі, а відповідач несвоєчасно виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по сплаті пені, штрафу, індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/18031/13, розгляд справи призначено на 07.10.2013 року.

У судовому засіданні 07.10.2013 року оголошено перерву до 21.10.2013 року, зобов'язано відповідача подати до суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання 21.10.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 19.09.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 16.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача матеріальну шкоду на суму 72 329,16 грн. з яких: пеню в розмірі 27 264,01 грн., три проценти річних в розмірі 8 210,81 грн., індекс інфляції в розмірі 782,19 грн., штраф у розмірі 36 072,15 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між державним підприємством "Завод 410 цивільної авіації" та державною установою "Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України" було укладено:

- договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 2 від 20.11.2012 року - строк дії до 25 квітня 2013 року;

- договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 13-9 юр-2013 від 26.04.2013 року - строк дії до 19 червня 2013 року;

- договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 131 від 20.06.2013 року.

Згідно п. 1.1. цих договорів постачальник взяв на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати для потреб споживача теплову енергію в гарячій воді, а споживач - сплачувати за одержану теплову енергію, згідно тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, в терміни, що передбачені договором.

Дослідивши зміст договорів суд дійшов до висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2012 року по червень 2013 року відповідачу було надано до оплати наступні рахунки-фактури:

- № 787 від 30.11.2012 року - на суму 103 848,41 грн.;

- № 843 від 29.12.2012 року - на суму 150 457,54 грн.;

- № 59 від 31.01.2013 року -на суму 144 733,61 грн.;

- № 160 від 28.02.2013 року - на суму 112 025,45 грн.;

- № 244 від 29.03.2013 року - на суму 141 462,79 грн.;

- № 362 від 30.04.2013 року - на суму 40 885,20 грн.;

- № 442 від 31.05.2013 року - на суму 8 994,74 грн.;

- № 521 від 30.06.2013 року - на суму 8 994,74 грн.

Всього на загальну суму 711 402,48 грн.

Також, між сторонами були підписані акти на загальну суму 711 402,48 грн., а саме:

- №03/11 від 30.11.2012 року - на суму 103 848,41 грн.;

- №03/12 від 29.12.2012 року - на суму 150 457,54 грн.;

- №03/01 від 31.01.2013 року -на суму 144 733,61 грн.;

- №03/02 на суму 112 025,45 грн.;

- №03/03 від 29.03.2013 року - на суму 141 462,79 грн.;

- №03/04 від 30.04.2013 року - на суму 40 885,20 грн.;

- №03/05 від 31.05.2013 року - на суму 8 994,74 грн.;

- №03/06 від 30.06.2013 року - на суму 8 994,74 грн.

Відповідно до п. 6.1.3 договорів, споживач не пізніше, ніж за 20 календарних днів до початку розрахункового періоду повинен сплатити постачальникові вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період з 20.11.2012 року по 18.07.2013 року відповідачем було сплачено 83 091,26 грн.

Погашення всієї суми заборгованості було проведено в період з 18 по 24 липня 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями:

- 18.07.2013 року на суму 104 000,00 грн. (платіжне доручення № 106 від 02.07.2013 року);

- 24.07.2013 року на суму 515316,75 грн. (платіжне доручення № 175 від 02.07.2013 року);

- 24.07.2013 pоку на суму 8 994,74 грн. (платіжне доручення № 182 від 08.07.2013 року).

Також, в матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача вих..№9/1-3 від 15.01.2013 року в якому зазначено, що заборгованість ДУ ДАМЦ ЦАУ перед ДП Завод-410 ЦА на 01.01.3013 року складає 171 214,69 грн.

А,в гарантійному листі відповідача зазначено, що заборгованість ДУ ДАМЦ ЦАУ перед ДП Завод-410 ЦА на 01.03.3013 року складає 427 973,75 грн.

Тобто, судом встановлено, що відповідачем було прострочено оплату рахунків на загальну суму 628 311,49 грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 27 264,01 грн., три проценти річних в розмірі 8 210,81 грн., індекс інфляції в розмірі 782,19 грн., штраф у розмірі 36 072,15 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.2 договорів, споживач несе відповідальність та сплачує постачальникові за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії згідно Р. 6 чинного договору- пеня у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, чинної під час періоду, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, індекс інфляції, 3 % річних, 7 % штрафу за несвоєчасну оплату понад 30 діб.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Так, відповідно до ч.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши розрахунок пені, штрафу, трьох процентів річних та індексу інфляції наданого позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 27 264,01 грн., трьох процентів річних в розмірі 8 210,81 грн., індексу інфляції в розмірі 782,19 грн., штрафу у розмірі 36 072,15 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст..75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державної установи «Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України» (03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 66-а, ідентифікаційний код 21604340) на користь державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації " (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) пеню в розмірі 27 264 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 01 коп., три проценти річних в розмірі 8 210 (вісім тисяч двісті десять) грн.. 81 коп., індекс інфляції в розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн.. 19 коп., штраф в розмірі 36 072 (тридцять шість тисяч сімдесят дві) грн.. 15 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.10.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий