Ухвала суду № 34378003, 28.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4014/13 28.10.2013 28.10.2013 28.10.2013

Провадження №22-ц/784/3230/13

Провадження № 22ц/784/3230/13 Головуючий у 1-ї інстанції Тавлуй В.В.

Категорія 44 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Тищук Н.О.

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2013 року

за її позовом

до ОСОБА_4

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

та за зустрічним позовом

ОСОБА_4

до ОСОБА_2

про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що належить їй на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником спірного житлового приміщення, а відповідач, зареєстрований в будинку як член її родини тривалий час без поважних причин не проживає в ньому.

15 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення. Зазначив, що з вересня 2012 року не може проживати в будинку з поважних причин, оскільки має конфліктні відносини з позивачкою, якою в помешканні замінено замки на вхідних дверях та хвіртці.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, ухвалено про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом його вселення та зобов'язання ОСОБА_2 надати йому ключі та забезпечити вільний доступ до будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким її позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи первісний позов ОСОБА_2 судом встановлено, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №718 від 20 квітня 1993 року (а.с.12). Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований у вищевказаному будинку з 4 липня 1995 року як член родини власника (а.с.6, 34-36,41), статус та умови проживання якого до цього часу не змінені.

Таким чином, відповідач є членом сім'ї власника будинку - позивачки, а тому суд вірно визначився, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст. 405 ЦК України.

В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Позивачем не доведено належним чином факт не проживання відповідача в спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Судом вірно критично оцінено як доказ не проживання відповідача в спірному приміщенні акти обстеження матеріально-побутових умов проживання від 12 лютого 2013 року №213/355 і від 3 червня 2013 року №213/1206 та довідку виконкому Березанської селищної ради від 12 лютого 2013 року №177, оскільки вони складені зі слів позивачки перед її зверненням до суду та в період розгляду судом цивільної справи. Доказів щодо не проживання відповідача в житловому будинку понад 12 років або безперервно на протязі одного року без поважних причин до звернення позивачки до суду із даним позовом, ОСОБА_2 у судових засіданнях не надано.

З пояснень сторін і свідків судом правильно встановлено, що відповідач тимчасово не проживав на протязі деякого часу в спірному приміщенні за характером роботи, так як працює на ринку в Одеській області і має один вихідний день на тиждень, але кожного тижня повертався до свого постійного місця мешкання, не втрачав з ним зв'язку, оскільки власного житла не має. З жовтня 2012 року ОСОБА_4 перестав постійно проживати у будинку з поважних причин, після конфлікту з позивачкою, але намагався до нього вселитися в лютому та березні 2013 року (а.с.38-40).

Такий висновок суду, підтверджений належними доказами, доведено у судових засіданнях також тим, що на протязі усього часу проживання та реєстрації відповідача у спірному будинку і до кінця 2012 року, тобто до часу виникнення конфлікту, жодна із сторін не зверталася до компетентних органів, в тому числі до суду, з приводу вселення або визнання відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування. Тобто обставини щодо перешкоджання відповідачу в користуванні житловим приміщенням з боку позивачки, які змусили його залишити спірне помешкання виникли у жовтні 2012 року. Ці обставини не спростовані апелянтом і в поданої на рішення суду скарзі.

Задовольняючи зустрічний позов суд вірно виходив з того, що згідно ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом.

З матеріалами справи і поясненнями сторін та свідків підтверджується, що відповідач ОСОБА_4 є сином позивачки ОСОБА_2 (а.с.41) та був вселений в спірне помешкання, а згодом отримав постійну реєстрацію на правах члена сім'ї за згодою власника.

Судом вірно встановлено та всебічно досліджено факт перешкоджання ОСОБА_4 в користуванні спірним житловим приміщенням. Наявність неприязних стосунків між сторонами та не бажання спільного проживання в одному житловому будинку підтверджена апелянтом як у судових засіданнях суду першій інстанції, так і в змісті апеляційної скарги.

Доводи апелянта стосовно необхідності відповідачу отримати повторно згоду власника для вселення в спірній будинок, є помилковим тлумаченням діючого законодавства.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов по суті правильного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4

Таким чином, місцевим судом ухвалене з дотриманням норм процесуального і матеріального права рішення, у відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано.

Щодо змісту апеляційної скарги ОСОБА_2, то вона не містить перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду щодо відсутності підстав для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та наявності обставин щодо усунення йому перешкод в користуванні спільним житловим приміщенням шляхом вселення. Зміст наданої апеляції фактично зведено до переоцінки доказів, належна оцінка яких дана судом при постановленні рішення.

Посилання апелянта на невірність зазначення відповідачем свого прізвища, суперечить його свідоцтву про народження та паспорту, якій посвідчує його особу, та в якому є дані про реєстрацію ОСОБА_4 в спірному приміщенні (а.с.34-39, 41). Крім цього, позивачкою не заперечується той факт, що особа, яка брала участь у судовому засіданні та дані якої засвідчені судом як відповідача згідно до наданого ним паспорту, є її сином. Крім цього, наданням копії свідоцтва про народження ОСОБА_4(а.с.224), позивачкою не спростовується той факт, що нею отримано інше свідоцтво про народження відповідача як ОСОБА_4, за яким останньому видано паспорт.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді