Рішення № 34377995, 28.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3031/13 28.10.2013 28.10.2013 28.10.2013

Провадження №22-ц/784/2541/13

Провадження № 22ц/784/2541/13 Головуючий у 1-ї інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Тищук Н.О., Кутової Т.З.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (надалі - ССД)

про усунення перешкод у здійсненні прав щодо виховання онука,

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні нею права участі у вихованні онука, визначення порядку спілкування з ним і зобов'язання надавати їй інформацію щодо дитини, посилаючись на те, що її донька ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народився малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Але вона не має можливості спілкуватися з онуком, приймати участь у його вихованні, так як відповідач відмовляється надати їй можливість бачитися з дитиною.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2013 року позов задоволено частково, ухвалено про визначення наступного способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_5: два рази на місяць - в першу та третю п'ятницю місяця з 18.00год. до 18.00 год. наступного за ними дня суботи за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 завчасно інформувати ОСОБА_2 про зміну онуком ОСОБА_5 дитячого та навчального закладу, номеру телефону, а також місця проживання. В іншій частині позову відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення ним норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині його зобов'язання надавати інформацію та ухвалити в цієї частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог. В частині визначення способу участі баби у вихованні онука рішення суду змінити та встановити іншій час для побачень за участю батька.

На його думку, суд першій інстанції не врахував, що він не чинить позивачці перешкод у спілкуванні з дитиною, а навпаки до її звернення до суду привозив сина на побаченням з бабою, яка, враховуючи вік дитини та відсутність тривалого спілкування з її вини, поводить себе неадекватно, що може в-наступному вплинути на свідомість сина, якщо батько не буде брати участь в процесі їх побачень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи час для спілкування ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_5 двічі на місяць за місцем проживання позивачки, суд першій інстанції виходив з того, що бабця ОСОБА_2 за місцем свого проживання має сприятливі житлово-побутові умови для тимчасового проживання у неї онука, має для цього бажання. А тому є усі підстави для зобов'язання ОСОБА_6 завчасно інформувати ОСОБА_2 про зміну онуком дитячого та навчального закладу, номеру телефону, а також місця проживання.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно до положень статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь в їх вихованні. Якщо батьки перешкоджають бабі чи діду у здійсненні своїх прав щодо виховання внуків, то останні мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

При вирішенні справи судом встановлено, що донька позивачки ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, від якого у них народився малолітній син ОСОБА_5. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і з цього часу ОСОБА_5 знаходиться на утриманні і вихованні батька.

Як убачається із матеріалів справи, до лютого 2013 року відповідач надавав бабці час для спілкування з онуком, але після останнього побачення, ОСОБА_2 18 лютого 2013 року звернулася зі скаргою до органу опіки та піклування з приводу застосування батьком невірних методів виховання до свого сина. З питань визначення способу її участі у вихованні онука або вчинення відповідачем їй перешкод в цьому, позивачка до компетентних органів не зверталася, а написала листа відповідачу та одразу звернулася до суду з позовом.

Суд визначаючи час для спілкування ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виходив лише з пояснень позивачки, не витребував та не взяв до уваги належним чином складений висновок органу опіки та піклування, у той час як суд повинен дати оцінку всім доказам, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, у висновках виконкому Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування від 13 серпня 2013 року і 23 вересня 2013 року, наданих на вимогу суду апеляційної інстанції, зазначено, що, обстеживши матеріально-побутові умови як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2, установлено, що бабуся має добрі умови для тимчасового знаходження у неї онука, окреме спальне місце для нього, сезонні речі та іграшки для дитини, та бажає приймати участь у вихованні та утриманні онука. Тому виконком Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування вважає можливим визначити участь позивачки у вихованні онука відповідно до способу, встановленого в рішенні суду.

На спростування такого висновку органу опіки та піклування і зміну способу участі бабці у вихованні онука за участю батька, відповідач не надав жодного доказу, а навпаки, з психологічної характеристики малолітнього ОСОБА_5 убачається, що дитина є комунікабельної і даних про негативний вплив бабусі при побаченні з онуком у такому висновку не встановлено.

Отже, з викладеного слідує, що позивачка відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків як бабуся, має належні умови для забезпечення виховання малолітнього онука і не має негативних характеристик.

Тому, місцевим судом при визначення способу участі бабусі у вихованні онука вірно враховано, що відповідач не заперечує проти спілкування позивачки з її малолітнім онуком, але підстав для визначення іншого способу не за місцем проживання бабусі, а в громадських місцях, які визначаються дитиною та в присутності батька, не має.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення її способу участі у вихованні онука.

Разом з тим, покладаючи на відповідача додаткові зобов'язання завчасно інформувати ОСОБА_2 про зміну онуком дитячого та навчального закладу, номеру телефону, а також місця проживання, суд першій інстанції не обґрунтував такий свій висновок, так як в процесі розгляду справи ним не встановлено перешкод, які б ОСОБА_3 чинив позивачці в наданні відповідної інформації. А тому задоволення позову в цієї частині не відповідає встановленим по справі обставинам і нормам матеріального права.

На підставі викладеного та у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне, скасувати рішення суду в цієї частині та ухвалите нове, яки відмовити у задоволенні позову щодо покладення додаткових зобов'язань.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_3 надавати інформацію скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання своєчасно інформувати про зміну онуком дитячого та навчального закладу, номеру телефону, а також місця проживання - відмовити.

В інші частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді