Рішення № 34377844, 28.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/4879/13Головуючий у 1-й інстанції Кляшторний В.С. Суддя-доповідач Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03 липня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"(надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року Банк звернувся в суд із вказаним позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у сумі 45439,27 грн., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 20.12.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 4535,6 грн. під 5,04 % річних на суму залишку заборгованості з поверненням до 20.10.2009 року, але зобов'язання не виконує та має заборгованість.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення районного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на ст.ст.256, 257, 267 ЦК, виходив з того, що позивачем пропущено передбачений законом трирічний строк на звернення до суду з такими вимогами. Позивачем не надано суду доказів передачі відповідачеві грошових коштів.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до чч.1 і 2 ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Встановлено, що 20.12.2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір К3ХRF604010033, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 4535,6 грн. під 5,04 % річних на суму залишку заборгованості з поверненням до 20.10.2009 року.

Кредит Банком не видався готівкою, а був перерахований на користь ТОВ «Бравіс» за дорученням ОСОБА_2 в якості оплати придбання ним портативного персонального комп'ютеру Samsung NP-R58DY07/SEK і сплати страхової премії. Вказаний комп'ютер ОСОБА_2 отримав 21.12.2008 року про що свідчать видаткова накладна і акт прийому-передачі, в яких ОСОБА_2 особисто поставив свій підпис, про що не заперечував в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч.5 ст.261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 20.12.2008 року договору між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 останній надав згоду, що заява разом із запропонованими Банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п. 5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК.

Згідно зі ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 21.10.2009 року та спливає 21.10.2014 року. Позов було пред'явлено до суду в травні 2013 року.

Проте суд у порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин ухвалене у справі судове рішення не може вважатись законними й обґрунтованими, тому воно підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення.

Судовою колегією встановлено, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконував взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Станом на 11.04.2013 року відповідач має заборгованість за кредитним договором з урахуванням несплачених відсотків на пені на загальну суму 45439,27 грн.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Синтаксичний аналіз наведеної норми закону вказує на те, що воно містить ознаки складносурядного речення, в якому прості (сурядні) речення («якщо він значно перевищує розмір збитків» і «за наявності інших обставин, які мають істотне значення») є рівноправні за змістом, розділені комою та пов'язані сурядним сполучником «та». Саме одночасна наявність зазначених коми і сполучника «та» вказують про їх тотожність сполучнику «або». Звідси, для зменшення розміру неустойки достатньо наявності хоча б однієї з наведених умов, а не їх обов'язкової одночасної наявності. Обов'язковість одночасної наявності обох з наведених умов для зменшення розміру неустойки мала б місце лише у випадку відсутності коми між вказаними реченнями.

Крім того, за змістом наведеної норми закону, на відміну від правил застосування інституту строку позовної давності, суд вправі зменшити таку неустойку за власної ініціативи, без наявності для цього відповідної заяви заінтересованої особи, що відповідає принципу справедливості.

Відповідно до розрахунку, яка відповідачем не оспорена, заборгованість за тілом кредиту, відсоткам і комісійній винагороді становить 5822,69 грн., що значно менше розміру неустойки в сумі 39616,57 грн.

В зв'язку з чим, колегія суддів приходить до переконання, щодо можливості зменшення стягнення неустойки з 39616,57 грн. до 6177,31 грн., т.т. суми, яка незначно перевищує розмір самих збитків.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03 липня 2013 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) 12000 (дванадцять тисяч) грн., які складаються з 4535,6 грн. заборгованості за кредитом, 107,79 грн. - по процентам; 1179,3 грн. по комісії за користування кредитом; 6177,31 грн. - неустойки.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судових витрат сплачених банком при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Маловічко С.В.Воробйова І.А.