Рішення № 3437771, 09.01.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.08 Справа № 22/167/07

Суддя Скиданова Ю.О.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”

(69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982)

про стягнення 255620,80 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Гуцуляк А.О., довіреність № 015/35 від 01.01.2008 р.;

від відповідача: Шостак О.М., довіреність № 08/04 від 08.01.2008 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з державного заводу вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” 156000,00 грн. основного боргу, 63960,00 грн. пені за надані юридичні послуги по Договору № 804/49164/35 від 27.08.2004 р., 28438,00 грн. збитків від інфляції та 7222,80 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 26.03.2007 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.05.2007 р.. Розгляд справи відкладався до 23.05.2007 р.

У зв’язку з надходженням апеляційної скарги про перегляд ухвали по справі № 22/167/07 від 26.03.2007 р. та надсиланням матеріалів справи до Запорізького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 17.05.2007 р. зупиняв провадження у справі до повернення даної справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 23.11.2007 р. суд поновив провадження у справі, судове засідання призначено на 09.01.2008 р..

У судовому засіданні 09.01.2008 р. представником позивача надано суду обґрунтований розрахунок суми позову.

У судовому засіданні 09.01.2008 р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

За клопотанням сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 611, 625, 901 ЦК України, ст. 193 ГК України, пояснив суду, що 27.08.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 804/49164/35, відповідно до якого ДЗ “Вуглекомпозит” на умовах, визначених даним Договором, доручив ВАТ “Укрграфіт” надавати юридичні послуги відповідачу.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов’язання за Договором та здійснив послуги, передбачені вказаним Договором. Відповідач прийняв послуги, але, як вказує позивач, до теперішнього моменту їх не оплатив, у зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 156000,00 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 156000,00 грн..

Крім того, посилаючись на умови Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 63960,00 грн. грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 28438,00 грн., 3% річних у сумі 7222,80 грн..

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги у частині основного боргу, просить максимально зменшити розмір штрафних санкцій та не стягувати пеню у зв’язку з тим, що борг з’явився у зв’язку з форс-мажорними обставинами та не міг бути виплачений у зв’язку з не залежними від відповідача обставинами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

правовідносини сторін врегульовані договором № 804/49164/35 про надання юридичних послуг від 27.08.2004 р., укладеним між позивачем та відповідачем, відповідно до п. 1.1 якого ДЗ “Вуглекомпозит” (замовник, відповідач у справі) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а ВАТ “Український графіт” (виконавець, позивач у справі) зобов’язується надавати відповідачу юридичні послуги, здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси відповідача в обсязі та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами.

Відповідно до п. 5.1 Договору він діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2004 р. та вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення (п. 6.2 Договору).

До Договору між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 14.09.2004 р., відповідно до якої виконані роботи оформлюються актом виконаних робіт. Остаточний розрахунок проводиться у десятиденний строк з дня підписання акта виконаних робіт.

На виконання вимог Договору позивач надав передбачені Договором послуги відповідачу, вартість яких склала 156000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 01.12.2005 р. та актом звіряння взаємних розрахунків від 01.08.2007 р., підписаними обома сторонами (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в термін, передбачений в додатковій угоді, тобто у десятиденний строк з дня підписання акта виконаних робіт (п. 6 Додаткової угоди до Договору).

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 44130 від 30.12.2005 р. на загальну суму 156000,00 грн..

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав своє грошове зобов’язання по оплаті здійснених позивачем послуг за Договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач свої зобов’язання по договору не виконав, документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 156000,00 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі, та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

За загальний період з 12.12.2005 р. по 19.03.2007 р. позивачем нараховано відповідачу 7222,80 грн. 3% річних, а за період з грудня 2005 р. по лютий 2007 р. 28438,00 грн. інфляційних втрат.

Судом у судовому засіданні розрахунок зазначених сум інфляційних втрат та 3% річних перевірений. Встановлено, що позивач невірно визначив сум інфляційних витрат та 3% річних. У судовому засіданні вказані суми судом перераховані. Таким чином, за загальний період з 12.12.2005 р. по 19.03.2007 р. сума 3% річних становить 5923,73 грн. та за період з грудня 2005 р. по лютий 2007 р. - 20408,45 грн. інфляційних втрат, які підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.ст. 231, 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно до п. 6.1 Договору позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання за загальний період з 19.03.2006 р. по 08.06.2006 р. нараховано відповідачу 63960,00 грн. пені.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку прострочення сплати послуг в термін, передбачений Договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% вартості вказаних послуг за кожен день прострочення.

Встановлено, що розрахунок суми пені зроблено позивачем без урахування приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а саме, не застосована норма даного Закону, відповідно до якої пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Судом сума пені перерахована у відповідності до зазначеного Закону. Отже, сума пені за загальний період з 19.03.2006 р. по 08.06.2006 р., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6658,85грн..

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами за Договором не було обумовлено звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання у випадку наявності форс-мажорних обставин.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вивчивши надані відповідачем в підтвердження форс-мажорних обставин документи, суд дійшов висновку, що дані обставини не є такими, що розуміються в сенсі вищевказаної статті ЦК України.

Крім того, відповідачем взагалі не доведено того, що внаслідок зазначених ним обставин він був не в змозі виконати своє грошове зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; р/р 26007976712507 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; р/р 26008900301 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 156000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 20408 (двадцять тисяч чотириста вісім) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 5923 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 6658 (шість тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 85 коп. пені, 1889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 91 коп. - витрат на сплату державного мита, 87 (вісімдесят сім) грн. 24 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.01.2008 р..

Суддя Ю.О. Скиданова