Ухвала суду № 34376699, 24.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р.Справа № 815/1553/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус-Марин" - Боярського Віталія Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус-Марин" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Амадеус-Марин" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2012 року:

- №0002082250 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 76 160 грн., в тому числі 50 773 грн. за основним платежем та 25 387 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002092250 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 79 968 грн., в тому числі 53 312 грн. за основним платежем та 26 656 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що укладений з контрагентом ТОВ "БЛС Груп" договір був виконаний у повному обсязі та має реальний характер, що підтверджується первинною документацією, а отже, висновки акту перевірки, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 06 грудня 2012 року №№ 0002082250, №0002092250.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12 листопада 2012 року №2669, співробітниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Амадеус Марин" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "БЛС Груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за період - липень 2012 року, за результатами якої складений акт від 23 листопада 2012 року №7232/22-5/36554196.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Амадеус Марин":

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2012 року на 50 773, 33 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати за липень 2012 року на 50 773, 33 грн.;

- ст. 138 ПК України, в результаті чого включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ "БЛС Груп" у ІІІ кварталі 2012 року на загальну суму 253 866, 65 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 53 312 грн.

Не погодившись із висновками за вищевказаним актом перевірки, ТОВ "Амадеус Марин" подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення до акту перевірки від 23 листопада 2012 року №7232/22-5/36554196, які рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 05 грудня 2012 року №51828/10/22-5 залишені без задоволення.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства віднесено сплачений ТОВ "Амадеус Марин" в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 50 773, 33 грн. до податкового кредиту, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставні твердження в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні ним податкового кредиту з ПДВ.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.138.2. ст. 138, ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що господарські операції позивача з ТОВ "БЛС Груп" не мали реального характеру.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2011 року між ТОВ "Амадеус Марин" (орендар) та ТОВ "БЛС Груп" (орендодавець) укладений договір № 03/11, предметом якого є передача орендодавцем в оренду орендатору залізничних цистерн.

В підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надані копія договору №03/11 від 01 травня 2011 року, додаткові згоди від 01 травня 2011 року та 12 грудня 2011 року, акти надання послуг, податкові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення, а також технічні паспорти вагонів та інформація про вагонні операції (т.1 а.с.34-202, т.2 а.с.25-).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо нереальності господарських операцій по договорам між позивачем та ТОВ "БЛС Груп", спираючись на данні перевірки вказаного контрагента, в яких зазначено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання, а також відсутність за місцезнаходженням.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосереднім контрагентом, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

В свою чергу, судова колегія звертає увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: