Постанова № 34376223, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року 11:59 № 826/15173/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,за участю:

позивача - ОСОБА_2

відповідач - Сакало Я.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки №591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013р., визнання протиправними висновки акту перевірки №591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013р. та зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які ФОП ОСОБА_1 задекларовано за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» в розмірі 15 860грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 підприємствам-покупцям у розмірі 15 860грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно проведено перевірку за результатами якої складено акт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що перевірка позивача проведена правомірно та відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.08.2013 року по 09.08.2013 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №211 від 22.07.2013р. проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) у квітні, червні та липні 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013 року (далі - Акт перевірки, Акт).

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за квітень 2012р., червень 2012р., липень 2012р. ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини:

- по операціях з придбання товарів (робіт послуг) між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»;

- по операціях з взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

В Акті перевірки зазначено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт №429/22.3-17/37889288 від 01.03.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2012р. по 30.10.2012р.

Вищевказаним актом встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладення угод. Господарські операції за квітень, червень, липень 2012 року щодо придбання ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийшла до висновку, що позивач не мав права на податковий кредит по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» посилаючись на норми ЦК України про нікчемність правочинів у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за загальну суму ПДВ 15 860грн., в т.ч. по періодах квітень 2012р. - 6 938грн., червень 2012р. - 6 946грн., липень 2012р. - 1 976грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Позивач не погодився з висновками, які викладені в акті перевірки та подав до податкового органу заперечення, за результатами розгляду якого позивачу направлено лист від 04.09.2013р. №1989/10/26-52-17-01-47, згідно якого висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує наступне.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №09 від 20.03.2012р., відповідно до якого Постачальник продає (поставляє), а Покупець купує запасні частини до автомобілів за цінами та кількістю, вказаними в рахунках-фактурах. Ціна товару, що поставляється Постачальником Покупцю, визначається рахунками-фактурами Постачальника на кожну окрему партію товару, що поставляється Покупцеві. Прийом товару по якості та кількості здійснюється Покупцем при одержанні товару від Постачальника згідно накладної.

Передача товару здійснювалась на підставі виписаних податкових, видаткових накладних та рахунків-фактур:

№34 від 02.04.2012р. на суму ПДВ 3 400грн.;

№57 від 03.04.2012р. на суму ПДВ 3 538грн.;

№16 від 01.06.2012р. на суму ПДВ 3000грн.;

№90 від 04.06.2012р. на суму ПДВ 2 700грн.;

№126 від 05.06.2012р. на суму ПДВ 1 246грн.;

№82 від 03.07.2012р. на суму ПДВ 1 976грн.

Оплата за придбані товари відбувалась шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом №17361646 від 14.10.2013р., який долучений до матеріалів справи.

Суд не бере до уваги надану ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві роздруківку з інформацією ІС «Податковий блок» стосовно ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки в період коли здійснювались господарські операції контрагент був належним чином зареєстрований.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На вимогу суду позивачем було надано нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 03.03.2009р., відповідно до умов якого прийнято позивачем у власність нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №11а) загальною площею 57,30 квадратних метри по вулиці Соціалістична, 21/10 (в літері А) у м. Києві, витяг з Державного реєстру правочинів №7068991 від 03.03.2009р.(копії договору та витягу залучені до матеріалів справи).

Також позивачем надано суду податкові накладні, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару ТОВ «Автотехком», ТОВ «ОлПрокат», ТОВ «Запчасть-Сервис», ТОВ «Ломбард», ТОВ «ВетЕко», ТОВ «Автодом», ТОВ «СТС», ТОВ «Оптіма-Лізинг», ТОВ «ВедаАвтосервіс», ТОВ «Файдал УА», Інституту Вет Мед, УЦОПЗ, ТОВ «ЗипАвто», ТОВ «СпецКонтракт», ТОВ «Слов'янський Союз», ДАТ «ОщадБАНК», ТОВ «СЕС»: №3 від 04.07.2012р., №4 від 04.07.2012р., №11 від 06.07.2012р., №12 від 06.07.2012р., №16 від 09.07.2012р., №21 від 11.07.2012р., №18 від 12.11.2012р., №28 від 13.07.2012р., №29 від 17.07.2012р., №33 від 23.07.2012р., №37 від 25.07.2012р., №38 від 25.07.2012р., №49 від 22.02.2013р., №9 від 13.05.2013р., №23 від 12.04.2013р., №30 від 29.05.2013р., №46 від 22.06.2012р., №48 від 26.06.2012р., №50 від 27.06.2012р., №1 від 01.06.2012р., №4 від 05.06.2012р., №9 від 07.06.2012р., №11 від 07.06.2012р., №14 від 11.06.2012р., №19 від 11.07.2012р., №23 від 12.06.2012р., №29 від 15.06.2012р., №35 від 18.06.2012р., №39 від 25.07.2012р., №42 від 21.06.2012р., 47 від 26.06.2012р., №49 від 27.06.2012р., №2 від 01.06.2012р., №1 від 01.08.2012р., №3 від 05.06.2012р., №6 від 06.06.2012р., №13 від 07.06.2012р., №19 від 11.06.2012р., №21 від 12.06.2012р., №25 від 13.09.2012р., №28 від 15.06.2012р., №33 від 15.06.2012р., №38 від 19.06.2012р., №43 від 21.06.2012р., №44 від 30.07.2012р., №4 від 02.04.2012р., №6 від 04.04.2012р., №19 від 12.04.2012р., №25 від 18.04.2012р., №31 від 24.04.2012р., №37 від 26.04.2012р., №38 від 26.04.2012р., №26 від 19.04.2012р., №40 від 27.04.2012р., №15 від 11.05.2012р., №1 від 02.04.2012р., №8 від 05.04.2012р., №17 від 10.04.2012р., №16 від 10.04.2012р., №9 від 06.04.2012р., №22 від 13.04.2012р., №23 від 18.04.2012р., №24 від 18.04.2012р., №32 від 24.04.2012р., №34 від 25.04.2012р., №35 від 26.04.2012р., №40 від 23.04.2012р.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Суд акцентує увагу, як вбачається зі змісту акту, відповідач сам же зазначає, що в перевіряємому періоді ФОП Аксютін здійснював облік в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідно до вимог наказу ДПС України «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних» від 24.12.2010р. за №1002 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1402/18697.

Позивачем до податкового органу подавались щомісячно податкові декларації по податку на додану вартість за повною формою та своєчасно.

ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість за період квітень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року у сумі 95 160грн., в том числі ПДВ 15 860грн. по придбаному товару у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» на підставі виписаних податкових накладних.

Викладене свідчить, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а отже дії при проведенні та складанні акту перевірки протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобв'язання ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Як визначено пунктом 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ не було виявлено розбіжності у податковій звітності Позивача та його контрагента - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у квітні, червні, липні 2012 року при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Сама по собі здійснена Відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року у справі К/9991/74156/12.

За таких обставин суд дійшов висновку про незаконність дій ДПІ щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки №591/17-01/НОМЕР_1 від 16 серпня 2013 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість по взаємовідносинам між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) у квітні, червні, липні 2012 року».

Визнати протиправними висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №591/17-01/НОМЕР_1 від 16 серпня 2013 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в обліковій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 задекларовано за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» в розмірі 15 860грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємствам-покупцям у розмірі 15 860грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 22.10.2013р.

Суддя В.В. Амельохін