Постанова № 34375419, 16.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2013 року 10:58 № 2а-16730/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0008622303,

за участю представників сторін:

від позивача: Мажуга О.В., який діє на підставі довіреності від 30.07.2013 № б/н.

від відповідача: Колодяжна Л.В., яка діє на підставі довіреності від 07.04.2013 № 390/9.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0008622303.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2013 р. №К/9991/56825/12 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що перевірка позивача була здійснена на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.09.2011 про призначення позапланової перевірки по кримінальній справі № 74-00173 та не встановлено чи було прийняте судом відповідне рішення по кримінальній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі безпідставних висновків акту перевірки від 10.10.2011 № 3128/23-322-37203351 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0008622303, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідач, не зважаючи на надані позивачем заперечення, на підставі акту перевірки від 25.10.2011 № 0008622303 приймає 25.10.2011 р. рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість. При цьому відповідачем порушено вимоги закону щодо призначення позапланової документальної перевірки. Відповідач в акті перевірки вказує на проведення обшуку та виїмки документів, саме у ТОВ «Агроеко-Сервіс», при відсутності постанови та протоколу виїмки, чим, на думку позивача, вводить в оману контролюючі органи. Отже, позивач наголошує на порушення процесуальної процедури отримання доказів, а відповідно отримані докази не можуть використовуватися як належні. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу та такими, що не відповідають дійсності, з приводу фіктивності господарських операцій з контрагентами позивача, оскільки дані висновки спростовуються, наявними в матеріалах справи, належними чином оформленими первинними документами.

В судовому засіданні від 05.08.2013 р. суд протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва ДПС на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентами не підтверджуються відповідними первинними документами. Отже, в ході перевірки встановлено, що господарські операції не мали на меті настання реальних наслідків, а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агроеко-Сервіс» з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан» за період квітень-червень 2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Агроеко-Сервіс» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень-червень 2011 р. на загальну суму 3 052 906 грн. та ч.1, 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та вбачаються нікчемні правочини між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «КПТ Міг».

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт № 6188/23-322-37203351 від 10.10.2011 р. та прийняте податкове повідомлення - рішення №0008622303 від 25.10.2011 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 052 907,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 052 906,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що ТОВ «Агроеко-Сервіс» поставляло на адресу ТОВ «КЗРКС «Комутатор» обладнання до військових літаків, яке було придбане ТОВ «Агроеко-Сервіс» у ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан».

Як вбачається із матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало те, що ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було допитано директора ПП «Авітас» ОСОБА_4, раніше двічі засудженого за вживання наркотиків та викрадення автомобіля, який показав, що він займав посаду директора номінально, без наміру займатися господарською діяльністю на вказаній посаді, а з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Вказані дії він вчиняв за обіцяну винагороду у розмірі 400 дол. США, яку йому сплачували треті особи кожного разу відразу після прийняття податковою інспекцією податкових декларацій з ПДВ ПП «Авітас». З особою директора ТОВ «Агроеко-Сервіс» на ім'я ОСОБА_10 він раніше не знайомий, з представниками вказаного підприємства чи підприємства ТОВ «КЗРКС «Комутатор» жодних переговорів не проводив, договорів поставки на адресу ТОВ «Агроеко-Сервіс» чи ТОВ «КЗРКС «Комутатор» обладнання для військових літаків ніколи не укладав, товарів їм не постачав. Хто міг вчинити вказані дії від його імені, та за яких обставин відбувалися поставки обладнання до військових літаків, допитаний пояснити не зміг.

Допитаний по справі колишній директор ТОВ «Агроеко-Сервіс» ОСОБА_10 показав, що він поставками обладнання до військових літаків не займався, хоча договори та податкові накладні підписував, виконуючи вказівки громадянки ОСОБА_6, яка згодом змінила його на вказаній посаді директора підприємства. Він також не проводив жодних переговорів з приводу укладення договорів з представниками ПП «Авітас», ТОВ «КПТ Міг» та ТОВ «ІБК «Талан» на здійснення ними поставки обладнання до літаків, він не супроводжував вказані господарські операції з постачання обладнання на адресу ТОВ «КЗРКС «Комутатор». Вказаними питаннями займалася ОСОБА_6 від його імені.

Також, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ Міг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий - травень 2011р., за результатами якого встановлено нікчемність правочинів, а саме: за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «КПТ Міг», даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, не подавалась загальна чисельність працюючих - 2 особи), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Згідно акту від 28.07.2011 р. № 1742/23-04/37270370 був отриманий висновок спеціаліста від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ «КПТ Міг» щодо встановлення невідповідності підпису директора. У ході аналізу встановлено, що всі досліджені експертом документи за лютий - травень 2011р. підписані невідомою особою, про що складено висновок спеціаліста № 229 від 18.07.2011р.

Актом від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 ДПІ у Шевченківському районі підтверджує неможливість фактичного здійснення ТОВ «КПТ Міг» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 Цивільного кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, як зазначив представник відповідача та відповідно до акту перевірки значна частина вилучених по справі первинних документів, складених від імені ПП «Авітас», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан» за квітень - червень 2011 р. щодо постачання обладнання до літаків для ТОВ «Агроеко-Сервіс» не містить підписи службових осіб зазначених постачальників.

Також в матеріалах справи містяться договір №1/04-11 від 04.04.11 р, укладений між ТОВ «Агроеко-Сервіс» та «КПТ Міг» та договір №4/04-12 від 04.04.11 р., укладений між ПП «Авітас» та ТОВ «Агроеко-Сервіс», в яких відсутні підписи службових осіб та відбитки печаток.

Відповідно до податкових накладних № 105, №77, №28, №26 також відсутні відбитки печаток підприємства.

Суд не приймає до уваги надані позивачем заяви від директорів ПП «Авітас», ТОВ «ІБК «Талан», ТОВ «Торгівельна фірма «Діаніт», ТОВ «КПТ МІГ», якими підтверджуються реальність здійснення господарських операцій з позивачем, оскільки вони не є беззаперечними доказами оформлення господарських операцій відповідними первинними документами в розумінні чинного законодавства.

Також суд не приймає в якості достатнього доказу товарності господарських операцій наявні в матеріалах справи митні декларації ф. МД-2 з доповненням ф. МД-6 поставки ТОВ «КЗРКС «Комутатор» до Військово-промислової корпорації Міністерства оборони республіки Судан, оскільки з них неможливо встановити зв'язок з укладеними договорами та наявними в матеріалах справи первинними документами.

Положеннями ст.17 Господарського кодексу України визначено, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Авітас», ТОВ «ТД «Діаніт», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача за квітень-червень 2011 р. (період формування позивачем податкового кредиту), виписані з порушенням законодавства, а відповідно, контрагентом позивача не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах із ТОВ «Агроеко-Сервіс» для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, перевіривши фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів щодо вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що 09.08.2011 р. ГПВМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, в рамках порушеної кримінальної справи стосовно директора ТОВ «Вікар», було проведено обшук та виїмка документів останнього, при якій разом були вилучені усі оригінали первинних документів та податкова звітність ТОВ «Агроеко-Сервіс», що зафіксовано в протоколі обшуку ТОВ «Вікар» від 09.08.2011 р.

Будучи обізнаним про відсутність у позивача всіх первинних документів та податкової звітності, відповідач видав Наказ від 27.09.2011 р. № 2641 про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Агроеко-Сервіс».

Проте суд не може погодитися з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

По-перше, відповідач був повідомлений про вилучення первинних документів у відповідності до листа від 05.10.2011 № 71, що також підтверджується доводами позивача, викладеними в поясненнях до позову. При цьому, Наказ № 2641 про проведення перевірки був виданий 27.09.2011 р., тобто раніше за отриманий лист, в якому міститься повідомлення про вилучення первинних документів.

Отже, враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженням позивача щодо обізнаності відповідача щодо вилучення первинних документів ТОВ «Агроеко-Сервіс» та вважає його необґрунтованим.

По-друге, проаналізувавши протокол обшуку, суд встановив, що з останнього не вбачається вилучення первинних документів ТОВ «Агроеко-Сервіс» по взаємовідносинам з ПП «Авітас», ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «ІБК «Талан», ТОВ «ТФ «Діаніт», а тому посилання позивача на неможливість надати первинні документи до перевірки у зв'язку із їх вилученням, суд вважає необґрунтованим.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Наказ № 2641 від 27.09.2011 про проведення позапланової документальної перевірки позивача, виданий відповідачем на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до ст. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Судом встановлено, що перевірка позивача була здійснена на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.09.2011 про призначення позапланової перевірки до кримінальної справи № 74-00173.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпровським районним судом м. Києва 06.09.2012 р. винесено постанову, якою скаргу адвоката ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Зозулі О.П. від 30.07.2011 року про порушення кримінальної справи № 74 -00173 відносно ОСОБА_9 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України - задоволено та визнано незаконною, скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Зозулі О.П. від 30.07.2011 р.

За наслідками апеляційного оскарження Київським апеляційним судом м. Києва від 01.10.2013 р. апеляційну скаргу скаржника було залишено без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва - залишено без змін.

Отже, постанова Дніпровського районного суду м. Києва набрала законної сили та є належним доказом у справі.

Вищенаведене також підтверджується листом Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2013 р. Ч-20.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідач не надав суду в якості доказів оригінали первинних документів, що були вилучені у позивача, згідно протоколу обшуку ТОВ «Вікар» від 09.08.2011 р., оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено процесуальної процедури отримання доказів, а тому всі використані відповідачем докази є допустимими та належними.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення послуг та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті за період квітень-червень 2011 року у розмірі 3 052 906 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0008622303, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроеко-Сервіс» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 р.