Постанова № 34375412, 04.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2013 року № 826/12170/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув адміністративну справу в порядку письмового провадження:

>за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м.Києві

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

08">про FONT>визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2013р. №260867/21-129/0142

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м.Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2013р. №260867/21-129/0142.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) - (далі - Закон №481), зразка, відповідно якого «Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляють в Україні, а також такі, що імпортуються в України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення, оскільки проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Зважаючи на викладене, враховуючи неявку відповідача у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м.Києві на підставі наказу від 06.03.2013 №102 та направлення на перевірку від 06.03.2013 №21-131/0095, проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою м.Київ, вул. Кільцева дорога, 9 та належить суб’єкту господарюванню ТОВ «ВОСТОК».

За результатами перевірки позивачем складено акт № 0077/01/24812228 від 15.03.2013р. (далі – акт перевірки), яким встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв (пляшка віскі «Black Label» за ціною 195 грн.), а саме на вказаній пляшці алкогольного виробу на марці акцизного податку зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, яка не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку міцності продукції та місткості тари.

Відповідальність передбачена абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону №481, згідно якої до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

На підставі висновку вказаного акту перевірки начальником РУ Департаменту САТ ДПА України у м. Києві винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2013 року № 260867/21-129/0142 на суму 8 500,00 грн.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

У пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) міститься наступне визначення “маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів” - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пп. 213.1.3 п. 213.1 ст. 213 ПК України, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Згідно з п. 218.1 ст. 218 цього Кодексу, суми податку з товарів, які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податків самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

У пп. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України зазначено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Отже, дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.

Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у п. 216.4 ст. 216 ПК України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Положення пп. 222.1.2-222.1.3 п. 222.1 ст. 222 зазначеного Кодексу передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку.

Тобто, з метою встановлення відповідності між визначеною ставкою акцизного податку на час виробництва певної алкогольної продукції та фактично сплаченим розміром податку з такої продукції законодавець встановив певні правила.

Зокрема, в абз. 4 п. 226.9 ст. 226 ПК України визначено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

За результатами аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що зазначена норма є загальною, оскільки в ній йдеться про алкогольні напої без їх поділу на вітчизняні та імпортовані, а тому має застосовуватись лише у тих випадках, коли відсутні спеціальні норми.

У свою чергу, відносно імпортованої алкогольної продукції встановлено спеціальний порядок визначення ставки податку.

Згідно з пп. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України, ставка податку визначається не на день розливу такої продукції, а на день подання митної декларації. Таким чином, положення абз. 4 п. 226.9 ст. 226 ПК України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, тому що для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Восток» (Покупець) та ТОВ «Баядера Логістик» (Постачальник) укладено договір поставки товару (алкогольної продукції) від 03.12.2012р. №110034, додаток № 1 (специфікація на товар) до нього, протокол розбіжностей від 03.12.2012р. до вказаного Договору, також на виконання вказаного договору оформлено видаткову накладну від 12.14.2012р. № 670234/656719.

Наявність вказаних документів засвідчує той факт, що алкогольні напої, які перевірялися в магазині позивача, є імпортованими товарами, що попередньо ввезені на територію України іншими суб’єктами господарської діяльності.

Крім того, на вимогу суду третьою особою були надані письмові пояснення, за змістом яких вбачається, що зазначений вище алкогольний напій був ввезений на територію Україну вже маркованими відповідно до вимог податкового законодавства України, та з такої продукції були сплачені всі податки і збори на території України в повному обсязі.

Відповідно до п. 17 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 (далі - Положення), імпортерами є юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками контракт (договір) про постачання (ввезення) в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Абзацами другим і третім п. 20 Положення визначено, що контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно абз. 8 п. 17 Положення, у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або сплати податку не в повному обсязі товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

Пунктом 226.2 статті 226 ПК України встановлено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Аналогічно п. 19 Положення передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Таким чином, з вищевикладеного слідує, що наявність марок акцизного збору та правильність застосування ставок акцизного податку щодо спірних алкогольних напоїв були вже перевірені органами державної митної служби під час ввезення такої продукції на митну територію України.

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням аналізу наявних матеріалів справи, судом вбачається, що висновки перевіряючих в Акті фактичної перевірки про порушення ТОВ «Восток» норм Податкового кодексу України, Закону № 481/95-ВР та положень Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2010р. № 1251, нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої ст. 69 цього Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №260867/21-129/0142 від 19.04.2013р. Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян