Постанова № 34375312, 25.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року справа №805/12448/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Корадо А.А.

за участі представника відповідача Косякової Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 805/12448/13-а за позовом Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Джанкойська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - Джанкойська ОДПІ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» (далі - ТОВ «ОРПК») про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 55284,96 грн. В обгрунтування позову позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за землю, яка виникла внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання за період з січня по червень 2013 р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р. позов задоволено, стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «ОРПК» заборгованість з орендної полати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 55284,96 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом недотримана процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків, оскільки такий порядок передбачає звернення контролюючого органу до суду з поданням в порядку ст. 183-3 КАС України. Також вказує, що судом першої інстанції грубо порушені норми процесуального права в частині обмеження права відповідача на захист своїх прав та інтересів, оскільки справа розглянута за відсутністю представника відповідача в порядку письмового провадження. Зазначає, що клопотання про розгляд справи за його відсутністю підприємством не надавалось, а тому й розгляд у письмовому провадженні неможливий.

Протоколом № 13 від 21.01.2013 р. учасниками підприємства прийнято рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації відповідно до вимог статей 59 - 61 Господарського кодексу України, статей 104 - 105, 110 - 112 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог Податкового кодексу України у разі прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків, яке не пов'язане з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Законодавством не визначено строк погашення кредиторських вимог. Таким чином, позивач не має жодного права стягувати кошти з рахунків в рахунок заборгованості поза чергою кредиторських вимог. На даний час кредиторські вимоги другої черги залишаються непогашеними відповідачем, тому відсутні законні підстави погашати вимоги щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, які відносяться до третьої черги кредиторських вимог. У разі задоволення позовних вимог, грошові кошти не будуть виплачені відповідно до черговості, не буде погашена заборгованість із заробітної плати, що призведе до порушення прав працівників і порушення ліквідаційної процедури. Також апелянт зазначає, що заборгованість з земельного податку є поточною та буде погашена у порядку черговості.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ОРПК» самостійно визначено податкові зобов'язання з орендної плати за землю (розташована за адресою: АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 1) на підставі поданої 20.02.2013 р. до Джанкойської ОДПІ звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності) на 2013 р. в розмірі 110569,97 грн., в тому числі в січні-листопад 2013 р. рівними платежами щомісяця по 9214,16 грн., у грудні 2013 р. - 9214,21 грн. За період з січня по червень 2013 р. заборгованість із зазначеного податку становить 55284,96 грн. (9214,16 грн. х 6 місяців) та підтверджується карткою облікового рахунку. Позивачем приймались заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема, на адресу відповідача направлена податкова вимога від 31.08.2011 р. № 126.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені податкові зобов'язання боржником задекларовані самостійно, а тому підлягають стягненню з розрахункових рахунків підприємства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідач ТОВ «ОРПК» перебуває на податковому обліку як платник податків за неосновним місцем обліку в Джанкойській ОДПІ.

Дійсно, ТОВ «ОРПК» самостійно визначено податкові зобов'язання з орендної плати за землю (земельна ділянка розташована за адресою: АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 1) на підставі поданої 20.02.2013 р. до Джанкойської ОДПІ звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності) за 2013 р. в розмірі 110569,97 грн., в тому числі в січні-листопад 2013 р. рівними платежами щомісяця по 9214,16 грн., у грудні 2013 р. - 9214,21 грн. З картки особового рахунку платника податку (орендна плата за землю) вбачається, що за період з січня по червень 2013 р. заборгованість із зазначеного податку становить 55284,96 грн. 31.08.2011 р. органом державної податкової служби на адресу відповідача направлена податкова вимога № 126.

21.01.2013 р. протоколом № 13 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації. До Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено рішення засновників юридичної особи про ліквідацію 22.01.2013 р. Пунктом 3 рішення встановлені обмежені строки для заявлення кредиторських вимог протягом двох місяців з дня публікації повідомлення про ліквідацію. Пунктом 4 рішення встановлено строки ліквідаційної процедури до 31.12.2013 р.

У бюлетені Державної реєстрації Державної реєстраційної служби України № 238(3) від 28.01.2013 р. опубліковані відомості про ліквідацію ТОВ «ОРПК». Протокольним рішенням загальних зборів учасників товариства № 15 від 20.05.2013 р. затверджено реєстр вимог кредиторів підприємства станом на 25.04.2013 р.

Листом від 22.03.2013 р. № 2476/9/10 Джанкойською ОДПІ заявлені кредиторські вимоги до боржника в загальній сумі 185863,83 грн. за податковим боргом, що виник станом на 23.03.2013 р.

08.04.2013 р. ТОВ «ОРПК» на адресу Джанкойської ОДПІ направлено лист, з якого вбачається, що кредиторські вимоги в розмірі 185863,83 грн. визнані в повному обсязі, кредиторські вимоги будуть включені до проміжного ліквідаційного балансу і задоволені у порядку черговості, визначеному ст. 112 Цивільного кодексу України.

Отже, податкові зобов'язання виникли у позивача після прийняття рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України платники податку за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як передбачено п. 287.3 ст. 287 цього кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відтак, оскільки підприємством самостійно визначено грошове зобов'язання, таке грошове зобов'язання вважається узгодженим.

Разом з тим, при вирішення питання, чи підлягає стягненню сума податкового боргу в загальному порядку, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 97 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

Так, у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 97.2. ст. 97 цього Кодексу у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначені нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 цього кодексу юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документам.

Згідно зі статтею 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Як передбачено ч. 1 ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно із частинами 4, 5 цієї статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З наведених норм вбачається, що допускаючи можливість, що майна для задоволення всіх претензій кредиторів буде недостатньо, законодавець встановив черговість задоволення вимог.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявна довідка, відповідно до якої у ТОВ «ОРПК» наявні відкриті рахунки у банківських установах АТ «РодовідБанк» та ПАТ «ПУМБ», АТ «ПроКредитБанк» в національній та іноземній валюті.

Отже, на даний час у підприємства є поточні рахунки в банківських установах для використання у процедурі ліквідації для розрахунків з кредиторами.

Механізм стягнення коштів, яким керується податковий орган при стягненні коштів з банківських рахунків, врегульований Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976.

Відповідно до ст. Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Пунктами 5.1, 5.2 глави 5 Інструкції передбачено, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Згідно із пунктами 5.9, 5.10 глави 5 Інструкції банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Згідно із пунктами 2.19, 2.20 глави 2 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

Відповідно до п. 2.21 глави 2 Інструкції платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави.

З наведених норм Інструкції вбачається, що списання коштів, що знаходяться на банківському рахунку клієнта на вимогу податкового органу, списуються у повному обсязі у день надходження платіжної вимоги або наступного операційного дня.

Разом з тим, норми п. 97.2. ст. 97 Податкового кодексу України передбачають використання майна платника податків, що ліквідується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Така черговість визначена нормами ст. 112 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті кредиторські вимоги податкового органу задовольняються у третю чергу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 97.3. ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності.

Суд зазначає, що норма ст. 97 Податкового кодексу України є спеціальною нормою та передбачає особливості погашення податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством. Саме ця норма повинна застосовуватися податковим органом при погашенні податкового боргу платника податків, що ліквідується.

Водночас, стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти ліквідуємого підприємства призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 112 Цивільного кодексу України, що в свою чергу, порушує приписи ст. 97 Податкового кодексу України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

Зазначені вище обставини не досліджувались судом першої інстанції, проте повинні бути дослідженні з наданням правової оцінки обставинам процедури погашення податкового боргу у зв'язку з процедурою припинення платника податків.

Так, у суду першої інстанції на час розгляду справи були в наявності відомості, що відповідач перебуває у процесі припинення, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманий судом першої інстанції до постановлення судового рішення у справі (а.с. 35). У витязі з ЄДР зазначено про перебування ТОВ «ОРПК» в стадії припинення.

З урахуванням приписів ч. ч. 2, 3 ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини, які суттєво впливають на вирішення справи по суті.

Приймаючи до уваги сукупність зазначених вище обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги податкового органу щодо стягнення заборгованості з розрахункових рахунків не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р. у справі № 805/12448/13-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р. у справі № 805/12448/13-а за позовом Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» про стягнення податкового боргу скасувати.

Ухвалити в справі № 805/12448/13-а нову постанову.

В задоволенні позову Джанкойської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат» про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі

Повний текст постанови виготовлений 25.10.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.