Постанова № 34375288, 18.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року справа № 823/2971/13-а

11 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

за участі секретаря - Гордієнка Ю.П.,

представників: позивача - Метелиці С.П. за довіреністю, відповідача - Батаргіної Ю.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Висотрембуд» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Висотрембуд», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000332200 та №0000322200.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Висотрембуд» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з СГ-ФО ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за січень, лютий та травень 2010р. складено акт від 29.03.2013р. №553/22/32191530, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000322200 про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 99 121 грн. і 24 780 грн. 25 коп. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000332200 з податку на прибуток у сумі 123 901 грн. і 30 975 грн. 25 коп. штрафних санкцій. Позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем скарги ТОВ «Висотрембуд» задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0000322200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість скасовано податковим органом вищого рівня в загальній сумі 95492,5 грн., а в іншій частині в сумі 28408,75 грн. (22727 грн. основного платежу та 5681,75 грн. штрафних санкцій) залишено без змін, а скаргу товариства в цій частині - без задоволення. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками визнання господарських операцій неправомірними з окремим контрагентом з огляду на наявні первинні документи у підтвердження господарських операцій.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених правовідносин.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначила, що для формування податкової звітності позивач використовував для відображення операцій документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію та не можуть визнаватись достовірними документами і належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток зі штрафними санкціями є законним (правомірним) та у діях відповідача як суб'єкта владних повноважень відсутні порушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ТОВ «Висотрембуд» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 04.11.2002р. (ідентифікаційний код 32191530) та є платником податку на додану вартість з 11.02.1998р. відповідно до свідоцтва №84625536.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010р. №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Висотрембуд» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з СГ-ФО ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за січень, лютий та травень 2010р., результати перевірки оформлено актом від 29.03.2013р. №553/22/32191530 (а.с. 114-132). В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: вимог пп. 4.1 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяв на момент вчинення спірних правопорушень у результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 123 901 грн.;пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що був чинним на момент виникнення спірних правопорушень, надалі за текстом - Закон №168/97-ВР) у результаті чого ТОВ «Висотрембуд» занижено ПДВ у сумі 99 121 грн.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкт, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, застосування податкової накладної, порядок обліку, звітності та внесення податку до бюджету є Закон №168/97-ВР, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно п. 9.2 ст. 9 Закону №168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння цього податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правопорушень, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. За змістом ст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону. За приписами ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті. До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із ст. 81 Закону №168/97-ВР, включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону. Відповідно до пп 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з п. 123.1 ст. 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 29.03.2013р. №553/22/32191530 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000322200 про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 99 121 грн. і 24 780 грн. 25 коп. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000322200 про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на прибуток у сумі 123 901 грн. і 30 975 грн. 25 коп. штрафних санкцій.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку. За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався, за результатами адміністративного оскарження відповідачем скарги ТОВ «Висотрембуд» задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0000322200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість скасовано податковим органом вищого рівня в загальній сумі 95492,5 грн., а в іншій частині в сумі 28408,75 грн. (22727 грн. основного платежу та 5681,75 грн. штрафних санкцій) залишено без змін, а скаргу товариства в цій частині - без задоволення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами ТОВ «Висотрембуд» (покупець) та СГ-ФО ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір субпідряду від 09.02.2010р. №5/10 (а.с. 22), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер. Предметом договору є вертикальне переміщення грунтів, завезення грунту підсипки для планування площадки при будівництві системи паливоподачі з використанням біогранул на існуючі печі ВАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» згідно договірної ціни та локальних кошторисів, що є невід'ємною частиною цього договору. Сума договору орієнтовано складає 458 400 грн. 50 коп. Остаточно вартість робіт по договору визначається по актам прийомки-здачі робіт. Судом досліджено, що в даті договору вчинено описку і датою договору вважається дата 26.01.2010р. Факт отримання позивачем товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 28.01.2010р. №1, від 09.02.2010р. №3, від 11.02.2010р. №5, від 26.02.2010р. №26 (а.с. 52, 58, 55, 67) та актами здачі-прийомки виконаних робіт від 27.01.2010р., від 09.02.2010р., від 11.02.2010р., від 26.02.2010р. (а.с. 51, 56, 53, 66), що підписані ФОП ОСОБА_3 Суд звертає увагу на те, що позивачем надано платіжні доручення від 28.01.2010р. №1831, від 09.02.2010р. №1835, від 11.02.2010р. №1855, від 03.03.2010р. №1877 на суми, що зазначені у первинних документах. Крім того, у графі призначення платежу вказано: за вертикальне планування площадки договору №05/10 від 26.01.2010р. Зазначені факти на думку суду підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

Під час судового засідання також встановлено, що між сторонами ТОВ «Висотрембуд» (покупець) та СГ-ФО ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 17.05.2010р. №16/10 (а.с. 27), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер. Предметом договору є поставка товару, а саме: фарба УП168 по ціні 60 грн. за 1 кг у кількості 800 кг, розчинник уретановий по ціні 26 грн. 67 коп. за 1 кг. у кількості 400 кг., скребок 4*850*100 по ціні 45 грн. за 1 шт. у кількості 240 шт., анкер хімічний в комплекті по ціні 125 грн. за 1 шт., шпилька ф16*500 по ціні 5 грн. 83 коп. за 1 шт., ланцюг скребкового конвеєра по ціні 70 грн. за 1 м. у кількості 24 м., привод червячний 6,5 кВт по ціні 10 000 грн. за 1шт у кількості 2 шт., шнек 3225*6000 по ціні 6000 грн. за 1шт. у кількості 2 шт. та труба ф426*6 по ціні 141 грн. 67 коп. за 1 м у кількості 14 м. Факт отримання позивачем товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 26.05.2010р. №49, від 27.05.2010р. №50 (а.с. 24, 30) та видатковими накладними від 26.05.2010р. №49, від 27.05.2010р. №50 (а.с. 23, 30), що підписані ОСОБА_3 та мають печатку ФОП ОСОБА_3 Суд звертає увагу на те, що позивачем надано платіжні доручення від 27.05.2010р. №2096, від 27.05.2010р. №2097 на суми, що зазначені у первинних документах. Крім того, у графі призначення платежу вказано: за фарбу розчинник та за комплектуючі конвеєра, трубу ф426.

У судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що товарно-матеріальні цінності перевозились власним транспортом. Представник відповідача зазначив, що під час перевірки ТОВ «Висотрембуд» було запропоновано надати документи, що підтверджують факт транспортування товару та довіреності на його отримання. Натомість ТТН або будь-які інші документи, що підтверджують факт транспортування позивачем не надано, що у свою чергу унеможливлює змогу відповідача дослідити факт пересування товарів від постачальника до покупця.

Суд наголошує на тому, що відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) не може підтверджувати відсутність операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську діяльність.

У цьому контексті суд зазначає, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Судом взято до уваги той факт, що у матеріалах справи наявна довіреність від 27.05.2010р. та від 28.05.2010р. ТОВ «Висотрембуд» (а.с. 106, 103), яка видана на ім'я ОСОБА_4 (який є представником у правовідносинах з третіми особами згідно витягу з ЄДРЮОФОП щодо позивача) на отримання від ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей, а саме: скребок 4*80*100 у кількості 240 шт., анкер хімічний в комплекті у кількості 65 шт., шпилька ф16*500 у кількості 65 шт., ланцюг скребкового конвеєра у кількості 24 м., привод червячний 6,5 кВт у кількості 2 шт., шнек 3225*6000 у кількості 2 шт. та труба ф426*6 у кількості 14 м., фарбу УП168 у кількості 800 кг, розчинник уретановий у кількості 400 кг.

Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що податкова накладна: від 28.01.2010р. №1 внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.01.2010 та 31.01.2010 (а.с. 85-86); податкові накладні: від 09.02.2010р. №3, від 11.02.2010р. №5, від 26.02.2010р. №26 внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.02.2010 та 28.02.2010 (а.с. 91-93); податкові накладні: від 26.05.2010р. №49, від 27.05.2010р. №50 внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Висотрембуд» за період з 01.05.2010 та 31.05.2010 (а.с. 107-110).

Враховуючи зазначене, на думку суду, логічно прослідковується у позивача реальність господарської мети щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_3 та придбання у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей та подальше їх реалізація іншим господарюючим суб'єктам.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV).

За змістом ст. 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (видаткових накладних, довіреностей, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкових повідомлень - рішень від 17.04.2013р. №0000332200 та №0000322200 Смілянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаської області про визначення ТОВ «Висотрембуд» грошового зобов'язання: з податку на додану вартість у сумі 99 121 грн. і 24 780 грн. 25 коп. штрафних санкцій та з податку на прибуток у сумі 123 901 грн. і 30 975 грн. 25 коп. штрафних санкцій. тільки з огляду на припущення нереальності операцій неправомірними. З огляду на викладені вище обставини відповідачем помилково визначено податкові зобов'язання позивача, отже суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р. №0000332200 та №0000322200 підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірних рішень.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 832 грн. 85 коп., тому вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаської області №0000332200 та №0000322200 від 17.04.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Висотрембуд» 1 832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 85 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2013р.

Суддя В.В. Мишенко