Постанова № 34375161, 18.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2013 року 14:30 № 826/3118/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Пром»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПСпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 р. № 0002292280 та №0002302280,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іл-Пром» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 р. № 0002292280 та №0002302280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 р. позовна заява ТОВ «Іл-Пром» залишена без розгляду.

За наслідками апеляційного оскарження, Київським апеляційним адміністративним судом 13.06.2013 р. винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ТОВ «Іл-Пром» задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2013 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 р. суддею Патратій О.В. справу № 826/3118/13-а прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва № 319 від 14.08.2013 р. справу передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2013 р. суддя Іщук І.О. в порядку ст. 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв справу до свого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 07.02.2013 р. № 319/22.8-15/24740115 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, прийняті податкові повідомлення рішення від 25.02.2013 р. № 0002292280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, та від 25.02.2013 р. №0002302280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2013 р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що позивачем вчинено всі необхідні дії для одержання податкового кредиту та формування валових витрат, зокрема податкові зобов'язання декларувались, податкові накладні оформлені належним чином. Також представник позивача вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів відповідача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг), які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а вироки у кримінальних справах не є належними засобами доказування, оскільки не набрали законної сили.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно відмітки діловодства, 18.09.2013 р. Окружний адміністративний суд м. Києва одержав клопотання від представника відповідача, в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з одночасним розглядом іншої справи. Враховуючи, що доказів на підтвердження зазначеного представником відповідача не надано, суд вважає причину неявки представника відповідача неповажною.

Згідно наданих письмових заперечень вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Перевіркою встановлено відсутність у контрагентів позивача адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру щодо реального настання правових наслідків по здійсненим господарським операціям.

Відповідно до ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Пром» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Інфокс Плюс» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Іл-Пром»:

1. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 144 097,00 грн. в тому числі по періодам:

- вересень 2009 р.-13 368, 00 грн.;

- жовтень 2009 р. - 91 310,00 грн.;

- листопад 2009 р. - 10 995,00 грн.;

- лютий 2010 р. - 28 424,00 грн.

2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 207 809,00 грн., в тому числі:

- за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 32 917,00 грн.;

- за ІV квартал 2009 р. в сумі 139 362,00 грн.;

- за І квартал 2010 р. в сумі 35 530,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 р. № 319/22.8-15/24740115 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 р. № 0002292280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 636,00 грн., в тому числі за основним платежем - 28 424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 212, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 р. № 0002302280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 53 295,00 грн., в тому числі за основним платежем - 35 530,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 765,00 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., пп. 5.2.1., пп. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іл-Пром» зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві, перебуває на обліку в ДПІ Шевченківського району м. Києва ДПС. Основними видами діяльності, згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є спеціалізовані будівельні роботи, холодне штампування та гнуття, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Іл-Пром» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Інфокс Плюс».

Взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Укрземстрой» здійснювались на підставі договору оренди обладнання № 01/08/09 від 01.08.2009 р. Умовами даного договору визначено, що Орендодавець (ТОВ «Укрземстрой») надає, а Орендар (ТОВ «Іл-Пром») приймає в короткострокове платне користування обладнання.

На виконання умов договору оформлено акт приймання-передачі майна № 2 від 30.10.2009 р.

З наданої суду банківської виписки ВАТ «Банк «Український капітал» вбачається рух коштів від позивача до ТОВ «Укрземстрой» в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт за жовтень 2009 р. № б/н загальна вартість виконаних робіт з ПДВ склала 60 000, 00 грн.

Натомість з акту перевірки відповідача вбачається, що ТОВ «Укрземстрой» виписано позивачу податкову накладну на загальну суму 60 000, 00 грн., однак суду зазначена податкова накладна не була надана.

Проаналізувавши вищенаведені документи, суд зазначає, що розрахунки між сторонами здійснені не в повному обсязі.

Разом з тим, слід звернути увагу на наявність в матеріалах справи Вироку у кримінальній справі, винесеного Подільським районним судом м. Києва 09.08.2011 р. у справі № 1-596/11 відносно громадянки ОСОБА_2, яку визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно обставин, встановлених зазначеним Вироком, ОСОБА_2, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Укрземстрой». Вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа. ОСОБА_2 взяла участь у його створенні з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, а не з метою здійснення господарської діяльності. Зазначений Вирок у кримінальній справі набрав законної сили і підлягає виконанню, а відповідно є належним доказом у справі.

Взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Леміш Груп» здійснювались на підставі договору підряду № 06/10 від 06.10.2009 р. та Додаткової угоди № 1 від 02.11.2009 р. Умовами даного договору визначено, що Підрядник (ТОВ «Леміш Груп») зобов'язується своїми силами виконати комплекс монтажних робіт, а Замовник (ТОВ «Іл-Пром») зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити підрядникові вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3 даного договору, закінчення робіт сторони оформлюють окремим двостороннім актом прийому-передачі виконаних робіт, підписаний представниками технічного нагляду Замовника і Підрядником.

Відповідно до п. 4.1.2 договору Замовник зобов'язаний передати Підряднику будівельний майданчик.

Відповідно до п. 4.1.6 договору Замовник зобов'язаний надати Підряднику за свій рахунок, до початку робіт, майданчик для складування будівельних конструкцій забезпечити стоянку транспортних засобів Підрядника на місці робіт.

Відповідно до п. 4.3.4 договору Підрядник зобов'язаний самостійно забезпечувати доставку працівників на об'єкт, їх побутове обслуговування, належне виконання правил і охорони праці і техніки безпеки, гігієни праці, протипожежної охорони при виконанні робіт по цьому договору, а також проведення відповідного інструктажу працівників, залучених до виконання.

Відповідно до п. 4.3.5 договору для виконання технічного нагляду і контролю за виконанням робіт на об'єкті, на вимогу Замовника надавати йому необхідну інформацію та документи.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано специфікацію будівельних матеріалів, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р. (форма № КБ-3), довідку про вартість виконаних підрядних робіт до акту № 2 (1,2) за листопад 2009 р.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем надано акт № б/н (форма КБ-2в) приймання виконаних робіт за жовтень 2009 р., підсумкову відомість ресурсів за жовтень 2009 р., розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в № 1 на Торговельно-розважальний комплекс «DEPOT» по вул. Головна, 265 А в м. Чернівці. Влаштування навісного вентильованого фасаду і алюмінієвої композитної касетної системи та профільного листа, акт № 1 за жовтень 2009 р. про передачу матеріалів поставки замовника; акт № 1/1 за жовтень 2009 р. про витрату давальницьких матеріалів, акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. (форма № КБ-2в), розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2В № 2 на Торговельно-розважальний комплекс «DEPOT» по вул. Головна, 265 А в м. Чернівці. Влаштування навісного вентильованого фасаду і алюмінієвої композитної касетної системи та профільного листа, підсумкова відомість ресурсів за листопад 2009 р.

На підтвердження руху активів позивачем надано банківські виписки ПАТ «Банк «Український капітал»: № 231 від 08.02.2010 р. на суму 215 000,00 грн., № 213 від 25.12.2009 р. на суму 76 000,00 грн., № 219 від 27.01.2010 р. на суму 48 000,00 грн., виписку з особового рахунку АТ «Банк «Таврика» за 14.01.2010 р. на суму 30 000,00 грн.

Проаналізувавши наведені первинні документи, суд зазначає, що більшість з них не містить підпису уповноважених осіб та печаток. Позивачем не надано суду жодної дозвільної документації на будівництво, документів про призначення відповідальних осіб за здійснення технічного нагляду за будівництвом, доказів наявності працівників, залучених до виконання робіт, їх перевезення транспортними засобами, доказів наявності складських приміщень, доказів виконання правил і охорони праці і техніки безпеки, гігієни праці, протипожежної охорони при виконанні робіт по цьому договору, а також проведення відповідного інструктажу працівників, залучених до виконання.

Крім того, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Леміш Груп» здійснювались на підставі договору підряду № 29/01 від 29.01.2010 р. на виконання «Робіт з реконструкції фасаду морського вокзалу ДП «ОМТП» алюмінієвим профілем (двоповерхова частина будівлі з боку причалів №№ 18, 19 вхідного павільйону, морської галереї і козирків над входом в будівлю). Відповідно до умов даного договору Підрядник (ТОВ «Леміш Груп») бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника виконати «Роботи з реконструкції фасаду морського вокзалу ДП «ОМТП» алюмінієвим профілем (двоповерхова частина будівлі з боку причалів №№ 18, 19, вхідного павільйону, морської галереї і козирків над входом в будівлю)» в обсязі договірної ціни (Додаток № 1 до договору), а Замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити Підрядникові вартість виконаних робіт.

Склад і вартість зазначених робіт відображено в договірній ціні на будівництво фасадів двоповерхової частини морського вокзалу алюмінієвим профілем, складеної станом на 29.01.2010 р., локальному кошторисі № 2-1-1 на облицювання фасаду морпорта алюмінієвим профілем, відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на облицювання фасаду (форма № 4а), довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2010 р. (форма № КБ-3).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.02.2010 - 26.02.2010 р.

Згідно банківської виписки ПАТ «Банк «Український капітал» № 268 від 21.04.2010 на рахунок ТОВ «Леміш Груп» позивачем було перераховано грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., № 295 від 20.05.2010 р. - 46 003,61 грн., з них по договору № 29/01 від 29.01.2009 р. в сумі 8350,00.

Згідно виписки з особового рахунку за 17.02.2010 р. АТ «Банк «Таврика» ТОВ «Леміш Груп» перераховано 25 281,00 грн.

Відповідно до договору № 10/08/2009 на виконання монтажних робіт з лицювання фасаду лінійною навісною алюмінієвою системою та профнастилом при будівництві житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Солом'янській, 15-А в м. Києві (секції «А» та «В»). Відповідно до умов договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання відповідно до умов цього договору, своїми силами і засобами виконати комплекс монтажних робіт з лицювання фасаду лінійною навісною алюмінієвою системою та профнастилом при будівництві житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Солом'янській, 15-А в м. Києві (секції «А» та «В»).

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) до акту № 1 за жовтень 2009 р.

Згідно банківської виписки ВАТ «Банк «Український капітал» у м. Києві № 169 від 17.11.2009 р. ТОВ «Леміш Груп» отримало грошові кошти в розмірі 56 776, 00 грн., № 172 від 01.12.2009 р. - 87 400,00 грн., № 176 від 09.12.2009 - 30 000,00 грн., № 212 від 25.12.2009 - 2 826,96 грн.

Водночас суд наголошує на наявність Вироку у кримінальній справі, винесеного Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2610/9798/2012 від 22.05.2012 р. відносно громадянина ОСОБА_3, якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 , ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

З обставин, встановлених зазначеним Вироком, вбачається, що ОСОБА_3 на прохання осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, за грошову винагороду зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Леміш Груп». Отже, його дії виразилися в пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Крім того судом визнано вину останнього щодо підроблення документів, які посвідчуються приватним нотаріусом, і надає права, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, що вчинене за попередньою змовою групою осіб. Зазначений Вирок у кримінальній справі набрав законної сили 07.06.2012 р., а тому вважається належним доказом у справі.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Інфокс Плюс» позивачем надано видаткову накладну № РН-0000033 від 29.09.2009 р., рахунок-фактуру №СФ-0000042 від 15.09.2009 р. та банківські виписки, відповідно до яких на рахунок ТОВ «Інфокс Плюс» перераховано грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. (№ 137 від 14.10.2009) та 68 000,00 грн. (№ 144 від 21.10.2009).

При цьому суд наголошує на наявність Вироку у кримінальній справі, винесеного Дарницьким районним судом м. Києва 10.03.2011 р. у справі № 1-295/11, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до обставин, встановленим зазначеним Вироком у кримінальній справі, ОСОБА_4 зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Інфокс Плюс» за винагороду, фактично не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, а тому його дії кваліфіковано як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначений Вирок у кримінальній справі набрав законної сили 16.03.2011 р. та підлягає виконанню, отже є належним доказом у справі.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Інфокс Плюс» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка і виконавцем робіт (надання послуг) підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, оскільки для даних видів діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Тобто, перевіривши фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як позивача так і його контрагентів, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Водночас суд враховує наявні в матеріалах справи Вироки у кримінальних справах № 1-295/11, №2610/9798/2012, № 1-596/11, якими встановлено фіктивність створення підприємств, які виступають контрагентами позивача. Враховуючи, що зазначені Вироки у кримінальних справах набрали законної сили, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на неналежність таких доказів у справі.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Інфокс Плюс» в Єдиний державний реєстр внесено інформацію про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу за місцезнаходженням, відносно ТОВ «Леміш Груп» внесено інформацію про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, відносно ТОВ «Укземстрой» внесено інформацію про державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судового рішення.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних, про які йдеться в акті перевірки 07.02.2013 р. № 319/22.8-15/24740115, проте, які не надані в якості доказів суду, є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Інфокс Плюс».

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, виконанням робіт, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 р. № 0002292280 та №0002302280.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Пром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук