Рішення № 34373894, 23.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7452/13-ц

н/п 2/640/2231/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Чередник В.Є.

при секретарі Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, процентів, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2013 р. представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, процентів, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість в сумі 12 552,78 доларів США, що по курсу НБУ станом на 08.04.2013 року становить 100 334,37 грн., заборгованість по процентам 9 269,57 доларів США що по курсу НБУ станом на 08.04.2013 року становить 74 091, 67 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 11.06.2012р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» укладено договір факторингу № 4, згідно якого фактор набув право грошової вимоги до відповідача по договору про надання споживчого кредиту № 11152971000 від 10.05.2007 р.

Сторони в судове засідання не з»явились, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, надали суду заяви з проханням слухати справу за їх відсутності.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позовних вимог, вказуючи на те, що ТОВ «Кей-Колект» не має законного права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 10 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та Договором факторингу № 4 від 11 червня 2012 року укладеному між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», у зв'язку з тим, що відповідно до розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року п. п. 2 п. 1 укладення договору факторингу можливе лише у випадку, якщо набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 16 480,00 доларів США. Відповідно до умов вказаного договору відповідач повинен повернути наданий кредит в повному обсязі не пізніше 10 травня 2014 року згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13.5 % річних.

11 червня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 4.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору факторингу № 4 право вимоги від клієнта до фактора переходять у дату відступлення, після чого фактор набуває права вимоги від боржника і гарантів виконання всіх зобов'язань за первинними договорами та договорами забезпечення.

За змістом ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року п. п. 2 п. 1 до фінансової послуги факторингу слід віднести сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Національна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг в листі від 27.05.2013 року № 3772/16-12 також вказує, що укладення не банківською фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено отримання відступленого права вимоги до боржників - фізичних осіб, є порушенням зазначеного п.п. 2 п. 1 розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року.

Таким чином, договір факторингу може бути укладений лише в тому випадку, якщо боржником є суб'єкт господарювання, а не фізична особа, як в даному договорі.

Враховуючи, що договір про надання споживчого кредиту від 10 травня 2007 року укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 - фізичною особою, відповідачем по даній справі, - то в даному випадку відповідно до розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року та листа Національної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг передача права вимоги до фізичної особи за договором факторингу є незаконною.

Відповідно до свідоцтва від 08.12.2011 року про реєстрацію фінансової установи, яка видана державною комісією з регулювання фінансових послуг, ТОВ «Кей-Колект» має право здійснювати лише фінансову послугу - факторинг.

Згідно п.п. 1.1. договору про надання споживчого кредиту від 10 травня 2007 року, укладеному між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, графіку погашення кредиту валютою кредиту є долар США, позивач просить стягнути борг також в доларі США. Тобто фактично, боржник - відповідач по справі, відповідно до умов договору, зобов'язаний виконати свої зобов'язання в валюті - доларі США. До матеріалів справи позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність у ТОВ «Кей-Колект» ліцензії на здійснення валютних операцій.

Крім того, з тексту договору факторингу № 4 не вбачається, що боржником по цьому договору є відповідач ОСОБА_1, незрозуміло з якого пункту договору додана «виписка з Договору Факторингу № 4», «перелік первинних договорів до договору факторингу № 4» не згадується в тексті договору, отже не може вважатися його частиною, та не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З урахуванням доказів, оцінку яким суд дав вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність ТОВ «Кей-Колект» позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1077 ЦК УКраїни, ст. ст. 10. 11, 60, 208 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, процентів- відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя-