Рішення № 34371037, 21.10.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

21.10.2013

Справа № 335/3214/13-ц 2/335/1350/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» жовтня 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.при секретарі Франчук Г.В., за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зобов'язання визнати факт, зміну черговості права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зобов'язання визнати факт проживання, зміну черговості права на спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з ОСОБА_7 познайомилась і стала зустрічатися з 05.08.1977р. Починаючи з 1980 року вони почали жити разом цивільним шлюбом з мамою позивача до 2004р. Мати, ОСОБА_8 довго хворіла. Вона з чоловіком хоч і жили з мамою, але постійно допомагали брату і матері чоловіка. Морально і матеріально підтримували обох:турбувалися, доглядали, купували ліки. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат ОСОБА_9. Усі турботи по похованню вони із ОСОБА_7 взяли на себе. Через рік ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама ОСОБА_7. Старший брат- ОСОБА_6 ніколи не спілкувався і на поховання брата і мами не прийшов. Вона підтримувала свого чоловіка, допомогла справитись з бідою. З ОСОБА_7 прожили разом багато років в любові і згоді, разом спільно вирішували всі побутові питання, мали взаємні права та обов'язки. З 03.09.2004р. вона зі згоди ОСОБА_7 поселилася в квартиру АДРЕСА_1, наймачем якої був чоловік. Так сталося, що вони не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу.

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 раптово помер. Після смерті Спадкодавця, відкрилася спадщина на майно.

Позивачка звернулася до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини вона, відповідно до ч. 1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1298 ЦК України, звернулася до державного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус державної нотаріальної контори відмовила у оформленні права на спадщину, вказавши, що документів, які надано для одержання свідоцтва про право на спадщину недостатньо.

Також нотаріус повідомила, що до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся брат Спадкодавця - Відповідач.

Встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з спадкодавцем більше як тридцять років до часу відкриття спадщини має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину.

Просила суд встановити факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , зобов'язати ОСОБА_6 визнати факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати за ОСОБА_1 право першої черги на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст..1259 ЦК України.

Позивач та її представник у судовому засідання позов підтримав у повному обсязі, зазначаючи, що дійсно з 1980 року позивач із спадкодавцем жила разом, і оскільки вона більше тридцяти років проживала із спадкодавцем вона має право на одержання права на спадкування за законом у першій черзі. Просила суд задовольнити позов на викладених у позовній заяві підставах.

Відповідач та його представники заперечують проти позову, посилаючись на ті обставини, що позивач не мешкала з спадкодавцем, була лише прописана з ним, мала свою квартиру і метою позову є бажання незаконно отримати спадщину його брата - квартиру.

У судове засідання третя особа не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Суду надано заяву в якій третя особа просить суд розглядати справу без її участі.

При вищевикладених обставинах суд вважає за можливе і ухвалив розглядати справу за відсутністю третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3 , 4 , 11 ЦПК України ).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета і підстав позову.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів який міститься в статті 16 ЦК України не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що вибрав сам позивач.

За змістом статей 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 57 років помер, він проживав з 18.10.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.5,8).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на його майно, яке бажають успадкувати ОСОБА_6, як спадкоємець другої черги та позивачка ОСОБА_1, яка вважає, що тривалий час матеріального забезпечувала спадкодавця, проживала з ним разом, і просила суд одержати право на спадкування першої черги.

Як встановлено із фотокопії спадкової справи ОСОБА_7, після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, яку прийняв його брат ОСОБА_6, який є спадкоємцем другої черги за законом, і який звернувся до нотаріальної контори 26.02.2013 року (а.с.44)., тобто з додержанням вимог ст.. ст..1268-1270 ЦК України.

Згідно ст. 1262 ЦК України, він є єдиним спадкоємцем другої черги по закону. Інших спадкоємців попередніх черг не має.

Вважаючи себе також спадкоємцем за законом позивач, у встановлений законом шестимісячний строк, 01.11.2012 року (а.с.44зв) звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а також до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз'яснено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

За змістом вказаної норми, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування застосування наведеної норми права з урахуванням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України вимагає доведення позивачем факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Обґрунтовуючи підставність позову та посилаючись на ч.2 ст.1259 ЦК ОСОБА_11 послалася на те, що вона тривалий час матеріально підтримувала спадкодавця, більше тридцяти років проживала з ним, а тому має право на спадкування першої черги. В процесі розгляду справи позивач не змінювала підстави позову і не уточнювала їх, вважаючи що вона повинна бути спадкоємцем першої черги на підставі ст..1259ЦК..

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, а також те, що саме позивачка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала чи надавала іншу допомогу спадкодавцю і доказів цього відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України позивачка не надала.

Як зазначали допитані у судовому засіданні свідки - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 спадкодавець мав вроджену хворобу - гемофілію, між тим, усі допитані у суді свідки у тому числі і відповідач, підтвердили той факт, що спадкодавець не перебував у безпорадному стані, спадкодавець ображався коли його називали інвалідом, тривалий час працював і був працездатним, на утриманні ОСОБА_1 не перебував, сторонньої допомоги не потребував.

Про ці обставини також підтвердила у судовому засіданні і сама позивач, зазначаючи, що ОСОБА_7 працював і сторонньої допомоги не потребував.

Заявляючи вимоги про визнання права на спадкування за законом першої черги на підставі ч.2 ст. 1259 ЦК позивач не врахувала також те положення даної норми закону, яка передбачає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Як встановлено судом і не оспорюється учасниками процесу, спадкоємець ОСОБА_6 є спадкоємцем другої черги відповідно до ст.1262 ЦК України і отже за положеннями ст. 1259 ЦК зміна черговості при додержанні умов визначених цією статтею для ОСОБА_1 можлива лише на другу чергу спадкоємців.

За змістом ст. 1258 ЦК України при спадкуванні за законом спадкове майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Кожна наступна черга за законом одержує право на спадкування лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або ж відмови від її прийняття.

З огляду на зазначене, в частині позовних вимог про зміну черговості права на спадкування суд відмовляє.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'ю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, це можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, як це передбачено ст. 256 ЦПК України та роз'ясненнями, що містяться в пунктах 1 та 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 1995 року № 5 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Виходячи з наведеного, встановлення факту проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім'єю не породжує юридичного наслідку, а саме для прийняття позивачкою спадщини, оскільки спадкоємцем другої черги за законом є відповідач. Особи, які проживали однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом. Інших мотивів та мети для встановлення факту проживання однією сім'єю заявник не наводить, а тому суд визнає, що встановлення такого факту не породжує виникнення, зміну або припинення будь-яких прав для заявника, а отже цей факт не має юридичного характеру.

З огляду на зазначене, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'ю задоволенню не підлягають, як такі що не породжують для ОСОБА_1 правових насідків для прийняття спадщини, оскільки перелік способів захисту цивільних справ та інтересів який міститься в статті 16 ЦК України не передбачає способу захисту права шляхом встановлення фактів в позовному провадженні, факти повинні доводитись позивачем для захисту порушеного права, однак виходячи з того, що як встановлено судом вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зміни черговості права на спадкування не підлягають задоволенню то і в задоволенні вимог щодо встановлення факту в позовному провадженні необхідно відмовити, оскільки встановлення такого факту не породжує необхідних для позивача правових наслідків, і не захищає його майнові права.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 також не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права а саме зобов'язання відповідача визнати факт, не передбачений законом, а захист порушених прав та інтересів позивача згідно ст. 16 ЦК України передбачено у інший спосіб встановлений законом.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на свій розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.(ст.271 ЦК України)

Право на захист особистих немайнових прав фізичної особи визначено статтею 275 ЦК України яка передбачає як загальні способи надання фізичній особі можливості захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб, перелік та способи застосування яких встановлені главою 3 ЦК так і спеціальні способи захисту, які встановлюють конкретно для певної категорії прав в цілому та для конкретного права зокрема.

Таким чином, для поновлення порушеного особистого немайнового права позивачка вправі була обрати конкретний спосіб захисту. Обраний же нею спосіб захисту, з покладанням на ОСОБА_6 зобов'язання визнати факт проживання позивачки з спадкодавцем з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 є неконкретним і унеможливлює виконання ухваленого судом рішення.

Зазначені обставини свідчать про неможливість задоволення судом цих вимог, оскільки не визначення позивачем способу захисту своїх цивільних прав та інтересів (ч.2 ст.16 ЦК) позбавляє суд можливості визначитися з приводу того, за захистом яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів він звернувся до суду.

Враховуючи вищенаведене суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 57-60, 61, 209, 212 -218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зобов'язання визнати факт, зміну черговості права на спадкування, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ю.В. Апаллонова