Рішення № 34370840, 25.10.2013, Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа №104/2003/13-ц копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 рік м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - судді Чубабрія В.А.

при секретарі - Задерецькій Л.Б.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білогірська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та розподілу спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та розподілу спільного майна.

Свої вимоги мотивує тим, що з вересня 2002 року стала проживати однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 02.04.2004 року відповідач був зареєстрований у будинку батьків позивачки за адресою: АДРЕСА_1. 11.02.2005 року між сторонами було зареєстровано шлюб. В період проживання однією родиною без реєстрації шлюбу у березні 2003 року сторони придбали самовільно побудовану тимчасову будівлю за 4000 гривень, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 яку в процесі спільного проживання у шлюбі добудували, зробили ремонт на суму 61900 гривень. Таким чином, позивачка просить встановити факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з вересня 2002 року по день реєстрації шлюбу по 11.02.2005 року; визнати загальною спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудові матеріали, з яких самовільно побудована тимчасова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та розділити спільне сумісне майно.

У судовому засіданні позивачка та її представник за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні на позові наполягали, просили задовольнити у повному обсязі, визнати факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу з відповідачем з 2002 року, а також розділити спільне майно.

До судового засідання відповідач не з'явився, представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, де зазначив, що відповідач до жовтня 2003 року постійно проживав у Російській Федерації, отже він не міг проживати однією родиною з ОСОБА_3 з 2002 року. Ніяких доказів того, що тимчасову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, позивач та відповідач придбали не має, придбання нерухомого майна здійснюється у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в разі не дотримання письмових форм договір є нікчемним. Таким чином, посилатися на договір купівлі-продажу будівлі не можна, оскільки ненадання нотаріально посвідченої копії угоди робить цю угоду нікчемною і вона не тягне за собою жодних наслідків. Ніяких документів, які підтверджують наявність будівель не має. Не додано жодних доказів того, що сторонами придбано будівельні матеріали або проведені будівельні роботи.

Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2005 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, після реєстрації шлюбу дружині привласнено прізвище «ОСОБА_3» (а.с.8).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

За змістом ст.256 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 74 Сімейного Кодексу України, передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч.2 ст.74 Сімейного Кодексу України).

Пунктом 5 ч. 1 ст.256 ЦПК України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. З аналізу зазначеної норми закону слідує, що встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про розподіл спільно набутого майна (ст. 74 СК України).

З позовної заяви вбачається, що підставами позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є придбання у березні 2003 року самовільно побудованої тимчасової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу необхідно для підтвердження права сумісної власності подружжя на вказану будівлю.

Однак, позивачкою та її представником не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених у позові, а саме того, що з вересня 2002 року по 11.02.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкали однією родиною без реєстрації шлюбу.

Посилання позивачки на наявність фотоматеріалів, на яких разом присутні позивачка та ОСОБА_4 (а.с.9-11), суд не може прийняти до уваги як доказ сумісного проживання однією родиною.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту сумісного мешкання ОСОБА_3 однією родиною з ОСОБА_4 з вересня 2002 року по день реєстрації шлюбу по 11.02.2005 року - задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що рішенням 18 сесії 4 скликання Білогірської міської ради Білогірського району АР Крим №134/1 від 10.11.2004 року ОСОБА_4 вирішено розробити проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,06 га в АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.7). Але рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 не має.

Отже ніяких доказів належності вказаної самовільно побудованої тимчасової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 судом не встановлено.

Таким чином, вимоги про визнання загальною спільною власністю будівельні матеріали, з яких самовільно побудована тимчасова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та про розподіл будівельних матеріалів є похідними від вимог про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, тому за відсутності підстав для задоволення даної вимоги не підлягають задоволенню вимоги про визнання загальною спільною власністю та про розділ майна.

На підставі ст.ст.60-63,70,71,74 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,169,212-215,256 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та розподілу спільного майна - залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: (підпис)

Рішення не набрало законної сили. З оригіналом згідно. Суддя: Секретар: