Вирок № 34369753, 22.10.2013, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/717/13-к

Провадження № 1-кп/147/39/13

ВИРОК

іменем України

22.10.2013 року смт. Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Савченко С.М.,

при секретарі Подолян Т.І.,

з участю сторін кримінального провадження: прокурора Чудак Ю.В., представника потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець матеріали кримінального провадження по обвинуваченню: ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, українець, громадянин України, житель АДРЕСА_1, освіта середня спеціальна, одружений, не працює, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 1996 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду начальника пожежно-сторожової охорони СТОВ "Колос" (код підприємства №30775020, юридична та фактична адреса: Вінницька область Тростянецький район село Капустяни). Відповідно п. 1.10 Статуту СТОВ "Колос" засновником, учасником і власником товариства є громадянин України ОСОБА_5.

ОСОБА_2 в силу своїх трудових обов'язків зобов'язаний здійснювати охорону майна підприємства. 02.01.2007 року СТОВ "Колос" та працівник ОСОБА_2 уклали договір №2 "Про повну матеріальну відповідальність", згідно якого на ОСОБА_2 з метою забезпечення збереження ввірених йому товариством матерільних цінностей покладено слідкуючі обов'язки: дбайливо ставитися до переданих йому для охорони матеріальних цінностей і вживати заходів для відвернення шкоди, своєчасно у письмовому вигляді повідомляти дирекцію про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених йому матеріальних цінностей, вести облік, складати і здавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишок довірених йому матеріальних цінностей, брати участь у інвентаризації або передачі довірених йому матеріальних цінностей, дотримуватись правил трудової дисципліни та внутрішнього трудового розпорядку.

В травні 2011 року ОСОБА_2, працюючи начальником пожежно-сторожової охорони СТОВ "Колос", будучи наділений зобов'язаннями щодо забезпечення збереження довірених йому матеріальних цінностей, отримав на підприємстві для службового користування парокінний віз (бричку), що являється власністю СТОВ "Колос" в особі власника підприємства ОСОБА_5, рахується на балансі товариства як "Основні засоби" балансовою вартістю 10100 грн. Даний віз ОСОБА_2 був ввірений та перебував у його володінні на законних підставах для здійснення повноважень щодо користування цим возом в процесі виконання своїх трудових обов'язків.

28.01.2013 року ОСОБА_2 був звільнений зі СТОВ "Колос" за угодою сторін. При звільненні ОСОБА_2 з метою безоплатного заволодіння чужим майном відмовився повернути товариству парокінний віз (бричку), яка перебувала у його законному володінні для службового користування.

Таким чином, 28.01.2013 року ОСОБА_2, використовуючи свої повноваження щодо службового користування ввіреного йому товариством майна, умисно протиправно з корисливих мотивів, переслідуючи мету безоплатного заволодіння чужим майном, вчинив привласнення возу парокінного (брички), що перебувала в його правомірному володінні, належної СТОВ "Колос" в особі власника товариства ОСОБА_5 А в подальшому розпорядився даним возом на свій розсуд. Чим заподіяв СТОВ "Колос" в особі власника ОСОБА_5 майнову шкоду. В ході досудового розслідування відшукати даний віз та повернути товариству не виявилось можливим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватість повністю не визнав. Показав, що працював начальником пожежно-сторожової охорони СТОВ "Колос". Бувший керуючий відділенням, який помер, дав йому бричку відреставрувати і подарував йому цю бричку, бо в нього в ОСОБА_2 була лебідка, яку він дав для потреб господарства. Він звернувся до головного зоотехніка ОСОБА_6, який знайшов завідуючу МТФ ОСОБА_7 По вказівці ОСОБА_6 бричку виволокли зі складу, повантажили на автомобіль і він повіз її додому. Де її відремонтував, потративши приблизно 600-700 грн. та зберігав в себе вдома. У жовтні 2012 року в нього попросили бричку на свято в село Верхівку. Там її побачив директор СТОВ ОСОБА_5 сказав, що бричка має бути на господарстві. На що він відповів, що брички ще немає, вона у селі Верхівка. Але він її не привіз. Звільнився з роботи 28.01.2013 року. Поставив бричку на долині без догляду у березні 2013 року, звідки її вкрали. Думав, що бричку забрали працівники СТОВ. Коли бричку вкрали, то він думав, що вона нічия, тобто безхазяйна. Ні в правоохоронні органи, нікуди не звертався. Не знав, що треба звертатися в правоохоронні органи із заявою про крадіжку. Йому не було відомо, що бричка є під звітом у ОСОБА_7 Мав намір відремонтувати для села, щоб односельчани приходили і брали. В подальшому в судовому засіданні показав, що, коли отримував бричку то вважав її безхазяйною і такою, що немає ціни.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані докази, вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доказана дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі і його показаннями. Так, обвинувачений не заперечує факт отримання ним на МТФ №2 СТОВ "Колос" даної брички.

Представник потерпілого ОСОБА_1 показала, що бричка рахувалася за посадовими особами товариства і ОСОБА_6 у 2011 році була передана ОСОБА_2, а він її не повернув, чим заподіяв СТОВ шкоду на суму 10100 грн.

Свідок ОСОБА_6 головний зоотехнік СТОВ показав, що в травні 2011 року запропонував ОСОБА_2 взяти парокінний віз з 2-го відділку і буде для села, а то компанією можна проїхатися. Поїхали до ОСОБА_7 завідуючої МТФ №2. Сказав їй, щоб дала ОСОБА_2 бричку, він її пофарбує і буде поки для службових потреб, а потім для села. Вона відкрила склад. Повантажили бричку і він забрав її додому. При передачі брички ніяких документів не складали. Через деякий час ОСОБА_2 приїхав нею. Потім не появлявся. Пройшов час і він запитав, що де бричка, здай на склад. Пройшов ще час, а він мовчить, не каже де бричка. Директор питав його де бричка. Він відповів, що у ОСОБА_2 Директор сказав пригнати на склад. Потім директор каже, що бачив бричку у Верхівці. Директор ОСОБА_5 казав ОСОБА_2, щоб пригнав бричку на склад. ОСОБА_2 віддали лебідку. Знову телефонує директор щоб ОСОБА_2 віддав бричку. ОСОБА_2 сказав, що потратив кошти на її ремонт. По телефону директор запропонував ОСОБА_2 приїхати і забрати обумовлену обвинуваченим суму 600 грн.

Свідок ОСОБА_7 завідуюча МТФ №2 показала в судовому засіданні, що бричка рахувалася за нею. В травні 2011 року головний зоотехнік ОСОБА_6 сказав їй, що ОСОБА_2 забере бричку, пофарбує і хай буде для села. ОСОБА_2 під'їхав автомобілем, повантажили бричку і він її повіз.

Свідок ОСОБА_9 головний бухгалтер СТОВ показала в судовому засіданні, що бричку придбали в САТ "Капустянське" у 2005 році і поставили на балансовий рахунок №10 "Основні засоби". На цьому рахунку вказується балансова вартість по вартості придбання. Рахується бричка під звітом за ОСОБА_7 Вартість брички взята згідно видаткової накладної з 2005 року, яка знищена по закінченню трьох років після ревізії.

Свідок ОСОБА_10 бухгалтер і інспектор відділу кадрів в судовому засіданні показала, що бричка в ОСОБА_2 була, для чого вона йому давалася їй невідомо. Обхідний лист ОСОБА_2 при звільненні не здав.

Свідок ОСОБА_11 головний економіст СТОВ показала, що станом на 01.01.2011 року робила інвентаризацію і від ОСОБА_7 взнала, що бричка була в користуванні ОСОБА_2

Доводи обвинуваченого, що бричка не належала СТОВ і нічого не коштувала спростовуються: показаннями свідка ОСОБА_9 про постановку на облік цієї брички: копією книги первинного обліку основних засобів по СТОВ "Колос", згідно якої за ОСОБА_7 станом на 01.01.2011 року, 01.01.2012 року і 01.01.2013 року рахується віз парокінний (бричка) вартістю 10100 грн.: копіями інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей на МТФ №2 СТОВ "Колос", згідно яких на 01.01.2010 року, на 01.01.2011 року, на 01.01.2013 року у матеріально-відповідальної особи рахується парокінний віз (бричка).

Факт знищення документів за 2005-2007 роки підтверджується, крім показань свідка ОСОБА_9, актом №1 від 28.12.2011 року про вилучення для знищення документів, затвердженого директором СТОВ, строки зберігання яких закінчилися та протоколом №1 від 28.12.2013 року засідання експертної комісії від 28.12.2013 року про схвалення даного акта.

Вартість брички підтверджується названою книгою первинного обліку основних засобів по СТОВ "Колос", інвентарною карткою №1510, актом тимчасового виведення основних фондів з виробничого процесу та консервацію по СТОВ "Колос" с. Капустяни від 28.12.2005 року даної брички з рядом інших засобів.

Суд вважає надуманими показання обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що бричку він отримав не для службового користування, а лише для того щоб її відремонтувати з послідуючою передачею для потреб села. Так свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 показали, що бричка давалася обвинуваченому для службового користування. Що підтверджується також діями ОСОБА_2, який відремонтував бричку за своєю ініціативою, після чого не повернув бричку в СТОВ і не передав громаді села. На запитання, що чому не повернув бричку, а залишав її в себе суду ніякої відповіді не дав. Хоча показував суду, що по питанню надання йому коней для брички не звертався до керівництва СТОВ. Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що нікуди не виїжджав бричкою, що також не відповідає дійсності. Оскільки в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 працівник Верхівського сільськогосподарського коледжу показала, що була в селі Капустяни і взнала про бричку, а в жовтні 2012 року звернулася до ОСОБА_2 з проханням надати їм бричку для святкування 90-річчя коледжу. Він спочатку не погоджувався, а потім сказав, що приїжджайте. Бричку повантажили на автомобіль, відвезли, а на третій день повернули йому. Оглянутими в судовому засіданні речовими доказами фотографіями брички, виконаними під час святкування річниці заснування Верхівського коледжу, підтверджується, що бричка була задіяна під час святкування.

Суд, вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 правомірно отримав бричку, оскільки вона передана була йому за ініціативи головного зоотехніка ОСОБА_6 і сприяння завідуючої МТФ №2 ОСОБА_7 Однак, в послідуючому ОСОБА_2, достовірно знаючи звідки він отримав бричку, незважаючи на вимогу повернути бричку, відмовився її повертати. 28.01.2013 року звільнився з роботи, проте бричку не повернув власнику, а продовжував її утримувати в себе.

На ОСОБА_2 згідно інструкції про права та обов'язки, затвердженої директором СТОВ, були покладені обов'язки по організації та збезпеченню робіт по охороні території та майна по всій території господарства й робіт по забезпеченню протипожежної безпеки.

02.01.2007 року за №2 між СТОВ "Колос" с. Капустяни і ОСОБА_2 укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до умов якого він несе повну матеріальну відповідальність за охорону та збереження довірених йому матеріальних цінностей.

Суд вважає невизнання обвинуваченим винуватості його бажанням уникнути відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_2 повинен нести відповідальність по ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Кваліфікуюча ознака розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні підлягає виключенню з обвинувачення з наступних підстав. Доводи обвинуваченого, що в нього викрали бричку не спростовані в судовому засіданні. Назване обвинувачення, зокрема: не містить посилання на час, місце і спосіб вчинення розтрати. Крім того, згідно обвинувального акта відшукати даний парокінний віз і повернути товариству в ході досудового розслідування не виявилося можливим.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання не встановив.

Обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом третьої групи, разом з тим шкоду не відшкодував тому суд вважає, що йому слід призначити основне покарання у виді штрафу, що є необхіднім і достатнім для виправлення підсудного і запобіганню вчинення ним нових злочинів.

По справі представником СТОВ "Колос" с. Капустяни пред'явлений цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. В якому зазначено, що ОСОБА_2 незаконним шляхом привласнив і реалізував третім особам, отриманий парокінний віз, чим заподіяв власнику СТОВ "Колос" шкоду діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку. На балансі СТОВ "Колос" по рахунку №10 "Основні засоби" рахується парокінний віз (бричка) балансова вартість якого становить 10100 грн., яку просив стягнути з обвинуваченого на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Обвинувачений позов не визнав повністю, посилаючись на те, що кримінального правопорушення не вчиняв, бричка безхазяйна і ніякої цінності не має.

Суд вважає позов доказаним. Оскільки ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, внаслідок якого парокінний віз вартістю 10100 грн. не повернув власнику. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку.

По справі процесуальних витрат немає.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 грн., з позбавленням права обіймати посади по забезпеченню охорони і збереженню майна на строк до трьох років.

Позов задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь СТОВ "Колос" с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області 10100 (десять тисяч сто грн.) у відшкодування матеріальної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: