Ухвала суду № 34368010, 08.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 52/803 08.10.13За скаргою державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі 135 Домобудівельного комбінату

до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві

на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця

у справі № 52/803

за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі 135 Домобудівельного комбінату

про стягнення 598 002,40 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Богач О.Є. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

від відділу ДВС не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі 135 Домобудівельного комбінату про стягнення 484 107,43 грн. основного боргу, 113 894,97 грн. інфляційних витрат, а загалом 598 002,40 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором № 02820/1-1-02 від 22.07.2003 р. на послуги водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. позов задоволено та стягнуто з відповідача 484 107,43 грн. боргу, 113 894,97 грн. інфляційної складової боргу, 5 980,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.01.2011 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. видано наказ.

04.09.2013 р. до загального відділу діловодства суду надійшла скарга державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату на дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Дякона Н.М. та зобов'язання державного виконавця вчинити дії.

У поданій скарзі боржник просить суд:

- визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Дякона Н.М. протиправною;

- зобов'язати вказаного державного виконавця вжити заходів щодо звернення до господарського суду міста Києві з роз'ясненням рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2010 р. у справі № 52/803;

- визнати дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Дякона Н.М. протиправними та скасувати постанову від 31.07.2013 р. про накладення арешту на кошти філії державного підприємства МО України «Укрвійськбуд» - « 135 Домобудівельний комбінат», код ЄДРПОУ 08404501, відкриті в банківських установах у національній валюті № 26044002011008 МФО 380236 у ПАТ «Дельта Банк», № 260093015459 МФО 300852 у ПАТ «КБ «Актив-Банк».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2013 р. скаргу призначено до розгляду на 26.09.2013 р.

У судовому засіданні представник скаржника надав письмові пояснення, які були долучені до матеріалів справи. Представник стягувача надав пояснення по суті скарги.

Представник органу виконання рішень у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. розгляд скарги відкладено на 08.10.2013 р.

У судовому засіданні представник скаржника надав додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник скаржника подану скаргу підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та органу виконання рішень у судове засідання не з'явились.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакцій, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з пунктами 1, 2 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого документу у повному обсязі, державним виконавцем 31.07.2013 р. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 24391961, якою, зокрема накладено арешт на кошти на розрахункових рахунках:

- № 26044002011008 у ПАТ «Дельта Банк», МФО 380236;

- № 260093015459 у ПАТ «КБ «Актив-Банк», МФО 820019.

Мотивуючи скаргу, боржник посилається на порушення виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. п. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», якою передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, які зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Зокрема, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як встановлено у судовому засіданні, відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС) не використовує грошові кошти, які знаходяться саме на вказаних рахунках для погашення вимог стягувача - відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», отже, органом виконання рішень не порушено обмежень встановлених вищезазначеними нормами права та, як наслідок, не порушено прав боржника - державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі 135 Домобудівельного комбінату.

Боржником не доведено, що арешт рахунків № 26044002011008 у ПАТ «Дельта Банк» МФО 380236, № 260093015459 у ПАТ «КБ «Актив-Банк», МФО 820019, суперечить нормам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підстави для визнання дій відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 31.07.13 р. у виконавчому провадженні № 24391961 відсутні, постанова про арешт коштів боржника від 31.07.2013 р. у виконавчому провадженні № 24391961 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, доводи скаржника є неправомірними.

Згідно з ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Вимоги скаржника стосовно зобов'язання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві Дякона Н.М. звернутися до господарського суду міста Києва з роз'ясненням рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. у справі № 52/803 не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 89 ГПК України та ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» звернення органу ДВС до господарського суду з заявою про роз'яснення рішення суду є правом, а не обов'язком останнього.

Частиною 2 ст. 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, звернення до суду з заявою за роз'ясненням рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 р. у справі № 52/803 є правом органу виконання рішень, а не обов'язком, що унеможливлює задоволення вимоги про зобов'язання ВДВС вчинити відповідні дії.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Суддя О.Г. Удалова