Рішення № 34367979, 13.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11116/13 13.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна»Простягнення 57 379,55 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: від позивача:Стеценко Т.М.від відповідача: Риков О.О.від третьої особи:Трамса Є.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - Відповідач) про стягнення 57 379,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 57 379,55 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.06.2013 р.

26.06.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог оскільки в постанові Миронівського районного суду Київської області від 13.10.2009 р. відсутня інформація про пошкодження транспортного засобу-напівпричепу «Omers CR 40», державний реєстраційний АА 5114 ХР, крім того дана обставина не підтверджується фактичними матеріалами справи. Також, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що правові підстави для відшкодування шкоди на користь позивача відсутні, оскільки учасниками ДТП були транспортні засоби, що належать одному й тому ж підприємству ВАТ «Миронівський Хлібопродукт», при цьому, необхідною умовою виникнення обов'язку відповідача за полісами №ВС/3372869 та ВС/3372871 щодо виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку (події), внаслідок якої завдано шкоди саме третім особам під час ДТП, а у даному випадку, ДТП сталася, за участю транспортних засобів, що належать одній юридичній особі та вчинено внаслідок зіткнення автомобілів під керуванням водіїв даного підприємства.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.07.2013 р.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. оголошено перерву до 22.07.2013 р.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Куркотовї Є.Б. у відпустці, справу №910/11116/13 предано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. суддею Прокопенко Л.В. справу №910/11116/13 прийнято до свого провадження, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», розгляд справи відкладено до 21.08.2013 р.

У зв'язку з поверненням судді Куркотової Є.Б. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 справу №910/11116/13 було передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2013 р. суддею Куркотовою Є.Б. справу №910/11116/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи відкладено до 21.08.2013 р.

21.08.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивач про стягнення спірного страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено до 13.09.2013 р.

13.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву, за змістом яких останній заперечував у задоволенні позовних вимог оскільки позивач не довів, що ним застраховано саме автомобіль «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричеп «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, з огляду того, що додатки до договору добровільного страхування не містять підпису та печатки страхувальника, а також зазначені документи не містять жодного посилання з приводу того, що вони є невід'ємною частиною договору.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача з'явився, в задоволені позову заперечував у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 р. між ЗАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Сканія Кредит Україна» укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №06/02-01-06/27, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричепом «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР.

10.10.2009 р. о 14 годині 15 хвилини Поцілуйко В.О., керуючи транспортним засобом «Scania», державний реєстраційний номер АА 9261 ВА на автодорозі Миронівка - Канів км 19 + 800, що в межах с. Маслівка Миронівського р-ну Київської області, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, проявив неуважність, виїхав на полосу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричепом «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ по обслуговуванню Миронівського району УДАІ ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 13.10.2009 р. водія Поцілуйко В.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №11397, складеного 05.07.2010 р. ФОП «Дронов Д.С.», вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 17 372,88 грн.

Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №11398, складеного 13.07.2010 р. ФОП «Дронов Д.С.», вартість матеріального збитку, завданого власникові напівпричепу «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 35 591,75 грн.

Згідно замовленню-наряду №62100 від 27.10.2009 р., складеного ТОВ «Проскан» вартість відновлювальних робіт автомобіля напівпричепом «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, внаслідок пошкодження його у ДТП, складає 23 467,40 грн., а вартість відновлювального ремонту напівпричепу «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, згідно замовленню-наряду №62178 від 27.10.2009 р., становить 39 796,28 грн.

Страховим актом №132731854-1 від 02.06.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК, внаслідок ДТП, що сталося 10.10.2009 р. о 14 годині 15 хвилини на автодорозі Миронівка - Канів км 19 + 800, що в межах с. Маслівка Миронівського р-ну Київської області, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 23 016,93 грн.

В свою чергу, страховими актом №132731878-1 від 02.06.2010 р. пошкодження напівпричепом «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, внаслідок спірної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 34 362,62 грн.

На підставі страхових актів, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Катиринопільський елеватор» суму страхового відшкодування у розмірі 23 016,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27953 від 09.06.2010 р. та страхове відшкодування у розмірі 34 362,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2572 від 22.07.2010 р., що загалом становить 57 379,55 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач вказує, що до нього перейшло в межах суми 57 379,55 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Поцілуйко В.О., у скоєнні ДТП, встановлена у судовому порядку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З постанови Миронівського районного суду Київської області від 13.10.2009 р., вбачається, що під час скоєння ДТП, Поцілуйко В.О. працював на посаді водія у Відкритому акціонерному товаристві Миронівському заводу по виготовленню круп та комбікормів.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Відкритого акціонерного товариства Миронівського заводу по виготовленню круп та комбікормів за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Scania», державний реєстраційний номер АА 9261 ВА, застрахована - відповідачем згідно із полісом №ВЕ/3372869.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто спеціальним законам, який застосовується до спірних правовідносин, зокрема ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст. 29 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не рахунками СТО.

Матеріалами справи (звіт №11398 від 13.07.2010 р. та №11398 від 13.07.2010 р.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК становить 17 372,88 грн., а напівпричепа «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР становить 35 591,75 грн., що загалом становить 52 964,63 грн.

Із звіту №11398 від 13.07.2010 р. вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Scania», внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 17 372,88 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 2 895,48 грн., а із звіту №11398 від 13.07.2010 р. вбачається, що вартість матеріального збитку, яка заподіяна напівпричепу «Omers», внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 35 591,75 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 5 931,96 грн.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві №7536/10/31-606 від 20.07.2011 р. при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим ПДВ не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Як вбачається із матеріалів справи страхове відшкодування було виплачено позивачем на рахунок ТОВ «Катиринопільський елеватор» за платіжними дорученням №27953 від 09.06.2010 р. та №2572 від 22.07.2010 р.

Відтак, враховуючи те, що страхове відшкодування позивачем було здійснено безпосередньо ТОВ «Катиринопільський елеватор», який не є особою, що здійснює господарську діяльність з ремонту транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність виникнення податкових зобов'язань та зменшення витрат позивача, що має відшкодовувати відповідач на суму ПДВ у розмірі 8 827,44 грн.

Таким чином, позивачем набуто право вимоги до відповідача у розмірі 44 137,19 грн.

Полісом №ВС/3372869, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи визначені полісом №ВС/3372869 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 990,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом №ВС/3372869 - франшизу у розмірі 510,00 грн.).

Твердження позивача про те, що страхове відшкодування ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повинно проводитися окремо за кожен транспортний засіб («Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричеп «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР), відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно із п. 9.1, 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції закону чинній на момент укладення договору), який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Таким чином, ліміт відповідальності страховика встановлюється на одного потерпілого, а не на кожен пошкоджений в результаті ДТП транспортний засіб, а відтак суд не вбачає правових підстав щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача, що перевищує розмір ліміту відповідальності за полісом №ВС/3372869.

За змістом відзиву на позовну заяву відповідач заперечував факт нанесення шкоди транспортному засобу-напівпричепу «Omers CR 40», державний реєстраційний АА 5114 ХР оскільки в постанові Миронівського районного суду Київської області від 13.10.2009 р. відсутня інформація про пошкодження даного транспортного засобу-напівпричепу, крім того дана обставина не підтверджується фактичними матеріалами справи.

Проте, суд зазначає, що обставини, встановлені Постановою Миронівського районного суду Київської області від 13.10.2009 р. стосовно учасників дорожньо-транспортної пригоди, місця та часу події, повністю відповідають обставинам, встановленими довідкою Відділення Державтоінспекції по обслуговуванню Миронівського району УДАІ МВС України в Київській області №1245 від 12.10.2009 р., якою в свою чергу визначено, що у спірному ДТП було пошкоджено у тому числі транспортний засіб «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричепом «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, а саме деформовано: - заднє ліве крило автомобіля, ліва проти відбійна планка напівпричепа, лівий задній диск колеса а/м, три диска лівих задніх коліс напівпричепа, пошкоджено чотири гумові покришки коліс, два лівих пенала напівпричепа, пошкоджено лако-фарбове покриття кабіни автомобіля та бочки напівпричепу.

Отже, вищевказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається, із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС №676311 від 11.09.2009 р. на транспортний засіб «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС №676300 від 11.09.2009 р. на транспортний засіб - напівпричіп «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР зазначені транспортні засоби належать ТОВ «Сканія Кредіт Україна».

З наданого третьою особою Договору фінансового лізингу №89-01221 від 21.07.2009 р. та додаткової угоди №3 до Договору страхування №06/02-01-06/27 від 29.11.2006 р. вбачається, що транспортні засоби «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричіп «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР передані ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» в лізингове користування.

Згідно абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Отже, в розумінні абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 ВАТ «Миронівський Хлібопродукт», є належним володільцем транспортного засобу «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричіпу «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС №080916 від 06.06.2007 р. на транспортний засіб «Scania», державний реєстраційний номер АІ 9261 ВА вбачається, що зазначений транспортний засіб належить ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

При цьому, ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» та ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» є різними, самостійними юридичними особами, що здійснюють окрему господарську діяльність.

Відтак, суд відзначає, що перебування транспортного засобу Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричіпу «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР у лізингу та володінні ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» не має істотного значення, оскільки ВАТ «Миронівський Хлібопродукт» та ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» є різними самостійними юридичними особами, що спростовує твердження відповідача, що спірна ДТП трапилась за участю транспортних засобів, які належать одній і той же юридичній особі та були під керуванням водіїв, що знаходились з нею в трудових відносинах, і як наслідок про відсутність обов'язку з відшкодування заподіяної шкоди з даних підстав.

Крім того, за змістом письмових заперечень №631-ю від 13.08.2013 р., відповідач відзначив недоведеність позивачем того, що ним застраховано саме автомобіль «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричеп «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР, оскільки додатки до договору добровільного страхування не містять підпису та печатки страхувальника, а також жодного посилання з приводу того, що вони є невід'ємною частиною договору.

Проте суд відзначає наступне.

Матеріалами справи (платіжні доручення дорученням №27953 від 09.06.2010 р. та №2572 від 22.07.2010 р.) підтверджується, що шкода завдана водієм страхувальника відповідача відшкодована саме позивачем, а представником третьої особи у судовому засіданні підтверджено факт страхування позивачем автомобілю «Scania», державний реєстраційний номер АА 5943 ІК та напівпричепа «Omers», державний реєстраційний номер АА 5114 ХР.

В свою чергу, набуття особою, яка відшкодувала шкоду потерпілому, права на отримання страхового відшкодування врегульовано як ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України «Про страхування», так і ст. 1191 Цивільного кодексу України. При цьому, норми останньої не пов'язують набуття такого права з діяльністю страховика, а тому право вимоги в порядку регресу переходить до будь-якої особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність факту страхування позивачем пошкоджених у ДТП транспортних засобів, тобто наявності необхідності дослідження підстав правомірності здійснення позивачем виплати відсутні, адже за змістом ст. 1191 Цивільного кодексу України при наявності доказів сплати коштів, наведене не вплине на правильність вирішення спору.

Також, представником позивача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо заявленої позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування.

Частиною п. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду перейшло до позивача саме з моменту виплати страхового відшкодування, а не від дня страхового випадку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України №12 від 07.09.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав основне зобов'язання по сплаті страхового відшкодування на користь страхувальника у повному обсязі 22.07.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням №2572 від 22.07.2010 р.

Отже, строк позовної давності за вимогою позивача щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу розпочався 22.07.2010 р. та сплинув 22.07.2013 р.

Згідно відтиску печатки канцелярії Господарського суду м. Києва на позовній заяві, позивач звернувся до суду із позовом 11.06.2013 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності, відтак твердження відповідача, про сплив строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення спірного страхового відшкодування є необґрунтованими, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 78А, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) страхове відшкодування у розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 31 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текс рішення складено та підписано 16.09.2013 р.