Рішення № 34366486, 28.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3884/13-ц Головуючий у І інстанції Саган В.М. Провадження № 22-ц/780/4667/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 26 28.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

встановила :

Позивач звернувся з названим позовом до відповідачів , посилаючись на те, що16.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11142191000, згідно умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 49 000,00 доларів США. На строк до 16.04.2014 року, з виплатою 13,4 % річних. Погашення кредитного боргу здійснювалося згідно графіку погашення кредиту, що невід»мною частиною договору.

На забезпечення кредитних зобов»язань позичальника між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №108580 від 16.04.2007 року.

Позичальник належним чином свої зобов»язання не виконувала та допустила заборгованість по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншим виплатам, встановленим кредитним договором.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого, до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, у т.ч. і по борговим зобов»язанням відповідачів боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором №11142191000 від що16.04.2007 року та договором поруки №108580 від 16.04.2007 року.

Зазначав, що розмір заборгованості позичальника ОСОБА_2 станом на 18.03.2013 року складає 65814,43 дол.США, у т.ч. по тілу кредиту-37883,01 дол.США,27931,42 дол.США -заборгованість по відсотках, що за курсом НБ України становить загальну суму 526054,74 грн.

Позивач просив стягнути пропорційно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 526054,74 грн. та судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 03 .07. 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

По справі встановлено, що16.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11142191000, згідно умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 49 000,00 доларів США на строк до 16.04.2014 року, з виплатою 12% річних. Погашення кредитного боргу здійснювалося згідно графіку погашення кредиту, що невід»мною частиною договору (а.с.12-22).

На забезпечення кредитних зобов»язань позичальника між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №108580 від 16.04.2007 року (а.с.23-24)..

Позичальник належним чином свої зобов»язання не виконувала та допустила заборгованість по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншим виплатам, встановленим кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.72)..

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого, до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, у т.ч. і по борговим зобов»язанням відповідачів боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором №11142191000 від що16.04.2007 року та договором поруки №108580 від 16.04.2007 року (а.с.35- 36, 11).

Розмір заборгованості позичальника ОСОБА_2 станом на 18.03.2013 року складає 65814,43 дол.США, у т.ч. по тілу кредиту-37883,01 дол.США,27931,42 дол.США -заборгованість по відсотках, що за курсом НБ України становить загальну суму 526054,74 грн.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач надав суду неповний кредитний договір, в ньому відсутні закінчення умов розділу 2 та розділ 3 (умови забезпечення кредиту), крім того в позовній заяві вказано, що кредит позивачці надано зі сплато 13,4 % річних, а в наданій суду копії кредитного договору вказано 12% річних, а оскільки позивач підтримав позовні вимоги, то суд дійшов висновку, що позивачем змінено без згоди відповідачів розмір процентів за користування кредити. Суд також дійшов висновку, що наданий позивачем акт прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 08.12.2011 року є неналежним доказом, оскільки з виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року вказано, що права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання Акту приймання -передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

З даним висновком суду колегія погодитися у повній мірі не може.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, роз»ясніє особам, які беруть участь у справі,їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам ЦПК.

У ході розгляду справи, суд не був позбавлений можливості оглянути оригінал кредитного договору №11142191000 від 16.04.2007 року у повному обсязі, у т.ч. ознайомитися із змістом розділу 2 та розділу 3 даного договору .

Висновок суду про те, що позивачем було змінено процентну ставку за користування кредитом є голослівним. Будь-які дані про те, що ПАТ «УкрСиббанком» та, в подальшому, ПАТ «Дельта Банк» здійснювалася зміна процентної ставки по договору №11142191000 від 16.04.2007 року та вносилися відповідні зміни до умов кредитного договору матеріали справи не містять.

Суд залишив поза увагою також ту обставину, що предметом заявлених позовних вимог було стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 526064,74 грн.( за курсом НБУ на час звернення до суду). Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №11142191000 від 16.04.2007 року, наданого позивачем на обґрунтування позовних вимог, розрахунок заборгованості здійснювався з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 12%, а не 13,4 %.

Відповідно до вимог ЦПК України, суд повинен був з»ясувати розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №11142191000 від 16.04.2007 року на час укладання договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанком» та ПАТ «Дельта Банк» , а саме станом на 08.12.2011 року.

Зазначений позивачем в позовній заяві розмір відсоткової ставки за користування кредитом, без з»ясування дійсних обставин справи та перевірки розрахунку заборгованості, на думку колегії, не може бути підставою як до задоволення позовних вимог, так і для відмови в задоволенні позову.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Як вже зазначалося, 16.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11142191000, згідно умов якого банк надав останній кредитні кошти у розмірі 49 000,00 доларів США на строк до 16.04.2014 року, з виплатою 12% річних. Погашення кредитного боргу здійснювалося згідно графіку погашення кредиту, що невід»мною частиною договору (а.с.12-22).

На забезпечення кредитних зобов»язань позичальника між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №108580 від 16.04.2007 року (а.с.23-24)..

Позичальник належним чином свої зобов»язання не виконувала та допустила заборгованість по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та іншим виплатам, встановленим кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.72)..

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого, до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, у т.ч. і по борговим зобов»язанням відповідачів боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором №11142191000 від що16.04.2007 року та договором поруки №108580 від 16.04.2007 року (а.с.35- 36, 11).

Відповідно до ст..516 ЦК України зміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов»язання, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов»язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні.

Як видно з матеріалів справи, ПАТ «ДельтаБанк» після підписання 08.12.2011 року договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами зазначені вимоги закону стосовно надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні не виконав, докази цьому матеріалі справи не містять. Своїм правом надати відповідні пояснення та докази щодо цього при апеляційному розгляді справи не скористався. Будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання представник позивача не з»явився.

Надані позивачем листи - досудові вимоги від 16.10.2012 року на ім.»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором від 16.04.2007 року (без будь-яких додатків) доказами, переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні в розумінні ст..517 ЦК України не являються. За змістом, вказані листи є претензіями про сплату боргу та надіслані на ім.»я боржників майже через рік після укладання договору купівлі-продажу прав вимоги. Крім того, відповідачі заперечували, що вони отримували зазначені листи-претензії.

За таких обставин, відповідно до положень ч.2 ст.517 ЦК України боржник вправі був не виконувати свої кредитні зобов»язання перед новим кредитором - ПАТ «ДельтаБанк», а у позивача (нового кредитора), в свою чергу, відсутні підстави для стягнення заборгованості ( у т.ч. і штрафні санкції за користування кредитом ) станом на березень 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позву позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: