Рішення № 34364167, 21.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/16122/13 21.10.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16122/13

за позовом Будинкоуправління №12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ,

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Зозулі О.М. (довіреність від 23.09.2013 №603);

Латіфова В.Б. (довіреність від 17.01.2013 №25);

відповідача - Максименко А.П. (довіреність від 24.04.2013 №110).

Будинкоуправління №12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Будинкоуправління №12) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) від 19.06.2013 № 20-01/02.13 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення № 20-01/02.13).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: рішення № 20-01/02.13, яким визнано, що Будинкоуправління №12 вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах гуртожитку за адресою: Чугуївський провулок, 19, який знаходиться на балансі (обслуговування, утриманні) Будинкоуправління № 12 та розташований на території м. Києва (далі - Гуртожиток), що могло призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, є незаконним і необґрунтованим, що відповідно до частини першої статті 59 Закону є підставою для визнання рішення № 20-01/02.13 недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2013 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 23.09.2013.

20.09.2013 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив, зі змісту якого вбачається, що відділення АМК заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що протягом періоду з 01.07.2010 по 27.02.2013 Будинкоуправління №12 було однією житлово-експлуатаційною організацією, що надавала послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку позивача. Відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика) та статті 12 Закону позивача протягом періоду з 01.07.2010 до 27.02.2013 визнано таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента. Позивач, здійснюючи нарахування наймачам (власникам) житлових приміщень у Гуртожитку сплати за додаткові послуги з утримання штату чергових без укладення з такими мешканцями договорів про надання вказаних послуг, фактично нав'язав останнім зазначені послуги. Разом з тим, Будинкоуправління №12 здійснювало нарахування наймачам (власникам) житлових приміщень у Гуртожитку плати за додаткові послуги з утримання штату чергових без укладення з такими мешканцями, зокрема, Вдовіним В.В., Павловим О.Г., Дощатою В.П, Калачовою Л.В., Нестеренком В.І., Грузинським Т.О., Коноваловою В.М., Бабій С.В. та Сахацькою С.В. договорів про надання вказаних послуг. Такі дії позивача могли призвести до ущемлення інтересів споживачів (наймачів (власників) житлових приміщень у Гуртожитку), яких змусили сплачувати за нав'язані їм додаткові послуги з утримання штату чергових, а отже, це є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожику.

У судовому засіданні 21.10.2013 позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового договору від 04.08.2013 та додатку до листа від 30.07.2013 вх. № 177.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити та надав суду додаткові пояснення по справі, в яких відділення АМК зазначає, що надані позивачем копії договорів, укладених з наймачами (власниками) житлових приміщень, як доказ того, що послуги з утримання чергових у Гуртожитку надавалися на підставі договорів, а отже відділення АМК безпідставно притягнуло позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, укладені вже після прийняття оскаржуваного рішення. Так, два договори укладені 01.04.2013, а три інші 01.07.2013, 18.07.2013 та 22.07.2013; рішення ж № 20-01/02.13 було прийнято 19.06.2013.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 20-01/02.13:

- визнано, що Будинкоуправління №12 протягом періоду з 01.07.2010 до 27.02.2013 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента (пункт 1 резолютивної частини);

- визнано дії позивача, які полягають у нав'язуванні наймачам (власникам) житлових приміщень у Гуртожитку додаткових послуг з утримання штату чергових без укладення договорів про надання вказаних послуг, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку, що могло призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2 резолютивної частини);

- зобов'язано позивача забезпечити належне виконання вимог Порядку оформлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, в частині встановлення вартості інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку тощо), яка сплачується понад розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підставі окремих договорів, укладених з наймачами (власниками) житлових приміщень у Гуртожитку (пункт 3 резолютивної частини);

- за вчинене порушення накладено на позивача штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 4 резолютивної частини).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення № 20-01/02.13 було отримано позивачем у двомісячний строк з дня одержання рішення, оскільки матеріали позовної заяви Будинкоуправління № 12 надійшли до господарського суду міста Києва 21.08.2013, тобто в строк, передбачений Законом.

Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини другої наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Дослідивши наведені у позовній заяві доводи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

У позовній заяві Будинкоуправління № 12 посилається на те, що на виконання наказу начальника розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил - начальника Головного управління Міністерства оборони України від 27.10.1997 № 96 «Про створення комісії для прийому - передачі гуртожитку по Чугуївському провулку 19» Гуртожиток передано з балансу Державного підприємства « 703 металооборонний завод» на баланс Домоуправління № 12 (акт приймання-передачі будівель, споруд і територій військового містечка від 2000 року).

Проживання військовослужбовців одинаків потребує створення відповідних умов проживання, що досягається наявністю відповідного штату обслуговуючого персоналу Гуртожитку. Штат Гуртожитку утримується на умовах самоокупності, тобто за рахунок коштів що надходять від мешканців Гуртожитку в якості оплати за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

Зважаючи на те, що стан Гуртожитку є таким, що потребує додаткових послуг, з ініціативи мешканців Будинкоуправління № 12 розрахувало витрати на утримання чергових, які були узгоджені з мешканцями Гуртожитку. Всі мешканці були згодні і добровільно сплачували додаткову послугу по утриманню чергових в тому числі 9 (дев'ять) мешканців, а саме: Нестеренко В.І., Вдовін В.В., Павлов О.Г., Грузинський Т.О., Коновалова В.М., Бабій С.В. Сахацька С.В., Дощата В.П. та Калачов JI.B., які на час перевірки не мали підписаних договорів, але фактично сплачували додаткову послугу. Крім того, останні підписали договори на тримання чергових і не мають претензій до Будинкоуправління № 12 за добровільно сплачену послугу за період перевірки.

Протягом періоду з 01.07.2010 до 27.02.2013 Будинкоуправління № 12 було однією житлово-експлуатаційною організацією, що надавала послуги утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку. Відтак, у споживачів зазначених послуг альтернатива їх отримання відсутня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, зокрема, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

У пунктах 15.4 і 15.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Таким чином, відповідно до Методики та статті 12 Закону Будинкоуправління №12 протягом періоду з 01.07.2010 до 27.02.2013 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території у межах Гуртожитку із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку у нього не було конкурента.

Відповідно до матеріалів справи кошти за послуги чергових у гуртожитку мешканці сплачували без будь-яких офіційних підстав за квитанціям позивача.

Враховуючи викладене, дії Будинкоуправління № 12, що полягають у нав'язуванні наймачам (власникам) житлових приміщень у Гуртожитку додаткових послуг з утримання штату чергових без укладення договорів про надання вказаних послуг, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудиикової території у межах Гуртожитку Будинкоуправління № 12, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача про те, що у споживачів послуг, які надаються позивачем, відсутня альтернативна можливість отримання цих послуг від інших суб'єктів господарювання, а Будинкоуправління № 12 займає монопольне (домінуюче) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудиикової території у межах Гуртожитку із часткою 100 відсотків.

Пунктом 2 частини першої статті 50 Закону передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У позовній заяві Будинкоуправління № 12 також посилається на те, що тариф, який на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було доведено до відома всіх мешканців Гуртожитку, затверджений розпорядчим органом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2011 № 617 для гуртожитку №19 за адресою: м. Київ, провулок. Чугуївський в сумі 5,68 грн. або 6,14 грн. за 1 м2 житлової площі кімнати.

Частинами першою і другою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 названого Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Так, судом встановлено, що позивачем укладено договори про надання послуг, зокрема, від 24.09.2012 № 51; від 01.04.2013 № 55; від 22.07.2013 № 86; від 18.07.2013 № 67; від 01.07.2010 № б/н; від 01.07.2013 № б/н; від 01.04.2013 № 28; від 04.08.2013 № б/н. З аналізу змісту таких договорів вбачається, що предметом договору є оплата додаткових послуг з утримання штату «чергових» у Гуртожитку у строки та на умовах, передбачених договором (пункт 1 кожного з договорів).

Отже, висновок відділення АМК про те, що договори про надання послуг, укладені Будинкоуправлінням № 12 з наймачами (власниками) житлових приміщені у Гуртожитку, укладені після прийняття рішення № 20-01/02.13.

З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку встановлених рішенням № 20-01/02.13 обставин та їх повноту, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у прийнятті названого рішення дотримано вимоги Конституції України, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Закону, Методики, а висновки, викладені в рішенні № 20-01/02.13 відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону підстави для визнання недійсним рішення № 20-01/02.13.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2013.

Суддя О. Марченко