Постанова № 34361602, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 554/852/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.05.2013р. по справі № 554/852/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Головного управління Держземагентства у Полтавській області, ОСОБА_4 третя особа Виконавчий комітет Полтавської міської ради

про визнання недійсним рішенням і правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, управління земельних ресурсів і земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 574 від 27.11.2007 року в частині припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1;

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 575 від 27.11.2007 року в частині виділення земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 та надання дозволу останній на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.04.2013 року замінено відповідача у справі - управління земельних ресурсів і земельного кадастру виконавчого комітету Полтавської міської ради на належного відповідача - Головне управління Держземагентства у Полтавській області.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним і скасовано у частині припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 547 від 27.11.2007 року.

Визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 575 від 27.11.2007 року у частині виділення ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Визнано нечинним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 356062 про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_4.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Октябрською районною у м. Полтаві радою, подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 144 Конституції України, ст. ст. 22, 144 Земельного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 6, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Октябрської районної ради народних депутатів у м. Полтаві № 271 від 02.07.1991 року, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, для здійснення індивідуального житлового будівництва, яким зобов'язано забудовників до 01.10.1991 року отримати в управлінні архітектури та містобудування м. Полтави документи для забудови ділянок зі схемами прив'язки госпбудівель, до 01.11.1991 року, укласти договір на забудову ділянок до 01.12.1991 року, зареєструвати його в нотаріальній конторі. Роботу на ділянках можливо починати після реєстрації договорів на забудову ділянок і винесення в натуру кордонів ділянок, та житлових будинків. До початку будівництва провести планування ділянок. Будівництво житлових будинків закінчити до 01.02.1994 року, після чого у встановленому порядку здати будинки до експлуатації. ( т. 2 а.с. 14)

05 листопада 1991 року сторони уклали типовий договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, який ними не підписано (т. 1, а.с. 10-13).

У 1991 році ОСОБА_1 отримав план забудови земельної ділянки, погоджений із головним архітектором м. Полтави 31.10.1991 року ( т. 1 а.с. 85).

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 574 від 27.11.2008 року, яке підлягає затвердженню на сесії Октябрської районної у м. Полтаві ради, визнано такими, що втратили чинність, пункти рішень щодо виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків громадянам, відповідно до додатку № 1, в якому вказано земельну ділянку по АДРЕСА_1, яку виділено ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 7, 10).

Рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради шістнадцятої сесії п'ятого скликання від 29.11.2007 року затверджено рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 574 "Про припинення права користування земельними ділянками" ( т. 1 а.с. 58).

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 575 від 27.11.2007 року земельну ділянку по АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_4, що посвідчується державним актом серії ЯЖ № 356062 ( т. 2 а.с. 46).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано частину вимог рішення виконавчого комітету Октябрської районної ради народних депутатів у м. Полтаві № 271 від 02.07.1991 року, яким ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, для здійснення індивідуального житлового будівництва, проте, з об'єктивних причин він не зміг закінчити будівництво у встановлений у рішенні строк. Також, не оформив, у встановленому чинним на момент отримання земельної ділянки законодавством, право на користування земельною ділянкою, а коли у 2008 році позивач звернувся до ради дізнався, що у 2007 році його позбавлено, шляхом скасування радою свого ж рішення, виділеної земельної ділянки.

Враховуючи, що при вирішенні питання щодо припинення права користування позивачем земельною ділянкою, відповідач не дотримався вимог ст. 144 Земельного кодексу України, до державного інспектора не звернувся, та взагалі не застосував встановленої законодавством процедури вилучення земельної ділянки, чим порушив вимоги Земельного кодексу України та право позивача на можливе усунення вимог земельного законодавства у визначений державним інспектором по використанню та охороні земель строк, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на користування земельною ділянкою порушено відповідачем, а тому таке право підлягає відновленню у спосіб, визначений позивачем в адміністративному позові.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що Основним Законом України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод, а стаття 55 Конституції України зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп, Рішення від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001).

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд, під час розгляду справи, повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Враховуючи, що правовідносини з приводу виділення позивачу у користування спірної земельної ділянки виникли у 1991 році, застосуванню підлягають норми Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.

Пунктом 1 ч.1 ст. 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території віднесено передачу земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Нормою ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР. ( стаття 23 Земельного Кодексу України).

Постановою Верховної Ради УРСР № 889-ХІІ від 27.03.1991 року, введено в дію форми державних актів на право довічного успадкування, постійного володіння та постійного користування землею, положення про порядок надання та вилучення земельних ділянок.

Згідно п.п. 11-13 Положення про порядок надання та вилучення земельних ділянок, громадяни, які виявили бажання одержати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, подають заяву до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Заяви про надання земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, традиційних народних промислів, для городництва, сінокосіння і випасання худоби подаються громадянами до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцем розташування ділянки.

У заяві про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства вказуються дані, зазначені у пункті 8 цього Положення, а також повідомляється про досвід роботи у сільському господарстві та кваліфікацію.

У заяві про надання земельних ділянок для інших потреб вказуються дані, зазначені у пункті 8 цього Положення, а про надання ділянок для сінокосіння і випасання худоби - крім цього, кількість і види тварин, що є в особистому господарстві.

Заяви громадян про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння або користування розглядає сільська, селищна, міська, районна Рада народних депутатів, яка при згоді надати земельну ділянку замовляє землевпорядній організації проект її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з землеволодільцем або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури і подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Проект відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства сільською, селищною Радою народних депутатів подається до районної (міської) Ради народних депутатів.

Як вже було зазначено, рішенням виконавчого комітету Октябрської районної ради народних депутатів у м. Полтаві № 271 від 02.07.1991 року, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1, для здійснення індивідуального житлового будівництва

Зобов'язано забудовників до 01.10.1991 року отримати в управлінні архітектури та містобудування м. Полтави документи для забудови ділянок зі схемами прив'язки госпбудівель, до 01.11.1991 року, укласти договір на забудову ділянок до 01.12.1991 року, зареєструвати його в нотаріальній конторі.

Роботу на ділянках можливо починати після реєстрації договорів на забудову ділянок і винесення в натуру кордонів ділянок, та житлових будинків.

До початку будівництва провести планування ділянок. Будівництво житлових будинків закінчити до 01.02.1994 року, після чого у встановленому порядку здати будинки до експлуатації.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що жодної з вимог вказаного рішення позивачем не виконано.

Посилання суду першої інстанції на часткове виконання позивачем умов зазначеного рішення колегія суддів вважає помилковим, оскільки план забудови земельної ділянки позивачем отримано лише 31.10.1991 року, що не відповідає умовам прийнятого рішення, яким зобов'язано отримати в управлінні архітектури та містобудування м. Полтави документи для забудови ділянок зі схемами прив'язки госпбудівель до 01.10.1991 року.

Договір про надання ОСОБА_1 у безстрокове користування спірної земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 05.11.1991 року, на укладення якого посилається суд першої інстанції, не підписаний сторонами договору та не нотаріально не посвідчений (т. 1, а.с. 10-13), а тому він не може вважатись укладеним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 153, 154 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції станом на 05.11.1991 р.), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Згідно п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР ( в редакції станом на 05.11.1991 року), договори про надання у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності посвідчуються державними нотаріальними конторами за місцем відводу земельної ділянки.

При посвідченні договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для будівництва жилих будинків на праві особистої власності в містах і селищах міського типу державні нотаріуси перевіряють відповідність договору вимогам законодавства, яке регулює право громадян на будівництво жилих будинків. Необхідно також перевірити, чи містить договір усі необхідні реквізити, передбачені Типовим договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, затвердженим наказом Міністра комунального господарства УРСР і Міністра юстиції УРСР від 2 квітня 1955 р. N 78/4.

При посвідченні вказаних договорів державні нотаріуси вимагають рішення виконавчого комітету обласної, міської, районної або селищної Ради депутатів трудящих про відведення земельної ділянки і по два примірники плану земельної ділянки та проекту забудови.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач, не виконавши вимог наведеного рішення - не отримавши проекту землеустрою земельної ділянки, не уклавши договору на забудову земельної ділянки, не здійснивши робіт із визначення та винесення в натурі кордону земельної ділянки та житлового будинку із проведенням планування ділянки, не отримавши державного акту встановленого зразка про право на користування земельною ділянкою, розпочав будівництво.

Норами ст. 105 ЦК УРСР встановлено, що громадянин, який побудував будинок чи його частку без встановленого дозволу, чи без затвердженого належним чином проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися ним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою за положеннями Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII з отриманням відповідних документів. Доказів зворотного позивачем, на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що позивач не є належним землекористувачем частини земельної ділянки щодо якої прийнято оскаржуване рішення, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо порушення виконавчим комітетом Октябрської районної у м. Полтаві ради, при прийнятті оскаржуваного рішення, права позивача на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 547 про припинення права користування позивачем земельною ділянкою прийнято 27.11.2011 року, застосуванню, при наданні оцінки правомірності прийняття зазначеного рішення, підлягають положення Земельного кодексу України в редакції від 27.04.2007 року.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 144 Земельного кодексу України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З урахуванням того, що позивач не набув права на користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів дійшла висновку, що у виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради не було жодних законних підстав, визначених Земельним кодексом України, для прийняття рішення про припинення такого права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач - виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради, при прийнятті рішення № 547 від 27.11.2007 року в частині припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, позовні вимоги про скасування такого рішення підлягають задоволенню, однак, з інших підстав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 575 від 27.11.2007 року в частині виділення земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 та надання дозволу останній на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4, не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання щодо прав, інтересів чи обов'язків позивача.

Виходячи зі змісту ст. ст. 2, 3, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В даному випадку, при реалізації владних управлінської функцій, відповідач жодним чином не порушував прав ОСОБА_1, оскільки оскаржуване рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 575 від 27.11.2007 року в частині виділення ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, а також державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_4, не є юридично значущими для позивача та не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку і не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки. Зворотного позивачем не доведено.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2013 року по справі № 554/852/13-а не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 15.05.2013р. по справі № 554/852/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Головного управління Держземагентства у Полтавській області, ОСОБА_4, за участю третьої особи: Виконавчого комітету Полтавської міської ради - задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 547 від 27.11.2007 року в частині припинення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 21.10.2013 р.