Ухвала суду № 34361503, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/4861/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Міліруд Є.О.

представника відповідача Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 820/4861/13-а

за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "СПЕЦ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Харкові ДПС № 0000274101 від 31.05.2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 602973,00 грн. та № 0000284101 від 31.05.2013 року на суму податку на прибуток в розмірі 633120,00 грн.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду за клопотанням представника відповідача було замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року адміністративний позов Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "СПЕЦ" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274101 від 31.05.2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 602973,00 грн. та № 0000284101 від 31.05.2013 року на суму податку на прибуток в розмірі 633120,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" (далі - УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ") зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.11.1992 року за № 14801200000006936 (т.1 а.с.184), перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з 01.09.2000 року за № 118 (т.1 а.с. 186), є платником податку на додану вартість з 11.09.2000 року (т.1 а.с. 185).

Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; друкування іншої продукції; виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; електромонтажні роботи; роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (т.1 а.с. 187).

У період з 20.03.2013 року по 30.04.2013 року фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну перевірку Українсько-Російсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Спец" (код ЄДРПОУ 05837085) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 (т.1 а.с. 13-117).

За результатами перевірки складено акт від 15.05.2013 року № 270/41.1-03/08837085, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 422080 грн., у тому числі: півріччя 2012 на суму 259557 грн., 3 квартали 2012 на суму 355006 грн., 2012 рік на суму 422080 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 401982 грн., у тому числі: квітень 2012 року в сумі 172947 грн., травень 2012 року в сумі 8333 грн., червень 2012 року в сумі 65918 грн., липень 2012 року в сумі 47633 грн, серпень 2012 року в сумі 27987 грн., вересень 2012 року в сумі 15284 грн., жовтень 2012 року в сумі 4062 грн., листопад 2012 року в сумі 59818 грн.;

- п.176.2 (б) ст. 176 ПК України підприємством подано до податкового органу податкові розрахунки ф. 1-ДФ за 1-4 квартали 2012 року з помилками податкової звітності.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.9-12) від 31.05.2013 року:

- № 0000274101 на суму 602973,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 200991,00 грн.;

- № 0000284101 на суму 633120,00грн., в тому числі штрафні санкції - 211040,00грн.;

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС (після реорганізації - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів).

За результатами розгляду заперечень зазначений акт перевірки було залишено без змін (т.1 а.с. 121-122).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ПП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", а також дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Податкова статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки від 15.05.2013 року № 270/41.1-03/08837085, у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш".

З матеріалів справи встановлено, що 15.02.2012 року що між ТОВ "Промспецконсалтинг" (постачальник) та УРА ТОВ - підприємство "Спец" (покупець) було укладено договір поставки від № 15/2-1 (т.1 а.с. 123-124).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, указаних в цьому договорі другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках-фактурах та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару Постачальника. Згідно з п.1.2 предметом постачання є електронні та радіо комплектуючі з найменуванням, кількістю та цінами зазначеними у специфікаціях та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару Постачальника.

До зазначеного договору було укладено 18 специфікацій (т.1 а.с. 126-143).

На підставі рахунків-фактур (т.1 а.с.191-199), видаткових накладних (т.1 зворотній бік: а.с. 210, 214, 216, 217, 220, 223, 225, 232, 234, 236, 240, 244, 246; 230, т.2 зворотній бік: а.с. 3, 7, 9, 12) та прибуткових ордерів (т.1 а.с. 210, 214, 216, 217, 220, 223, 225, 229, 232, 234, 236, 240, 244, 246, т.2 а.с. 3, 7, 9, 12) УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" були отримані електронні та радіо комплектуючі в асортименті.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 200-209).

ТОВ "Промспецконсалтинг" виписано податкові накладні (т.1 а.с.211, 215, 216а, 218, 221, 224, 226, 231, 233, 235, 237, 241, 245, 247, т.2 а.с. 4, 8, 11, 13), на підставі яких УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за березень-квітень 2012 року.

Товари, придбані у ТОВ "Промспецконсалтинг", використано УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації товару своєму контрагенту - ДП "Український державний центр радіопостач", що підтверджується актом списання ТМЦ, договором № 02/16-1161 від 31.01.2012 року, технічним завданням на закупівлю багатофункціональної мобільної станції радіоконтролю з кореляційно-фазовим пеленгатором рахунками-фактурами, специфікацією, видатковою накладною (т.2 а.с. 16-26), факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортною накладною (т.2 а.с. 28).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Промспецконсалтинг" виконало свої зобов'язання за договором поставки від 15.02.2012 року, а УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Посилання податкового органу на те, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промспецконсалтинг", останній не мав статусу платника ПДВ, що виключає можливість позивачу формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних таким підприємством, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Колегією суддів встановлено, що 17 листопада 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано Рішення № 82/15-02-036 від 14.10.2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг".

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року апеляцiйну скаргу ДПІ у Жовтневому райони м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харкiвського окружного адмiнiстративного суду вiд 17.11.2011 р. у справі за номером 2-а-14157/2070 за позовом ТОВ "Промспец консалтинг" до державної податкової iнспекцiї у Жовтневому районi м. Харкова залишено без змiн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження по справі № 2а-14157/11/2070.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Колегія суддів зазначає, що в разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Вищенаведене спростовує доводи податкового органу про те, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Промспецконсалтинг" не мало статусу платника ПДВ.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Промспецконсалтинг", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було анульоване неправомірно, що встановлено в судовому порядку по зазначеній вище справі.

Також колегія суддів не приймає доводи податкового органу про відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують факт отримання та переміщення позивачем товарів.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору поставки № 15/2-1, постачання товарів здійснюється на умовах ЕХБ (Франко завод) - Самовивіз. Постачальник забезпечує покупцю доступ до товару на власних складських площах, місце поставки - склад Постачальника, розташований у м. Мерефа.

З пояснень представника позивача колегією суддів встановлено, що поставка придбаного товару, відповідно до умов договору, здійснювалась власними силами позивача, що підтверджується виданими ТОВ "Спец" довіреностями на ім'я директора структурного підрозділу ХСВД-2 Михайловського М.Х. (т. 2 а.с. 14-15).

Колегія суддів зауважує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано. Натомість, матеріали справи містять всі підтверджуючі документи фактичного отримання позивачем товару: податкові та видаткові накладні, поставка ТМЦ на баланс підприємства, рахунки-фактури, а також докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації ТМЦ ДП "Український державний центр радіочастот".

Крім того, судом встановлено, що 05.03.2012 року між УРА ТОВ - підприємство "Спец"" та ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" було укладено агентський договір № 20120503/1 (т.1 а.с. 160), відповідно до 1.1 якого принципал доручає, а агент за агентську винагороду приймає на себе обов'язки щодо пошуку замовлень покупців на продукцію, що реалізується принципалом на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п.3.1 зазначеного договору агент зобов'язаний знаходити покупців для здійснення замовлення на продукцію, що реалізується принципалом.

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи копії актів здачі-приймання наданих послуг (т.2 а.с. 46-54), звітів про надання послуг з пошуку замовлень покупців на продукцію (т.2 а.с. 55-59).

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за надані послуги була здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.29-45).

На підставі цього, ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" виписано на адресу УРА ТОВ "Спец" податкові накладні, суми по яких УРА ТОВ - підприємство "Спец" віднесено до складу податкового кредиту (т.2 зворотній бік а.с. 46-54).

Матеріали справи містять запити податкового органу до юридичних осіб, яких знайшло ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" відповідно до вказаного договору та відповіді на зазначені запити (т.3 а.с.2-56), відповідно до яких юридичні особи зазначають, що не мали відносин з ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги зазначену інформацію, оскільки юридичні особи, яких знайшло ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", не могли знати про те, що ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" надає послуги у вигляді пошуку клієнтів для УРА ТОВ - підприємство "Спец", а тому надані податковим органом відповіді підприємств - контрагентів позивача, не можуть слугувати належними доказами у справі на підтвердження висновку про відсутність реального здіснення господарських операцій за агентським договором № 20120503/1 від 05.03.2012 року.

Положеннями статті 295 Господарського кодексу України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Відповідно до статті 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 301 ГК України встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Положеннями частини 2 статті 301 ГК України визначено, що агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Враховуючи той факт, що отримані "Спецмаш" суми виручки від подальшої реалізації товарів, які укладені за посередництвом ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш", значно перевищують суми виплаченої агентської винагороди, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг (т. 2 а.с. 46-54), колегія суддів приходить до висновку про пов'язаність понесених витрат із господарською діяльністю підприємства, їх економічну доцільність, направлення таких витрат на максимізацію доходів, поповнення оборотних коштів та відповідно отримання прибутку підприємством в цілому.

Також судовим розглядом встановлено, що 14.08.2012 року між ПП "Рембудкомплект-Плюс" (постачальник) та УРА ТОВ - підприємство "Спец" (покупець) укладено договір поставки № 14/08 (т.1 а.с. 144-145).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, указаних в цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках - фактурах та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Згідно з п.1.2 предметом постачання є електронні та радіо комплектуючі з найменуванням, кількістю та цінами зазначеними у специфікаціях та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару Постачальника.

До зазначеного договору була складена специфікація на поставку щита розподільного, реле автомобільного, кабелю живлення до ПЕОМ, кабелю АРМ (т.1 а.с. 146).

Зазначені товарно-матеріальні цінності були прийняті УРА ТОВ - підприємство "Спец", що підтверджується рахунком-фактурою (т.2 а.с. 124), прибутковим ордером (т.2 а.с. 126) та видатковою накладною (т.2 зворотній бік а.с. 126).

Оплата за виконані роботи була здійснена відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 125).

На підтвердження виконання умов договору, ПП "Рембудкомплект-Плюс" виписано на адресу позивача податкову накладну (т.2 а.с. 127), суми по якій УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" було віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи - актом списання, договором № 02/16-1180 від 27.03.2012 року, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними (т.2 а.с. 130-140).

Колегією суддів встановлено, що поставка придбаного товару здійснювалась власними силами позивача, що підтверджується виданими ТОВ "Спец" довіреностями на ім'я директора структурного підрозділу ХСВД-2 Михайловського М.Х. (т. 2 а.с. 14-15). Зазначене представник позивача пояснив тим, що вказані товари були необхідні для виконання робіт з ремонту мобільних та стаціонарних комплексів радіомониторингу, по виконанню яких були стислі строки передбачені тендерним договором, а тому доставку товару від Постачальника здійснював особисто директор підрозділу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "Рембудкомплект-Плюс" виконало свої зобов'язання за даним договором, а УРА ТОВ - підприємство "Спец" прийняло ТМЦ, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, 06.08.2012 р. між ТОВ "Лігран" (виконавець) та УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" (замовник) укладено договір надання послуг № 4/08.(т.1 а.с. 148-149).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послугу з розробки Інтерфейсу користувача системи контролю автотранспорту. Згідно з п.2.1 вартість надання послуг складає 91700,00 грн.

Відповідно до зазначеного договору було складено та підписано сторонами Технічне завдання на розробку Інтерфейсу користувача системи контролю автотранспорту (т.1 а.с. 150-155).

УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" прийняло надану послугу, що підтверджується актом здачі-приймання (т.2 а.с. 114), та оплатило її, що підтверджується платіжним дорученням (т.2. а.с. 107).

На підставі цього ТОВ "Лігран" виписало УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" податкову накладну (т.2 а.с. 115).

На підставі податкової накладної позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" використало надану ТОВ "Лігран" послугу у своїй господарській діяльності, що підтверджується актом списання, договором про надання послуг від 06.06.2012 року з додатками, актом приймання-передачі наданих послуг, податковою накладною (т.2 а.с. 116-123).

06.08.2012 року між ТОВ "Лігран" та УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" було укладено договір поставки № 3/08 (т.1 а.с. 156-157).

Згідно з п.1.1 постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, указаних в цьому договорі другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках-фактурах та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника. Відповідно до п.1.2 предметом постачання є електронні та радіо комплектуючі з найменуванням, кількістю та цінами зазначеними у специфікаціях та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.

На підставі зазначеного договору позивач отримав онлайн термінал 900/1800 МГц та датчик температури, що підтверджується рахунком-фактурою (т.2 зворотній бік а.с. 106), прибутковим ордером (т.3 а.с. 109), накладною (т.3 зворотній бік а.с. 109).

Оплата за виконані роботи була здійснена відповідно до платіжного доручення, яке міститься в матеріалах справи (т.2 а.с. 108).

На підставі цього ТОВ "Лігран" виписав позивачу податкову накладну, яка міститься в матеріалах справи (т.2 а.с. 110).

Факт поставки товару підтверджується подорожнім листом (т.2 зворотній бік а.с. 111).

УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" використало надану послугу та отримані від ТОВ "Лігран" ТМЦ у своїй господарській діяльності, що підтверджується актом списання, договором про надання послуг від 06.06.2012 року з додатками, актом приймання-передачі наданих послуг, податковою накладною (т.2 а.с. 116-123).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Лігран" виконало свої зобов'язання за договорами, а УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" прийняло надану послугу та товар, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено, що 28.02.2011 року між ТОВ "ВС Інвест" (постачальник) та УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" (покупець) укладено договір № 78 (т.1 а.с. 161-163).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за товар на умовах, визначених даним договором. Згідно з п.2.1 ціна, асортимент, кількість та комплектність товару узгоджується сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару шляхом узгодження сторонами заявки покупця на поставку товару і відображуються в рахунку-фактурі, накладній чи інших товаросупровідних документах на товар.

Відповідно до зазначеного договору позивач отримав від ТОВ "ВС Інвест" товар, що підтверджується рахунками-фактурами (т.2 а.с. 69, зворотній бік а.с. 69), прибутковими ордерами (т.2 а.с. 72, 74), накладними (т.2 зворотній бік а.с. 72, 74).

Розрахунки по зазначеному договору проводились у безготівковій формі. Оплата була здійснена відповідно до платіжних доручень (т.2 а.с.70-71).

На підставі цього ТОВ "ВС Інвест" виписало УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" податкові накладні (т.2 а.с. 73, 75), на підставі яких позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Отриманий товар позивач реалізував у своїй подальшій господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с. 78-81).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Мануал Груп", код ЄДРПОУ 38237732, за листопад 2012 року, встановлено, що ТОВ "Мануал Груп" виписало позивачу видаткову накладну, згідно з якою УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" отримало корпус Logicpower на загальну суму 22381,09 грн. (т.2 а.с. 60).

Покупець отримав зазначений товар, що підтверджується прибутковим ордером (т.2 а.с. 62), видатковою накладною (т.2 зворотній бік а.с. 62).

Зазначений товар був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням (т.2 а.с. 61).

На підставі цього ТОВ "Мануал Груп" була виписана податкова накладна (т.2 а.с.63), яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

Отримані від ТОВ "Мануал Груп" товарно-матеріальні цінності були використані УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" у подальшій господарській діяльності шляхом його реалізації (т.2 а.с. 66-68).

На підставі податкової накладної УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.

Крім того, 08.10.2012 року між УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" (замовник) та ІП "Аврора" (виконавець) укладено договір на створення науково-технічної продукції № 703 (т.1 а.с. 164-165).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт за темою "Розробка програмного забезпечення сегмента передачі інформації віддаленому користувачу". Згідно з п.2.1 вартість договору складає 105501,00 грн.

Роботи по зазначеному договору були виконані, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 06.11.2012 року (т.2 а.с. 85).

Оплата за даним договором проводилась у безготівковій формі (т.2 а.с. 82-83).

На підставі цього виконавцем була виписана замовнику податкова накладна (т.2 а.с. 86).

Позивач використав надану виконавцем послугу в подальшій господарській діяльності, що підтверджується договором про надання послуг від 17.07.2012 року, актом приймання-передачі наданих послуг, податковою накладною (т.2 а.с. 87-93).

15.10.2012 року між УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" (замовник) та ІП "Аврора" (виконавець) було укладено договір на створення науково-технічної продукції № 704 (т.1 а.с. 166-167).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт за темою: "Розробка прикладного програмного забезпечення інтегрованої системи контролю доступу до углеводородної сировини Юліївського ЦВНГК ГПУ "Шебелинкагаздобича".

Згідно з п.2.1 вартість договору складає 231024,00 грн.

Роботи по зазначеному акту були прийняті, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (т.2 а.с. 94). Оплата проводилась в безготівковій формі (т.2 а.с. 84).

На підставі виконання договору виконавець виписав УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" податкову накладну (т.2 а.с. 95).

Виконані за зазначеним договором роботи позивач використав у подальшій господарській діяльності (т.2 а.с. 96-105).

На підставі податкових накладних, виписаних ІП "Аврора", позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 згаданої статті передбачено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, здійснивши вищевказані господарські операції, позивач отримав прибуток, тобто, понесені ним витрати були використані у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим правомірно включені до складу валових витрат за відповідний звітний період.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів також вважає безпідставними висновки податкового органу стосовно завищення УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" валових витрат на суму 280 438 грн.

Що стосується доводів податкового органу про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару (робіт, послуг) та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару (робіт, послуг).

Судом встановлено, що УРА ТОВ - підприємство "СПЕЦ" має транспортні засоби, серед яких Fiat Ducato держ. номер НОМЕР_3 (т.3 а.с. 59), за яким закріплено водія ОСОБА_4 (а.с. 58, 60). За допомогою зазначеного транспортного засобу проводилось перевезення товарів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача із ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш".

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 15.05.2013 року № 270/41.1-03/08837085, підставою для висновку щодо заниження позивачем суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість стали акти контрагентів позивача (ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш"), господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" на підтвердження реальності здійснених правочинів. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи. Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів не заперечується відповідачем у справі та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Рембудкомплект-плюс", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Мануал Груп", ТОВ "Лігран", ТОВ "ВС Інвест", ІП "Аврора", ТОВ "Торговий будинок "Спецмаш" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 15.05.2013 року № 270/41.1-03/08837085 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000274101 від 31.05.2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 602973,00 грн. та № 0000284101 від 31.05.2013 року на суму податку на прибуток в розмірі 633120,00 грн. належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000274101 від 31.05.2013 року на суму податку на додану вартість в розмірі 602973,00 грн. та № 0000284101 від 31.05.2013 року на суму податку на прибуток в розмірі 633120,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 820/4861/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.