Ухвала суду № 34361365, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 816/4267/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/4267/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області

про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині повернення ОСОБА_1 документів, які останньою з заявою від 06.06.2013 подано до управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області для повернення судового збору у розмірі 229,40 грн. за рішенням апеляційного суду Полтавської області;

- визнати незаконною відповідь управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області від 11.06.2013 за вих. №03-05/1893;

- зобов'язання управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області повернути за заявою ОСОБА_1 від 06.06.2013 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 1 п. 16, п. 6 Порядку про виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 21.05.2013 стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому обліковуються кошти Полтавського обласного центру зайнятості, а також вирішено повернути ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 229,40 грн., сплачений відповідно до квитанції № 100422.423.1 від 14.02.2013 до УДКСУ у м. Полтаві, р\р 31216206700005, код отримувача 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

06.06.2013 ОСОБА_1 подано до УДКСУ у м. Полтаві заяву про повернення судового збору.

Листом від 11.06.2013 за №03-05/1893 УДКСУ у м. Полтаві повідомило ОСОБА_1 про неможливість прийняти наданий пакет документів до виконання та направлено його заявникові для доопрацювання та повторного звернення.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача під час повернення ОСОБА_1 документів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Згідно п. 17 цього Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку. Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.

Згідно п. п. 8, 9 Порядку, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки;

Стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня отримання стягувачем виконавчого документа.

Судом встановлено, що підставами для повернення позивачеві документів на доопрацювання, листом УДКСУ у м. Полтаві від 11.06.2013 за №03-05/1893 УДКСУ у м. Полтаві, слугували наступні обставини.

На рішенні апеляційного суду Полтавської області від 21.05.2013 відсутня відмітка суду про набрання ним законної сили. Згідно статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Надана квитанція №100422.423.1 від 13.02.2013, а в рішенні апеляційного суду Полтавської області від 21.05.2013 зазначено, що судовий збір був сплачений відповідно до квитанції №100422.423.1 від 14.02.2013, що свідчить про невідповідність.

З метою врегулювання даного питання УДКСУ у м. Полтаві рекомендувало позивачеві звернутися до суду, статтею 219 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки виправляються шляхом винесення додаткової ухвали.

На квитанції №100422.423.1 від 13.02.2013 відсутній відбиток печатки (штампа) банку, що порушує вимоги пункту 2.9 частини другої розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 №174.

Пакет документів надійшов від ОСОБА_1, а в квитанції №100422.423.1 від 13.02.2013 платником зазначено ОСОБА_2, що свідчить про невідповідність.

З метою врегулювання даного питання УДКСУ у м. Полтаві рекомендовано звернутися до банківської установи для виправлення належним чином помилки та звернуло увагу заявника на те, що відповідно до пункту 1.14 розділу І частини IV вищезазначеної Інструкції виправлення в касових документах реквізитів платника не допускаються.

Згідно квитанції №100422.423.1 від 13.02.2013 кошти сплачені на рахунок №31216206700005, відкритий в УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області по коду бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)», а в заяві від 06.06.2013 зазначено місцевий бюджет м. Полтави по коду бюджетної класифікації доходів «Державне мито, що сплачено за місцем розгляду та оформлення документів», що свідчить про невідповідність.

Згідно з пунктом 2.9 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 (далі - Інструкція) квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Це стосується також і відбитку штампу банка, якого на час подання заяви від 06.06.2013 на квитанції не було.

Пунктом 1.13 вищезазначеної Інструкції зазначено, що у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час".

Таким чином в судовому рішенні датою квитанції слід було зазначати 13.02.2013, так як 14.02.2013 є датою валютування (виконання операції).

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання позивача на те, що невідповідність стосовно того, що пакет документів від 06.06.2013 поданий від імені ОСОБА_1, а в квитанції № 100422.423.1 від 13.02.2013 платником зазначено ОСОБА_2, виникла внаслідок перекладу прізвища, ім'я та по-батькові ОСОБА_1 на російську мову, та листа банку, де було здійснено платіж від 04.07.2013, оскільки, як встановлено судом, листа-довідки із банку позивач не подавав, у зв'язку з чим у відповідача обґрунтовано виникло питання про невідповідність поданої заяви.

Крім того, судом встановлено, що у заяві зазначено про повернення коштів з рахунку №31216206700005 місцевого бюджету м. Полтави по коду бюджетної класифікації доходів «Державне мито», що сплачено за місцем розгляду та оформлення документів, а згідно наданої квитанції №100422.423.1 від 13.02.2013 кошти, сплачені до спеціального фонду Державного бюджету на рахунок № 31216206700005 по коду бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», що свідчить про невідповідність заяви до поданих з нею документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доданий до матеріалів справи лист відділення «Кременчуцької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» №204 від 04.07.2013, яким уточнюються призначення платежу, не міг бути взятий відповідачем до уваги, під час розгляду заяви позивача, оскільки надісланий відповідачу після відмови у поверненні судового збору.

За таких обставин, у відповідача були наявні підстави передбачені п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ для повернення позивачу пакету документів на доопрацювання та подальшого звернення до управління Державної казначейської служби.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність необхідності відмітки про набрання рішенням апеляційного суду Полтавської області законної сили, оскільки рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення, однак це не впливає на наявність інших суперечностей у наданих позивачем документах і не спростовує правомірності оскаржуваної відмови у поверненні судового збору.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання таких дій протиправними є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/4267/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.