Ухвала суду № 34360375, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-22834/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 у справі № 2а-23397/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго"

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення-рішення від 20.10.2009 № 0000022331/0 та від 22.12.2009 № 0000022331/1, якими позивачу визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток державних підприємств у сумі 1 117,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивачу фактично не було донараховано податкового зобов'язання з податку на прибуток, а тому нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівниками податкової служби проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, за наслідками якої складено акт від 12.10.2009 № 2913/23-3/23343582.

У ході зазначеної перевірки працівниками контролюючого органу встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток на загальну суму 8 410,00 грн., у тому числі за півріччя 2008 року на суму 1 842,00 грн., за 3 квартали 2008 року на суму 393,00 грн., та завищено податок на прибуток у 2008 року на суму 8 410,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 № 0000022331/0, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків сплати донарахованого податкового зобов'язання, ухвалено податкове повідомлення - рішення від 22.12.2009 № 0000022331/1.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем, занижені суми з податку на прибуток у півріччі 2008 року та у 3 кварталі 2008 були донараховані ним у повній декларації з податку на прибуток за 2008 рік, що також було підтверджено відповідачем.

Таким чином суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковою інспекцією фінансових санкцій на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ)

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, нарахування податкового зобов'язання за основним платежем, а саме з податку на прибуток, позивачу не було здійснено, тобто фактично податковою інспекцією при розрахунку податкових зобов'язань була врахована відсутність у позивача податкових зобов'язань з вказаного податку за 2008 рік перед бюджетом.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 пп. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний день з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що передумовою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання з певного податку.

Таким чином, оскільки податковим органом податкове зобов'язання з податку на прибуток Товариству не нараховувалось то і застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним податком є необґрунтованим та протиправним.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органу податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 у справі № 2а-23397/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Карась О.В.Судді Голубєва Г.К. Рибченко А.О.