Ухвала суду № 34360007, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-28647/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 у справі № 2а-1270/08/2070 за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області до Споживчого товариства «Світанок» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 року Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області звернулась до суду з позовом до Споживчого товариства «Світанок» про стягнення на користь бюджету заборгованості у розмірі 16 607,26 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010, у задоволенні позовних вимог державного податкового органу відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанції, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.08.2006 податковим органом здійснено ряд перевірок господарських одиниць СТ «Світанок» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами яких складено акти № 20400088/238, № 20400086/238, № 20400111/238, № 20400105/238, № 20400117/238, № 20400092/238, № 20400109/238.

У ході вказаних перевірок Товариства працівниками державного податкового органу встановлено порушення господарюючим суб'єктом положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

За наслідками виявлених порушень та на підставі актів контролюючим органом 21.08.2006 прийнято рішення № 0000152308/0, № 0000112308/0, № 0000142308/0, № 0000122308/0, № 0000162308/0, № 0000102308/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, сума яких склала 16 607,45 грн.

На час звернення податкового органу з позовними вимогами штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 607,26 грн. відповідачем не сплачено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій враховували строк звернення податкового органу до адміністративного суду з позовною заявою, керуючись при цьому вимогами ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 були отримані відповідачем 21.08.2006.

Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, визначені статтями 17- 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Якщо протягом зазначеного терміну суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, орган Державної податкової служби відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509-XII та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України звертається до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, внаслідок несплати господарюючим суб'єктом у добровільному порядку фінансових санкцій у строки, визначені вищевказаними законодавчими нормами, податковий орган мав можливість звернутись з адміністративним позовом з метою стягнення несплачених підприємством коштів у судовому порядку.

Судами встановлено, що відповідачем у встановлений законодавством строк фінансові санкції сплачені не були, разом з тим позивач відповідно до повноважень покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету поза межами, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 cт. 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідач наполягав на застосуванні судом ч. 1 cт. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2010 у справі № 2а-1270/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко