Ухвала суду № 34360003, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/4597/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представників позивача Денисової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 у справі № 2а-198/10/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 № 0000972200/0 та податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009 № 0000972200/1, від 14.10.2009 № 0000972200/2, від 22.12.2009 № 0000972200/3, ухвалені за наслідками адміністративного оскарження, якими позивачу Державною податковою інспекцією визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток страхових організацій у сумі 9 558,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що Вінницька регіональна дирекція ПАТ "Страхова група "ТАС" та юридична особа ПАТ "Страхова група "ТАС" є самостійними платниками податку на прибуток, тому кожна з них повинна обраховувати операції по перестрахуванню окремо у власному податковому обліку, а звичайне перерахування коштів між структурними підрозділами одного страховика за розпорядженням юридичної особи не тягне за собою зміну валових доходів таких платників податку.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та заперечення на неї, пояснення сторін, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку Вінницької регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 13.07.2009 № 81/2201/25513462.

За даними Акта перевірки встановлено порушення Вінницькою регіональною дирекцією пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94 -ВР) внаслідок перерахування страхових платежів Головному офісу ЗАТ "Страхова група "ТАС" у перестрахування., в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності на суму 6 372,00 грн. На думку відповідача дані платежі не є страховими платежами, сплаченими (нарахованими) за договорами перестрахування, оскільки не виконуються вимоги ст. 12 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування".

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 №0000972200/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 9 558,00 грн., в тому числі 6 372,00 грн. - основне зобов'язання та 3 186,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

За результатами адміністративного оскарження вищезазначеного повідомлення - рішення, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями із дріб'ю визначено аналогічні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та встановлено нові граничні строки його сплати.

Так, у п. 1.1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків визначені як юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

На підставі ст. 2 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України від 19.09.1991 № 1576-XII "Про господарські товариства" з урахуванням передбачених Законом № 85/96-ВР особливостей, а також одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Перестрахування згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 85/96-ВР полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 334/94 -ВР оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків -резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валової доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою ст. 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі -сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вінницька регіональна дирекція ПАТ "Страхова група "ТАС" діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів, є структурним підрозділом ЗАТ "Страхова група "ТАС" та платником податків і зборів (обов'язкових платежів) проте не є юридичною особою.

У перевіряємий період ЗАТ "Страхова група "ТАС" через свій Головний офіс провело перестрахування в інших страховиків, ризиків виконання частини своїх обов'язків перед страхувальниками за укладеними договорами його відокремленим підрозділом - Вінницькою регіональною дирекцією.

Враховуючи, що Вінницька регіональна дирекція не є юридичною особою, не наділена повноваженнями на проведення перестрахування від імені страховика та перерахуванням коштів як страхової премії перестраховикам, зазначені дії були проведені Товариством як юридичною особою через бухгалтерію Головного офісу.

В податковому обліку Вінницька регіональна дирекція, як окремий платник податку на прибуток, лише після сплати Головним офісом коштів, згідно з договорами перестрахування, частини страхових премій та отримання від нього інформації про сплату таких коштів, зменшила свій валовий дохід на суму страхових премій (212 397,00 грн.), перерахованих перестраховику за договорами перестрахування.

Оцінивши встановлені у справі обставини, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що зменшення валового доходу відокремленого підрозділу відбувалось не в результаті перерахування частини страхових платежів ЗАТ "Страхова група "ТАС", а в результаті здійснення останнім операцій перестрахування ризиків за укладеними відокремленим підрозділом договорами страхування. При цьому ЗАТ "Страхова група "ТАС не зменшував суму валових доходів від страхової діяльності на суму сплачених перестраховикам платежів. Враховуючи, що перерахування платежів перестраховикам за конкретно визначеними об'єктами перестрахування забезпечувалося за рахунок коштів відокремленого підрозділу, тому саме він отримав право на зменшення доходу від страхової діяльності на суму цих платежів.

З урахуваннями наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій відповідно до встановлених обставин справи правильно застосували положення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 334/94-ВР, оскільки встановлені законом для відокремлених підрозділів юридичної особи - страховика обмеження щодо можливості безпосереднього перерахування ними платежів перестраховикам не може бути перешкодою для зменшення суми валових доходів, якщо страховиком проведено перестрахування за укладеними відокремленими підрозділами договорами за рахунок отриманих ними за цими договорами страхових платежів.

Таким чином, ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 у справі № 2а-198/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко