Ухвала суду № 34359396, 22.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа №805/11737/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Гаврищук Т.Г., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Романенко Т.О., за участю представника відповідача Хноєва С.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/11737/13-а за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 28 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволено. Визнано дії по відмові в прийнятті до провадження виконавчого листа № 2а-2729/09/0570, виданого 20.06.2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, неправомірними. Скасовано постанову, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком Максимом Валерійовичем 25.07.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у виконавчому листі позивача не було зазначено ідентифікаційний код боржника, що не відповідає вимогам до виконавчого документу, встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідач правомірно виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Посилання суду першої інстанції на положення ст.ст. 11, 19 Закону України «Про виконавче провадження» апелянт вважає необґрунтованими, оскільки державним виконавцем за виконавчим листом позивача не було відкрито виконавче провадження в рамках якого необхідно збирати інформацію відносно боржника для подальшого виконання рішення суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23 квітня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-2729/09/0570 про зобов'язання Донецької обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Донецької міської ради, Виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради надати ОСОБА_3 благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої трьохкімнатної квартири жилою площею не менше 50,95 кв.м. у м. Донецьку та видати ордер на заселення (арк. справи 7).

З виконавчим листом № 2а-2729/09/0570 та з заявою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з проханням відкрити виконавче провадження. В заяві про відкриття виконавчого провадження позивачем вказано код ЄДРПОУ боржника - Донецької обласної державної адміністрації 00022473 (арк. справи 9).

Постановою від 25.07.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком М.В. відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Постанова обґрунтована тим, що зазначений виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в ньому не зазначено ідентифікаційний код боржника (арк. справи 6).

Судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах адміністративної справи № 2а-2729/09/0570 відсутній ідентифікаційний код суб'єкта господарювання боржника - Донецької обласної державної адміністрації.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незазначення судом у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника, не позбавляє державного виконавця можливості одержати необхідну інформацію від підприємств, установ та організацій для своєчасного і в повному обсязі проведення виконавчі дій. При цьому суд зазначив, що ідентифікаційний код боржника був зазначений стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону № 606, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно ст. 25 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону № 606 визначені вимоги до виконавчого документа, зокрема у п. 3 ч. 1 цієї статті встановлено, що у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Пунктом 6 частини 1 статті 26 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що метою виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження, є забезпечення виконання судового рішення у встановлений законом спосіб і для цього на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії для захисту інтересів стягувача.

Для забезпечення цієї мети законодавством встановлені вимоги, яким повинні відповідати виконавчі документи, зокрема наявність даних, які дають можливість ідентифікувати стягувачів та боржників та визначити їх місцезнаходження, що повинно сприяти, зокрема, своєчасному та у повному обсязі виконанню судових рішень та недопущення порушення прав та інтересів інших осіб. Натомість, формальне ставлення до встановлених законодавством вимог до виконавчого документу, яке суперечить меті, з якою ці вимоги встановлені, є неприпустимим.

Колегія суддів вважає, що в у спірних правовідносинах державний виконавець, якому було повідомлено стягувачем ідентифікаційний код боржника в заяві, використав формальний привід для відмови у відкритті виконавчого провадження, що не відповідає меті та цілям виконавчого провадження.

При цьому колегія суддів зазначає, що враховуючи певний статус боржника (Донецької обласної державної адміністрації), який є органом державної влади, навіть наявність повного його найменування давала можливість ідентифікувати цю особу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець міг скористатись правом одержати після відкриття виконавчого провадження безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу необхідну інформацію для проведення виконавчих дій.

Доводи апелянта про те, що вказані висновки є необґрунтованими, оскільки державним виконавцем за виконавчим листом позивача не було відкрито виконавче провадження в рамках якого необхідно збирати інформацію відносно боржника для подальшого виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки з урахуванням приписів п. 8 ч. 3. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-які рішення суб'єкту владних повноважень повинні бути прийняті з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Маючи певний перелік повноважень для виконання покладених на державного виконавця обов'язків з виконання судових рішень, а також надану самим стягувачем інформацію, яка не була зазначена у виконавчому листі, відповідач, відмовляючи у відкриті виконавчого провадження, створив несприятливі наслідки для своєчасного виконання судового рішення та прав позивача в частині виконання судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/11737/13-а за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 23 жовтня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Т.Г. Гаврищук

О.В. Карпушова