Ухвала суду № 34359316, 22.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-3637/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі

за адміністративним позовом Приватного малого підприємства науково-виробничої фірми «КІТ»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне мале підприємство науково-виробничої фірми «КІТ» (далі ПМП НВФ «КІТ») звернулось до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі Кіровоградської ОДПІ ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001292330 від 20.09.2011 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 227 230 грн., штрафну фінансову санкцію в сумі 35 497грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0001292330 від 20.09.2011 року, на користь позивача присуджені судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідом лені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПМП НВФ «КІТ» зареєстровано Кіровоградською ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Відповідачем Кіровоградською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПМП НВФ «КІТ» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2010 року -січень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Приматех», якою виявлено порушення товариством пп. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (який був чинним на момент вчинення порушення), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 141 985 грн.; пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України щодо заниження податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 85 245грн., за результатами якої складено акт №91/23-30/13748444 від 31.08.2011 року.

Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Приматех», при вчиненні правочину з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України , оскільки правочин з зазначеним контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, цей правочин має ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001292330 від 20.09.2011 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 227 230 грн., штрафну фінансову санкцію в сумі 35497грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга на зазначене повідомлення-рішення №0001292330 від 20.09.2011 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

За змістом п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону № 168/97-ВР умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту; платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, при цьому право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.п.7.5.1 пп.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) , або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, який почав діяти з 1.01.2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПМП НВФ «КІТ» та контрагентом ПП «Приматех» укладений договір 2107-10 від 21.07.2010 року про придбання товарів-комплектуючих виробів згідно номенклатури.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи видно, що зазначений вище договір поставки товару був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки ПП «Приматех» здійснено поставку товару, а ПМП НВФ «КІТ» здійснив оплату товару на користь контрагента відповідно до платіжних документів.

Здійснення контрагентом позивача ПП «Приматех» за вищезазначеним договором поставки товару та здійснення позивачем оплати виконаних робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями по оплаті товару тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним (далі ПН), виписаним ПП «Приматех», позивачем ПМП НВФ «КІТ» віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за період вересня 2010 року - січня 2011 року по ПН №1921 від 1.09.2010 року, ПН №11024 від 1.10.2010 року, ПН №1119 від 1.11.2010 року, ПН № 11217 від 1.12.2010 року, ПН № 416 від 4.01.2011 року.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту відповідних періодів, та відображені у реєстрі отриманих податкових наклад них.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України при вчиненні правочинів, укладених з ПП «Приматех» , договір з зазначеним контрагентом є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повно важень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ПП «Приматех», який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях.

Факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ПП «Приматех» господарської угоди, яка визнана відповідачем нікчемною, доведений матеріалами справи, позивач не мав підстав вважати ПП «Приматех» фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, так як на час дії угоди зазначений контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так як чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з зазначеним контрагентом, висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001292330 від 20.09.2011 року у розмірі 227 230 грн., є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 35 497грн.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтують ся її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого спірного рішення , визначених в ньому податкових зобов'язань та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовані обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко