Постанова № 34358483, 15.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3753/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Шабашової Т.В. (за довіреністю),

представників відповідача - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Саламаха В.В., Моргун О.В. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка М.Б., Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог від 18.09.2013 року (а.с.218-224) надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка М.Б., Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. по арешту коштів боржника на підставі постанови від 15.05.2013 р.;

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. з питання проведення перевірки законності виконавчого провадження ВП № 37095218;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. від 07.05.2013р. № в-15/285 про стягнення з ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» виконавчого збору у розмірі 9 683,94 грн.;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. по стягненню Другим Приморським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013 року з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» в ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 26008300219517 грошової суми в розмірі 9716,66 грн. згідно наказу Господарського суду Одеської області № 2/5009/8075/11 від 24.01.2013 року на користь ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- стягнути з Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» (р/р № 26008300219517 в ПАТ «Банк Форум», м. Київ, МФО 322948), незаконно списані з рахунку на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013 року грошові кошти в розмірі 9716,66 грн.

Позивач мотивує свої остаточні уточнені позовні вимоги з урахуванням обґрунтувань, що викладені в адміністративному позові тим, що 18.03.2013 року державним виконавцем Моргуном О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 37095218 по виконанню наказу № 2/5009/8075/11, виданого 24.01.2013 року Господарським судом Запорізької області, яка в свою чергу, в порушення ч.5 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" була направлена позивачу лише 22.04.2013 року, чим позбавлено позивача права на виконання рішення у добровільному порядку, оскільки строк на добровільне виконання згідно постанови від 18.03.2013 року сплинув ще 25.03.2013 року. Таким чином, позивач зазначає, що замість вирішення питання про надання позивачу строку на самостійне виконання судового рішення, який пропущений ТОВ "ЕЛПРОМПРОЕКТ" з вини державного виконавця Моргуна О. В., державний виконавець не тільки приймає рішення про стягнення виконавчого збору, але й застосовує арешт на кошти ТОВ "ЕЛПРОМПРОЕКТ" як на суму боргу, так і на суму 10%-го виконавчого збору. Отже, як вказує позивач, є очевидним незаконність всіх у сукупності дій державного виконавця Моргуна О.В. з примусового виконання рішення суду, а отже, є неправомірною постанова про стягнення виконавчого збору та дії державного виконавця по арешту коштів боржника згідно постанови від 15.05.2013 року. Крім того, позивач зазначає, що державним виконавцем Моргуном О. В. не здійснено реєстрацію цих документів в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень.

При цьому, позивачем зазначено, що ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» звернулось до начальника Другого Приморського ВДВС ОМУЮ Шуляченка М.Б. із заявою про надання роз'яснень, в якій зазначило про порушення державним виконавцем Моргуном О.В. вимог Закону України «Про виконавче провадження» і законних прав та інтересів ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ», однак, начальник Другого Приморського ВДВС ОМУЮ Шуляченко М.Б., отримавши письмову заяву з наведеними в ній фактами порушень вимог законодавства про виконавче провадження, не вчинив передбачених законом дій з питання проведення перевірки законності виконавчого провадження ВП № 37095218, надавши лише відповідь на адресу позивача від 8 травня 2013 року №14406, в якій зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року була направлена на адресу товариства 22.04.2013 року та 24.04.2013 року. Посилаючись, на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року була отримана ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» 24.04.2013 року, і з моменту отримання минуло 14 днів, що перевищує семиденний строк на самостійне виконання рішення суду, у вказаному листі зазначено про вимагання сплатити суму боргу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Отже, за таких обставин, позивач зазначає, що начальником Другого Приморського ВДВС ОМУЮ Шуляченко М.Б. не здійснено перевірку виконавчого провадження в порядку, встановленому законодавством, чим допущено бездіяльність, а висновки наведені у відповіді суперечать чинному законодавству.

Крім того, позивач вважає незаконними та протиправними дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. по стягненню Другим Приморським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р. з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» в ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 26008300219517 грошової суми в розмірі 9716,66 грн. згідно наказу Господарського суду Одеської області № 2/5009/8075/11 від 24.01.2013р. на користь ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» згідно ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», посилаючись на те, що в платіжній вимозі не зазначено, що сума коштів списується як виконавчий збір за виконавчим провадженням на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. Разом з цим, як вказує позивач, в платіжній вимозі № В-15/285, зазначено хибну підставу списання грошових коштів з рахунку - не існуючий судовий наказ Господарського суду Одеської області по справі № 2/5009/8075/11 від 24.01.2013р. про стягнення з ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» на користь ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» коштів із посиланням на ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також позивач вказує й на те, що судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області, на який посилається в платіжній вимозі виконавча служба, взагалі не існує.

Відтак, на підставі зазначеного, позивач вважає дії та бездіяльність відповідачів неправомірними, а оскаржувану постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції такою, що підлягає скасуванню із стягненням на користь позивача суми у розмірі 9716,66 грн.

Відповідач - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.122-123), в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що 18.03.2013 року постановою про відкриття виконавчого провадження на підставі ст.ст. 17-19,25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №2/5009/8075/11 від 24.01.2013 року Господарського суду Запорізької області про стягнення з боржника на користь стягувача грошової суми у розмірі 96839,41 грн. При цьому, як зазначено відповідачем, 22.04.2013 року державний виконавець зателефонував до офісу ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» та запросив представника ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до відділу. Разом з цим, відповідач зазначає, що в той же день, 22.04.2013 року представник ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» відвідав Відділ та повідомив, що постанову про відкриття виконавчого провадження товариство не отримувало та про існування боргу їм не відомо. Разом з тим, як зазначено в запереченнях на адміністративний позов, у зв'язку з тим, що боржником не своєчасно отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року, відповідачем було винесено постанову від 23.04.2013 про відкладення проведення виконавчих дій до 06.05.2013 року. При цьому, відповідач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 24.04.2013 року, однак борг сплачено боржником лише 31.05.2013 року. У зв'язку з наведеним, 07.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а 15.05.2013 року - постанову про арешт коштів боржника. Також, відповідачем зазначено, що 20.05.2013 року на адресу боржника було направлено лист щодо надання пояснень керівника підприємства стосовно невиконання рішення суду, на який 04.06.2013 року позивач надав відповідь, що ним перераховано кошти на розрахунковий рахунок стягувача в розмірі 96839,41 грн., без письмового підтвердження цього та без повідомлення, коли саме було сплачено борг. При цьому, як вказує відповідач, лише 14.06.2013 року до Відділу надійшло повідомлення стягувача, в якому зазначено, що 31.05.2013 року боржник сплатив борг в розмірі 96839,41 грн., на підставі чого 17.06.2013 року відповідачем згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника та направлена платіжна вимога В-15/285 щодо списання виконавчого збору. При цьому, відповідач зазначає, що грошові кошти в розмірі 9716,66 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок Відділу 27.06.2013 року, були перераховані на користь держави як виконавчий збір, у зв'язку із чим 27.06.2013 року виконавче провадження було закінчено.

Під час розгляду справи, з урахуванням вимог позивача щодо стягнення коштів, судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2013 року заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та уточненнях до неї, а також на надані пояснення та докази.

Представники відповідача - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судовому засіданні 10.10.2013 року заявлений адміністративний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов, на надані докази та пояснення.

Відповідач - начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в судове засідання не з'явилась, про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, жодних повідомлень щодо причин неприбуття до суду не надавали.

Враховуючи положення ст.128 КАС України, справа розглядалась за відсутності другого відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, і перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Діяльність органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження", Положення "Про Державну виконавчу службу України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до п.3 ч.2 цієї статті підлягають виконанню державною

виконавчою службою такі виконавчі документи як судові накази.

Судом встановлено, що до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшла заява від стягувача ТОВ «Інфоком ЛТД» про стягнення з боржника ТОВ «Елпромпроект» коштів разом із копією рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 року у справі №2/5009/8075/11 та оригіналом наказу Господарського суду Запорізької області про примусове стягнення від 24.01.2013 року у справі №2/5009/8075/11 (а.с.124-135).

Згідно частини другої статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження № 37095218 від 18.03.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 2/5009/8075/11, виданого 24.01.2013 року Господарським судом Запорізької області про стягнення грошової суми з ТОВ «Елпромпроект» на користь ТОВ «Інфоком ЛТД» у розмірі 96839,41 грн. та зазначено боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови із попередженням про те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 11,134).

За приписами частини 5 статті 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

Відповідачем надано до суду супровідний лист від 23.03.2013 року №8521, яким на адресу ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» було направлено копію вищевказаної постанови.

Як зазначено позивачем та не заперечувалось представниками відповідача по справі, 22.04.2013 року ТОВ «Елпромпроект» дізналось про існування постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу № 2/5009/8075/11, виданого 24.01.2013 року Господарським судом Запорізької області, з телефонного повідомлення державного виконавця Моргуна О.В. При цьому, позивачем зазначено, та також не заперечувалось відповідачем по справі, що копія зазначеної постанови була направлена позивачу лише 22.04.2013 року, та отримана останнім 24.04.2014 року, що також підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, в листі від 08.05.2013 року № 14406, наданому у відповідь на заяву позивача, начальником Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. також зазначено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику 22.04.2013 року (а.с.150).

На пропозицію суду надати докази направлення позивачу копію постанови у визначений частиною 5 статті 25 Закону строк, представники відповідача зазначили в судовому засіданні, що такі докази у відповідача відсутні.

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику вперше рекомендованим листом лише 22.04.2013 року, тобто, після спливу встановленого строку для добровільного виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

При цьому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копії яких залучені до матеріалів справи, 23.04.2013 року державним виконавцем прийнято постанову № В-15/285, якою у зв'язку з тим, що боржником не своєчасно отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року, чим позбавлено останнього можливості самостійно виконати рішення суду, відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу № 2/5009/8075/11 до 06.05.2013 року (а.с.139).

Однак, суд акцентує увагу на тому, що на пропозицію суду з боку представників відповідача жодних доказів того, що дана постанова направлялась ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» чи товариству повідомлялось про прийняття цієї постанови, до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з п.п. 4.16.1 п. 4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Так, судом встановлено, що 07.05.2013 року старшим державним виконавцем Моргуном О.В. винесено постанову № В-15/285 про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій з посиланням на те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року було запропоновано боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку у строк до 07.05.2013 року, однак боржником у наданий строк наказ Господарського суду не виконано, у зв'язку з чим з ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 9683 грн.94 коп. (а.с.18,157).

Копію зазначеної постанови направлено відповідачу та отримано останнім, що не заперечувалось сторонами у справі.

Вирішуючи питання, що правомірності винесення відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Аналіз згаданих вище положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій дозволяє зробити висновок, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення. Тобто, обов'язок боржника самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, доводиться до боржника в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, як вже встановлено судом та не заперечувалось сторонами, постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року отримано позивачем 24.04.2013 року, тобто після спливу 7-денного строку для самостійного виконання рішення суду, встановленого цією постановою, що свідчить про необізнаність позивача про встановлений строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду, що, в свою чергу, унеможливлює позивача виконати добровільно рішення суду у встановлені строки.

Як зазначив позивач, у зв'язку з недоведенням до позивача інформації щодо строку для самостійного виконання наказу Господарського суду Запорізької області, позивачем на виконання наказу № 2/5009/8075/11, виданого 24.01.2013 року Господарським судом Запорізької області, 31.05.2013 року перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Інфоком ЛТД» у розмірі 96839,41 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 256 від 31.05.2013 року (а.с.190). Листом від 04.06.2013 року № 1734 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду (а.с.181-182).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Таким чином, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною передумовою для стягнення виконавчого збору є обізнаність боржника про наявне відкрите виконавче провадження, отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, яка за змістом відповідає частині 2 статті 25 Закону № 606, та несплата ним суми боргу у вказаний вище строк.

При цьому, як вже зазначено судом, з матеріалів даної справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року направлена боржнику лише 22.04.2013 року, тобто, всупереч положенням статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» не наступного робочого дня, а більш, ніж через місяць після її винесення, і, відповідно, після спливу строку, зазначеного в даній постанові, для самостійного виконання рішення суду.

Таким чином, як вбачається з викладеного, станом на час прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач взагалі не був обізнаний про строк, наданий відповідачем для самостійного виконання рішення суду.

При цьому, твердження представників відповідача на те, що позивачем виконано рішення не у строк, наданий для виконання в добровільному порядку, і відповідно постанова про стягнення виконавчого збору від 07.05.2013 року прийнята державним виконавцем правомірно, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року отримано позивачем 24.04.2013 року, а з моменту її отримання минуло 14 днів, що перевищує семиденний строк на самостійне виконання рішення суду, судом не береться до уваги з огляду на те, що статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, а не з моменту її отримання.

Тобто, відповідач на свій власний розсуд трактує положення Закону України «Про виконавче провадження», що не узгоджується з приписами діючого законодавства.

Разом з цим, судом не береться до уваги посилання представників відповідача на правомірність винесення оскаржуваної постанови з посиланням на те, що її було винесено на наступний день, після спливу встановленого строку з відкладення виконавчих дій, оскільки як вже зазначено судом, з боку представників відповідача жодних доказів того, що постанова від 23.04.2013 року № В-15/285 про відкладення провадження виконавчих дій направлялась ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» чи позивачу повідомлялось про прийняття цієї постанови, до суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповіді на адресу позивача, наданій Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 08.05.2013 року (а.с.77), не міститься жодного посилання на винесення постанови від 23.04.2013 року про відкладення проведення виконавчих дій до 06.05.2013 року.

Відтак, органом ДВС як суб'єктом владних повноважень, на якого згідно ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не доведено того факту, що позивача було повідомлено про встановлений державним виконавцем строк - 06.05.2013 року, наданий для самостійного виконання позивачем наказу Господарського суду Запорізької області.

Більш того, відповідачем в судових засіданнях не спростовані доводи позивача щодо того, що даний документ - постанова від 23.04.2013 року про відкладення провадження виконавчих дій станом на 23.04.2013 року взагалі не був внесений до Єдиного реєстру виконавчих проваджень.

Згідно п. 3.1 до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року N 43/5 до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Відповідно до п.п.1.12.3 п. 1.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

При цьому, судом не приймаються до уваги надані з боку представників відповідача листи відповідача на адресу ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 10.04.2013 року, від 14.05.2013 року та від 06.06.2013 року про направлення технічного працівника для усунення неполадок у роботі з Державним реєстром речових прав та ВП в обґрунтування несвоєчасного внесення постанови від 23.04.2013 року до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, оскільки вказані листи датовані зовсім іншими датами, ніж винесена постанова.

Більш того, суд акцентує увагу на тому, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу, було проігноровано Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

За таких обставин, суд вважає, що всупереч приписам норм вищенаведених нормативно-правових актів, державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № В-15/285 від 07.05.2013 року без врахування того, що позивачем постанову про відкриття виконавчого провадження отримано після спливу встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року строку для самостійного виконання рішення суду та того, що у позивача на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору була відсутня інформація щодо строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, а також, без врахування тих обставин, що позивач не був повідомлений про прийняття постанови про відкладення виконавчих дій.

Разом з цим, судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем 15.05.2013 року винесено постанову № В-15/285 про стягнення витрат з «ЕЛПРОМПРОЕКТ» у сумі 32,72 грн. при примусовому виконанні наказу №2/5009/8075/11 (а.с.161).

Доказів направлення вказаної постанови позивачу, з боку відповідача до суду не надано.

Зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження розпочинається примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника, зокрема, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3, 4 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, із стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до абзацу 9 пункту 4.15.1 Інструкції про проведення виконавчих дій до інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно п. 4.15.2 Інструкції встановлено, що про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Частина 5 ст. 41 Закону визначає, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013 року державним виконавцем складено акт про витрати на проведення виконавчих дій (а.с.160) та, як вже зазначено судом, прийнято постанову про стягнення витрат № В-15/285 від 15.05.2013 року.

Разом з цим, враховуючи несвоєчасність отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та враховуючи те, що станом на 15.05.2013 року позивач був необізнаний про хід виконавчого провадження, суд вважає, що позивач був позбавлений права на самостійне виконання рішення суду, й відтак, не мав змоги надати до органу ДВС документального підтвердження виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу також, свідчить і про неправомірність винесення Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови про стягнення витрат № В-15/285 від 15.05.2013 року.

Як зазначено представниками відповідача в судових засіданнях, та вбачається з матеріалів справи, сума у розмірі 9716,66 грн. була стягнута з позивача на підставі постанови від 07.05.2013 року № В-15/285 про стягнення виконавчого збору у розмірі 9683 грн.94 коп. та постанови № В-15/285 про стягнення витрат у розмірі 32,72 грн.

При цьому, позивач не звертався до суду із вимогою про оскарження постанови № В-15/285 про стягнення витрат.

Згідно частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, з урахуванням того, що судом встановлено неправомірність винесення Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови про стягнення витрат № В-15/285 від 15.05.2013 року, а також з огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання неправомірними дій відповідача по стягненню коштів у загальному розмірі 9716,66 грн., яка складається із суми виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, та вимогу про стягнення цих грошових коштів, суд вважає, що в даному випадку, з метою повного захисту порушеного права позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог згідно частини другої статті 11 КАС України шляхом визнання протиправною та скасування постанови № В-15/285 від 15.05.2013 року про стягнення витрат.

Що стосується позовної вимоги ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. по стягненню Другим Приморським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013 року з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» в ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 26008300219517 грошової суми в розмірі 9716,66 грн. згідно наказу Господарського суду Одеської області № 2/5009/8075/11 від 24.01.2013 року на користь ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД» згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку, що постанова від 07.05.2013 року № В-15/285 про стягнення виконавчого збору у розмірі 9683 грн.94 коп. та постанова № В-15/285 про стягнення витрат у розмірі 32,72 грн. прийняті відповідачем безпідставно та відповідно підлягають скасуванню, а також зважаючи на те, що вказані суми були стягнуті з рахунків позивача на підставі платіжної вимоги, суд також вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання неправомірними дій державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. по стягненню на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013 року з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошової суми в розмірі 9716,66 грн. шляхом визнання протиправними дій Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по стягненню на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р. з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошової суми в розмірі 9716,66 грн.

Разом з цим, щодо вимоги позивача про стягнення з Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» незаконно списаних з рахунку на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р. грошових коштів в розмірі 9716,66 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 33 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Так, згідно п.2 цього Порядку, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Таким чином, суд в даному випадку погоджується з доводами відповідача про те, що кошти, сплачені позивачем, надійшли на рахунок Державного бюджету України, а не на рахунок органу ДВС як окремої бюджетної установи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення грошових коштів заявлена у неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки кошти надійшли до державного бюджету, а виконавча служба є лише органом, що контролює справляння їх надходження.

Отже, враховуючи викладене, зважаючи на положення чинного законодавства, що регулює спірні відносини, оскільки судом встановлено неправомірність прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, та враховуючи, що судом визнано неправомірними дії органу ДВС щодо стягнення з рахунків позивача грошової суми в розмірі 9716,66 грн., суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти у розмірі 9716,66 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, оскільки їх повернення повинне здійснюватись за рахунок бюджетних коштів.

Відносно позовної вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М. Б. з питання проведення перевірки законності виконавчого провадження ВП № 37095218, суд зазначає наступне.

Як вбачається з частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2012 № 549/5 (далі - Положення), районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби (далі - Відділ) є структурним підрозділом районного, районного у місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції (далі - управління юстиції), що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України).

Пунктом 2 даного Положення передбачено, що відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), дорученнями Міністра юстиції України, наказами ДВС України, дорученнями Голови ДВС України, наказами головного управління юстиції, розпорядженнями голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно п.п. 9.1, 9.2, 9.6, 9.8, 9.9 п.9 Положення начальник Відділу:очолює Відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу Відділу, представляє Відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та підзвітний перед Головою ДВС України та відповідним Управлінням державної виконавчої служби за організацію та результати діяльності Відділу; забезпечує виконання Відділом Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції, Голови ДВС України, наказів Мін'юсту, ДВС України та головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації; організовує роботу зі службовими документами, здійснює контроль за веденням номенклатурних справ Відділу відповідно до встановленого порядку та вимог законодавства з діловодства; організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю Відділу, організовує перевірку викладених у них фактів, проводить особистий прийом громадян; виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1,2 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83 - 86 Закону. Начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» 26.04.2013 року звернулось до начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка М. Б. зі скаргою на дії державного виконавця, зареєстрованою за вих. № 1665, де вказало на протиправність дій державного виконавця Моргуна О.В., що виразилось у несвоєчасному надісланні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року, а саме, як зазначено у скарзі, позивачу надісланий вказаний документ лише 22.04.2013 року - після того, як представник позивача особисто відвідав відділ ДВС (а.с. 140).

На вказану скаргу начальник відділу Шуляченко М. Б. відреагував лише вказавши, що рішення, або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені виключно в судовому порядку.

Також, 26.04.2013 року ТОВ «Елпромпроект» звернулось до начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка М.Б. із заявою про надання роз'яснень з приводу того, яким чином позивач може виконати в добровільному порядку рішення суду, якщо строк, відведений постановою державного виконавця, сплинув ще за місяць до того, як позивачем отримано зазначену постанову (а.с.15-16, 148-149).

На вказану заяву начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. надав відповідь № 14406 від 08.05.2013 року із зазначенням того, що 18.03.2013 державним виконавцем у встановлений законом строк винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу № 2/5009/8075/11, копія якої направлена боржнику рекомендованим листом 22.04.2013 року та отримана боржником 24.04.2013 року. Разом з цим, у вказаному листі зазначено, що враховуючи те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2013 року отримано позивачем 24.04.2013 року, а з моменту її отримання минуло 14 днів, що перевищує семиденний строк на самостійне виконання рішення суду, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вимагає сплатити суму боргу, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у загальному розмірі 106556,07 грн. (а.с. 17,150).

Так, з наведених судом обставин вбачається, що ТОВ «Елпромпроект» неодноразово повідомляло начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. щодо несвоєчасного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушень законних прав та інтересів позивача, однак Шуляченко М.Б. не розглянуто обставини та не встановлено причини несвоєчасного надіслання документації. Крім того, в свої листах, адресованих позивачеві, Шуляченко М.Б. не повідомив позивача про наявність постанови від 23.04.2013 року про відкладення проведення виконавчих дій, не проконтролював направлення такого рішення боржнику.

Відтак, суд вважає, що бездіяльність начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченко М.Б. призвела до порушення та невиконання норм законодавства про виконавче провадження, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У зв'язку із наведеним, враховуючи положення ч.3 ст.181 КАС України, суд дійшов висновку, що бездіяльність начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо нездійснення належного контролю по виконавчому провадженню є протиправною, а відтак позовна заява ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо нездійснення належного контролю за рішеннями та діями державного виконавця по виконавчому провадженню ВП № 37095218.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. по арешту коштів боржника на підставі постанови від 15.05.2013 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013 року державним виконавцем прийняті постанови про арешт коштів боржника, якими на підставі рішення суду накладено арешт на грошові кошти у сумі 106556,07 грн., що містяться на розрахункових рахунках позивача.

Разом з цим, судом встановлено, що постановою державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. від 07.06.2013 року знято арешт з коштів боржника, накладений постановами від 15.05.2013 року (а.с.185).

Тобто, на момент розгляду даної справи, постанови про арешт коштів боржника від 15.05.2013 року припинили свою дію, в силу їх скасування безпосередньо відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, за таких обставин, у зв'язку з тим, що арешт, який був накладений відповідачем на кошти позивача, знято безпосередньо самим відповідачем за постановою від 07.06.2013 року у зв'язку із сплатою боржником боргу, та судом відновлені порушені права позивача, в тому числі, шляхом стягнення коштів у розмірі 9716,66 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних коштів, суд вважає, що дії відповідача в цій частині не впливають на права та інтереси позивача, які можуть бути відновлені судом та не породжує для нього певних прав та обов'язків, й відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено під час розгляду справи правомірність прийняття оскаржуваних рішень та вчинення дій, з приводу яких подано позов. Разом з цим, суд вважає, що позивачем частково доведено правомірність заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елпромпроект» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158-163,167,181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРОМПРОЕКТ» до начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка М.Б., Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо нездійснення належного контролю за рішеннями та діями державного виконавця по виконавчому провадженню ВП № 37095218.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О.В. від 07.05.2013 року № В-15/285 про стягнення з боржника ТОВ "ЕЛПРОМПРОЕКТ" виконавчого збору у розмірі 9683 грн. 94 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. від 15.05.2013 р. № В-15/285 про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, у розмірі 32 грн. 72 коп.

Визнати протиправними дії Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по стягненню на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р. з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошової суми в розмірі 9716,66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 35359577) на р/р № 26008300219517 в ПАТ «Банк Форум», м. Київ, МФО 322948, грошові кошти в розмірі 9716,66 грн. (дев'ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 66 копійок), списані з рахунку позивача на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15.10.2013 року.

Суддя О.М.Соколенко

Визнати протиправною бездіяльність Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо нездійснення належного контролю за рішеннями та діями державного виконавця по виконавчому провадженню ВП № 37095218.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. від 07.05.2013 року № В-15/285 про стягнення з боржника ТОВ "ЕЛПРОМПРОЕКТ" виконавчого збору у розмірі 9683 грн. 94 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Моргуна О. В. від 15.05.2013 р. № В-15/285 про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, у розмірі 32 грн. 72 коп.

Визнати протиправними дії Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по стягненню на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р. з розрахункового рахунку ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» грошової суми в розмірі 9716,66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 35359577) на р/р № 26008300219517 в ПАТ «Банк Форум», м. Київ, МФО 322948) грошові кошти в розмірі 9716,66 грн., списані з рахунку позивача на підставі платіжної вимоги № В-15/285 від 17.06.2013р.

В решті позовних вимог - відмовити.

15 жовтня 2013 року.