Постанова № 34358365, 30.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

30 вересня 2013 року Справа № 1170/2а-2169/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до Державного закладу «Кіровоградська міська санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України про стягнення економічних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція України з контролю за цінами (позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного закладу «Кіровоградська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (відповідач) про стягнення економічних санкцій в сумі 47 066,82 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою (акт від 21.04.2011 року №103) відповідача виявлено порушення вимог чинного законодавства щодо дотримання державної дисципліни цін, а саме стягнення плати за послугу «проведення гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникнення захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, в тому числі харчових», у розмірі більшому, ніж встановлений законодавством граничний.

Перевіркою рахунків, виставлених у 2010 році та І кварталі 2011 року юридичним особам за надані платні послуги встановлено порушення вимог закону, а саме при нарахуванні плати за послугу з «проведення гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникненню захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, у тому числі харчових», яка становить 2,48 грн. (без ПДВ) відповідачем до затвердженого тарифу, що регулюється, проведено нарахування непередбаченої законодавством кількості годин за проведення групового гігієнічного навчання громадян.

Так, наприклад, згідно заяви №1080 від 24.02.2011 року, ТОВ «Вересень плюс» просить відповідача провести гігієнічне навчання працівників центрального складу, складу-холодильника та водіїв спеціалізованого автотранспорту в кількості 25 осіб. Відповідно до заяви, відповідачем складено програму та укладено договір на виконання платної послуги №579 від 25.02.2011 р.. У програмі, яку складено спеціалістами державного закладу визначено, що групове гігієнічне навчання триватиме 2 години. Відповідно до рахунку №579 від 25.02.2011 р., вартість даної послуги становить - 148,80 грн. (з ПДВ) (2,48 - встановлений тариф х 25 осіб х 2 год. х 20 %), з яких: 2,48 грн. - встановлений тариф; 25 осіб - кількість слухачів; 2 год. - тривалість навчання; 20 % - ПДВ. У той час, як економічно - обґрунтована вартість послуги становить - 74,40 грн. (з

ПДВ) (2,48 - встановлений тариф х 25 осіб х 20 %).

Сума необґрунтовано одержаної виручки по рахунку №579 від 25.02.2011 р. становить - 74,40 грн. (148,80 грн. - 74,40 грн.). Оплату наданих послуг замовниками здійснено у повному обсязі.

Таким чином, відповідачем при наданні вищезазначеної платної послуги застосовувався затверджений тариф, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351, помножений на кількість годин групового навчання за одного слухача, що не передбачено вказаним нормативно-правовим актом. Сума необґрунтовано одержаної виручки з юридичних осіб, за платну послугу з проведення групового гігієнічного навчання громадян, у період з травня 2010 р. по березень 2011 р., становить - 15 688,94 грн., відповідно до розрахунку, який проведено на підставі первинних бухгалтерських документів по сплачених рахунках.

Керуючись ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п.п.1.3, 1.4, 2.1 Інструкції, позивачем було прийнято рішення від 27.04.2011 р. №37. Вказане рішення та претензійний лист від 27.04.2011 р. №925-04 отримано відповідачем, про що свідчить поштове відправлення від 28.04.2011 р. №064127. Згідно рішення: сума порушення - 15 688,94 грн. сума штрафу - 31 377,88 грн. Всього сума санкцій - 47 066,82 грн..

Відповідачу було запропоновано самостійно внести 47 066,82 грн. до державного бюджету, не доводячи справу до суду. 26.05.2011 р. позивачем отримано відповідь на претензію №2698/02, у якій відповідачем не визнається факт порушення.

Дані обставини стали підставою звернення до адміністративного суду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання про слухання справи без його участі /а.с.189-190/.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначено про таке. Відповідач вважає, що вимоги, викладені у позові не ґрунтуються на нормах закону, висновок, який ліг в основу рішення, зроблений внаслідок неправильного тлумачення та застосування позивачем вимог нормативних актів України, відповідно цього, вимоги позивача не визнаються в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідач по своїй організаційно-правовій формі являється неприбутковим санітарно-профілактичним закладом, діяльність якого спрямована на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності.

Позивачем не взято до уваги та не надана правова оцінка відповіді, наданої відповідачем 26.05.2011 р. за №2698/02 на претензію №925-04 від 27.04.2011 р., в якій відповідач обґрунтовано посилався на те, що гігієнічне навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговування населення, проводиться з метою запобігання захворювань поширенню інфекцій, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), у тому числі харчових згідно ст. 21 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-ХП від 24 лютого 1994 року. Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року за №1544, зі змінами, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року №1544, від 27 серпня 2003 року №1351, якою визначені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату.

Кількість годин і працівників, які підлягають груповому гігієнічному навчанню визначається замовником в заяві, де замовник при цьому гарантує оплату. Тобто, проведення гігієнічного навчання здійснюється на підставі заяви. Для викладення повноти обставин стану санітарно-гігієнічного навчання, гігієнічне навчання проводиться відповідно до програм, розроблених та затверджених головним державним лікарем м. Кіровограда відповідно до приналежності об'єкта. Кількість годин групового навчання встановлюється виходячи з групи ризику об'єкта. Результати проведеного групового гігієнічного навчання оформлюється за фактично відпрацьовані фахівцями міської СЕС години зі складанням відповідного протоколу та акту і «виконавцем» «замовнику» платної послуги з зазначенням виду послуги та суми.

На підставі вищевикладеного, відповідач зазначає, що ним не порушувались вимог чинного законодавства при надання платної послуги по груповому гігієнічному навчанню громадян, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню /а.с.20-22/.

Відповідачем 14.08.2013 р. подано до суду додаткове обґрунтування до заперечень на позов, відповідно до якого вказано, що 21.09.12 р. Міністерством охорони здоров'я України (засновником відповідача) прийнято рішення про ліквідацію ДЗ «Кіровоградська міська санітарно-епідеміологічна станція», про що виданий Наказ МОЗ України №176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерство охорони здоров'я України».

Наразі відповідач перебуває в стадії припинення. Тобто, на даний час у відповідача відсутнє майно, для задоволення вимог позивача, тому вказані вимоги вважаються погашеними /а.с.127/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був вчасно та належним чином повідомлений /а.с.187/.

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Проведення цінової політики, згідно ст.116 Конституції України віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Визначення засад внутрішньої політики, однієї із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (пункт 5 частини першої статті 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема в Законі «Про ціни і ціноутворення», за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін.

Згідно ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Судом встановлено, що позивачем проведено перевіркою (акт від 21.04.2011 року №103), за результатами якої виявлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства України (на день виникнення спірних правовідносин) щодо дотримання державної дисципліни цін, а саме стягнення плати за послугу «проведення гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникнення захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, в тому числі харчових», у розмірі більшому, ніж встановлений чинним законодавством граничний /а.с.9-12/..

Так, згідно заяви №1080 від 24.02.2011 року, ТОВ «Вересень плюс» просить відповідача провести гігієнічне навчання працівників центрального складу, складу-холодильника та водіїв спеціалізованого автотранспорту в кількості 25 осіб. Відповідно до заяви, відповідачем складено програму та укладено договір на виконання платної послуги №579 від 25.02.2011 р.. У програмі, яку складено спеціалістами відповідача визначено, що групове гігієнічне навчання триватиме 2 години. Відповідно до рахунку №579 від 25.02.2011 р., вартість даної послуги становить - 148,80 грн. (з ПДВ) (2,48 - встановлений тариф х 25 осіб х 2 год. х 20 %), з яких: 2,48 грн. - встановлений тариф; 25 осіб - кількість слухачів; 2 год. - тривалість навчання; 20% - ПДВ. У той час, як економічно-обґрунтована вартість послуги становить - 74,40 грн. (з ПДВ) (2,48 - встановлений тариф х 25 осіб х 20 %) /а.с.14-15/.

Таким чином, відповідачем при наданні вищезазначеної платної послуги застосовувався затверджений тариф, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. №1351, помножений на кількість годин групового навчання за одного слухача, що не передбачено вказаним нормативно-правовим актом. Сума необґрунтовано одержаної виручки з юридичних осіб, за платну послугу з проведення групового гігієнічного навчання громадян, у період з травня 2010 р. по березень 2011 р., становить - 15 688,94 грн., відповідно до розрахунку, який проведено на підставі первинних бухгалтерських документів по сплачених рахунках.

Керуючись ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п.п.1.3, 1.4, 2.1 Інструкції, позивачем було прийнято рішення від 27.04.2011 р. №37, яким до відповідача застосовано економічну санкцію в розмірі 47 066,82 грн., з якої 15 688,94 грн. - сума порушення, 31 377,88 грн. - сума штрафу. Дане рішення разом із претензійним листом від 27.04.2011 р. №925-04 направлено відповідачу /а.с.8/.

26.05.2011 р. позивачем отримано відповідь на претензію за №2698/02 від 26.05.2011 р., у якій відповідачем не визнається факт допущення виявленого порушення /а.с.54-55/.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення №37 від 27.04.2011 р..

Вимоги статті 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачають, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно ж до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 8 вищеназваного Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 ст.10 Закону України "Про ціноутворення" передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

За змістом ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року за №1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, зокрема, пунктом 243 яких визначено, що проведення гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникненню захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, у тому числі харчових: - 8,85 грн. за одного слухача за одну годину у разі індивідуального навчання; - 2,48 грн. за одного слухача у разі групового навчання за кількості слухачів не менше ніж 5 осіб.

Як зазначалось судом, відповідно до рахунку №579 від 25.02.2011 р., вартість послуги, які надавав відповідач, становить - 148,80 грн. (з ПДВ) (2,48 - встановлений тариф х 25 осіб х 2 год. х 20 %), з яких: - 2,48 грн. - встановлений тариф; - 25 осіб - кількість слухачів; - 2 год. - тривалість навчання; - 20% - ПДВ.

Отже, суд погоджується з позицією позивача в частині того, що відповідачем при наданні послуг по проведенню гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникненню захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, у тому числі харчових, помножено кількість годин групового навчання за одного слухача, що не передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року №1351.

Відтак, відповідачем необґрунтовано одержано виручку з юридичних осіб.

Статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (в редакції, чинній станом на день виникнення правовідносин) передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Положеннями Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України 3 грудня 2001 року №298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за №1047/6238 (далі - Інструкція), передбачено прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держінспекцію з контролю за цінами та відповідні державні інспекції з контролю за цінами а Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п.1.4 Інструкції, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного законодавства в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Отже відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, розмір плати за надання послуг по «проведенню гігієнічного навчання громадян, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з небезпечними факторами, обслуговуванням населення, з метою запобігання виникненню захворювань, поширенню масових інфекційних та неінфекційних захворювань, отруєнь, у тому числі харчових», необґрунтовано збільшено за рахунок нарахування непередбаченої законодавством кількості годин.

Крім того, рішення позивача від 27.04.2011 р. №37, у встановленому порядку не оскаржено, а отже є чинним та підлягає виконанню.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 1 ст.86 КАС України передбачає. що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного закладу «Кіровоградська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ - 23694653) до Державного бюджету України економічні санкції в розмірі 47 066 (сорок сім тисяч шістдесят шість) грн.. 82 коп..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько