Постанова № 34358336, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 914/125/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"на постанову від 20.06.2013 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/125/13 господарського суду Львівської областіза позовомМалого приватного підприємства "ГРО"доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"провнесення змін до договору на подачу води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до каналізаційної мережіза участю представників:

позивача: Гарбузюк Р.О., витяг №1 від 01.04.1991;

відповідача:Урбанської Т.В., дов. №01-4233 від 17.09.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2013 (суддя О. Щигельська), з врахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 28.03.2013 про виправлення описки, позов задоволено частково, затверджено Додаткову угоду до Договору №303532 від 29.08.2001р. в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (судді Г. Орищин, Н. Галушко, М. Краєвська), рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2013 скасовано частково. Пункт 2.2.2. договору виключено з тексту, затвердженого судом. Виключено з пункту 4.13.2. договору друге речення наступного змісту: "При цьому перерахунок має бути проведено на суму не менше розміру тарифу на водопостачання та водовідведення 1 куб. м. води".

Виключено з пункту 6.2. редакції договору, затвердженої судом, словосполучення "забору води з водопроводу чи", у зв'язку з чим викладено п.6.2. додаткової угоди, затвердженої судом, у наступній редакції: "Розрахунок вартості послуг у разі проведення абонентом скиду стічних вод понад встановлений цим договором об'єм (ліміт) проводиться на основі тарифів у п'ятикратному розмірі".

В другому реченні пункту 6.4. редакції договору, затвердженої судом, словосполучення "наступне приєднання" замінено на "відновлення надання послуг Абоненту", у зв'язку з чим, пункт 6.4. викладено в наступній редакції: "При невиконанні абонентом умов цього договору припинити надання послуг подачі води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, з підстав та в порядку встановленому чинним законодавством. Відновлення надання послуг проводиться на умовах та в порядку, встановленому чинним законодавством".

В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 і прийняти нове рішення про внесення змін до договору№303532 від 29.08.2001:

п.2.2.2 - включити в договір в редакції, викладеній у рішенні першої інстанції від 18.03.2013;

п.п. 2.1.1,4.1,4.2 - викласти в редакції ЛМКП "Львівводоканал".

Вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апеляційним судом не взято до уваги доводи ЛМКП "Львівводоканал" про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогою про внесення змін до договору, що, на думку скаржника, є порушенням ч. 2 ст. 101 ГПК України. Також, судами безпідставно застосовано ст. 35 ГПК України та надано рішенню господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі №5015/2462/12 преюдиційного значення, а саме: факту приєднання МПП "ГРО" до мереж ЛМКП "Львівводоканал". Зауважує, що п.п. 4.1 та 4.2 не відповідають нормам, викладеним у п. 4.1.-4.3 "Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила), що є грубим порушенням цих Правил. Крім того, судами необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин ч. 3 ст. 16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

У відзиві МПП "ГРО" заперечує проти задоволення касаційної скарги. Вважає, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на встановлених судом доказах та узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Зауважує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду. Підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 та прийняття нового рішення у справі відсутні.

Щодо спірних пунктів договору, судами встановлено наступне.

По пункту 2.1.1.

Пункт 2.1.1. договору, в редакції, затвердженій судом: "2.1.1. У відповідності вимог цього Договору та чинного законодавства забезпечити безперебійне, крім встановлених випадків:

- постачання питної води, яка по якості відповідає встановленим вимогам, в об'ємі (ліміті) 15,0 куб.м. на місяць;

- приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин, в об'ємі (ліміті) 15,0 куб.м. на місяць;

- приймання дощових (талих) стічних вод, об'єм яких з площ водозбору не лімітується".

Скаржник вважає, що п.2.1.1. необхідно викласти в такій редакції: "Згідно з технічними умовами на приєднання абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, виданими Львівводоканалом, забезпечити в розмірі лімітів:

- постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ГОСТ 2874-82) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в об'ємі 15 куб.м./міс.,

- приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об'ємі 15 куб.м./міс.,

- дощових (талих) стічних вод, об'єм яких з площ водозбору не лімітується".

Водночас, апеляційним судом зазначено про недоречність розширення змісту даного пункту договору в редакції відповідача, оскільки, спірний договір є договором про надання послуг вже приєднаного об'єкта, а тому робити прив'язку до технічних умов на приєднання абонента немає потреби. Посилання відповідача на п.4.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, який передбачає отримання технічних умов для приєднання до мереж, є необгрутованим, оскільки на момент вирішення спору по суті технічні умови та проект водомірного вузла наявні у позивача та погоджені відповідачем, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2012р. у справі №5015/2462/12 між тими ж сторонами, а тому, відповідно до ст.35 ГПК України, даний факт не потребує доведенню.

Апеляційним судом також відхилена пропозиція відповідача виключити з тексту пункту словосполучення "безперебійне надання послуг", оскільки дана норма дублюється у ч.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Відтак на думку апеляційного суду, немає підстав для виключення вказаної норми з тексту договору.

Водночас, у касаційній скарзі зазначено, що відповідач не зможе забезпечити безперебійне надання послуг так як усі комунікації знаходяться на балансі позивача. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до п. 1.6. Правил за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі. В той же час, ст. 16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" передбачає обов'язок водоканалу щодо безперебійного водопостачання. Відтак, те, що водопровід та каналізація знаходяться на балансі позивача не може вплинути на обов'язок відповідача щодо "безперебійного водопостачання".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду.

Що стосується зазначення у вказаному пункті угоди лімітів, то апеляційним судом зазначено, що оскільки позивач не занесений у "Перелік підприємств, для яких встановлюється ліміт на скид забруднювальних речовин у міську каналізацію", то, відповідно до п.4.6.2.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова, одержання форм ліміту на скид та дозволу на скид не є обов'язковим для позивача.

З огляду на викладене, даний пункт апеляційним судом залишено без змін.

Переглядаючи вказаний пункт у касаційному порядку, враховуючи приписи ст. 16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", встановлення судами преюдиційних фактів щодо наявності у позивача технічних умов, а також встановлення судами факту необов'язковості отримання позивачем дозволу та лімітів на скид, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду.

Щодо п. 2.2.2. судами встановлено наступне.

Пункт 2.2.2. редакції договору, затвердженої судом: "Отримати у Львівводоканалі, на умовах та в порядку, передбаченому чиним законодавством, технічні умови на приєднання Абонента до мереж водопроводу та каналізації (в разі їх відсутності), погодити Проект водомірного вузла (в разі його відсутності) та отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект Ліміту на скид забруднювальних речовин".

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2012р. у справі №5015/2462/12, яке набрало законної сили та містить преюдиційні факти для даної справи встановлено факт придбання позивачем у 1998 році будівлі, яка у встановленому законом порядку вже була приєднана до мереж Львівводоканалу, а також встановлено факт виготовлення та погодження позивачем проекту водомірного вузла, відтак, у позивача відсутній обов'язок отримувати технічні умови на приєднання, а тому даний пункт договору апеляційним судом виключено з тексту затвердженої судом угоди.

Переглядаючи цей пункт у касаційному поряду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апеляційним судом встановлено, що на момент вирішення спору по суті технічні умови та проект водомірного вузла наявні у позивача та погоджені відповідачем, що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2012р. у справі №5015/2462/12 між тими ж сторонами. Відтак, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу приписів ст.35 ГПК України, даний факт не потребує доведенню.

Таким чином, судами абсолютно обґрунтовано надано фактам, встановленим рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2012р. у справі №5015/2462/12 преюдиційного значення. Колегія суддів не вбачає порушень при застосуванні судами ст. 35 ГПК України. Доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Щодо пунктів 4.1. та 4.2. слід зазначити наступне.

Так, апеляційним судом зауважено, що пункти 4.1 та 4.2 редакції договору, затвердженої судом, не заперечувались відповідачем згідно поданого обґрунтування змін до договору від 01.03.2013р. (а.с.46-47), тобто такі вимоги відповідачем не заявлялись, не були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції.

У рішенні місцевого суду також зазначено, що відповідач не заперечує проти включення у текст договору запропонованих у п.п.4.2., 4.4. проекту змін до договору позивача положень щодо точок розподілу, в яких відбувається передача послуг постачання питної води та приймання стічних вод, зазначаючи у п.п.24, 26 обгрунтування, що вони відповідають тим пунктам проекту змін до договору в редакції ЛМКП "Львівводоканал", якими передбачено обов'язки сторін щодо експлуатації мереж, споруд та обладнання, що перебувають у них на балансі.

Враховуючи вищенаведене, судом затверджено наступні положення в редакції, яка за змістом відповідає п.п.4.2., 4.4. в проекті змін до договору позивача, а саме:

4.1. Точкою розподілу, в якій відбувається передача послуг постачання питної води, є точка на трубопроводі подачі води, яка знаходиться на межі земельної ділянки, що перебуває у користування Абонента згідно з Актом №2 від 03.07.2001р. встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості, який складено між сторонами, та планом земельної ділянки Абонента.

4.2. Точкою розподілу, в якій відбувається передача послуг приймання стічних вод, є точка на каналізаційному трубопроводі, яка знаходиться на межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні Абонента згідно з планом земельної ділянки.

Звертаючись із касаційною скаргою, водоканал пропонує викласти ці пункти в такій редакції:

- п.4.1. угоди: "Точка розподілу, в якій відбувається передача послуг постачання питної води визначається у відповідності до технічних умов на приєднання абонента до мереж водопроводу (в разі їх відсутності), отриманих у Львівводоканалі, на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Точки розподілу оформляються актом між сторонами, який є невід'ємною частиною договору";

- п.4.2. угоди : "Точка розподілу, в якій відбувається передача послуг з приймання стічних вод визначається у відповідності до технічних умов на приєднання абонента до мереж водопроводу (в разі їх відсутності), отриманих у Львівводоканалі, на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Точки розподілу оформляються актом між сторонами, який є невід'ємною частиною договору".

Отже, скаржник знову ж таки вбачає необхідність отримання позивачем нових технічних вимог. Однак, як вже зазначено вище, судами встановлено факт придбання позивачем у 1998 році будівлі, яка у встановленому законом порядку вже була приєднана до мереж Львівводоканалу, а також встановлено факт виготовлення та погодження позивачем проекту водомірного вузла та технічних умов. Також, апеляційним судом зауважено, що спірний договір є договором про надання послуг вже приєднаного об'єкта. Відтак, точки розподілу вже встановлено. Тому, немає необхідності зобов'язувати позивача повторно отримувати технічні умови та підписувати акти.

Отже, колегія суддів залишає поза увагою доводи скаржника про невідповідність п. 4.1. та п.4.2. вимогам, викладеним у п. 4.1-4.3 "Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ від 27.06.2008 №190.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційний суд повно, всебічно та з дотриманням вимог процесуального права встановив обставини справи. Правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Скаржник не згодний з висновками апеляційного суду та просить суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі повноважень, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун