Рішення № 34358021, 18.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2013 р. Справа № 911/3280/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про стягнення 636240,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В. (дов. № 14-151 від 22.08.2013 р.);

від відповідача: Карандюк М.В. (дов. № 135 від 20.05.2013 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (далі - відповідач) про стягнення 636240,07 грн., з яких 384815,21 грн. пені, 8331,33 грн. штрафу, 195935,35 грн. 3% річних та 47158,18 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за договором № 140030/12-ВПВ-ТЕ від 09.10.2012 р. про відступлення права вимоги до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейшли всі права за договором на постачання природного газу № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р., укладеним між дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» та комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області». В зв'язку з неналежним виконанням комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» умов договору про постачання природного газу № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. в частині оплати отриманого природного газу, позивачем на підставі п. 7.5. договору нараховано відповідачу 384815,21 грн. пені та 8331,33 грн. штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України - 195935,35 грн. 3% річних та 47158,18 грн. інфляційних втрат.

06.09.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог повністю, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 р. «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. За твердженням відповідача, КП «Вишнівськтеплоенерго» на виконання вказаної постанови щомісячно надавало до органу самоврядування для затвердження та до Фінансового управління Києво-Святошинського району Київської області на погодження розрахунки заборгованості з різниці між фактичними витратами і фактичними нарахуваннями та вчасно розраховувалось з позивачем за природний газ в своїй частині повноважень. Враховуючи те, що обов'язок здійснення розрахунків по різниці в тарифах відноситься виключно до повноважень органів державної влади, то, як зазначає відповідач, борг перед позивачем виник з вини держави, в зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій, пені та інфляційних втрат на затримку фінансування самої ж держави є не коректним.

20.09.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру штрафних санкцій, втрат за знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних та фінансових санкцій та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрат за знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів в повному обсязі. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що по-перше, ним було здійснено більшу частину оплати за спожиті обсяги газу внаслідок скрутного матеріального становища, зумовленого низькою платоспроможністю населення, по-друге, позивачем не надано доказів нарахування НАК «Нафтогаз України» штрафних та інших санкцій за зобов'язаннями по зовнішньоекономічним договорам, по-третє, населення не сплачує пеню за порушення термінів оплати комунальних послуг, а заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат не включають жодного повного місяця.

В судових засіданнях 06.09.2013 р., 20.09.2013 р. та 10.10.2013 р. було оголошено перерву до 20.09.2013 р., 10.10.2013 р. та 18.10.2013 р. відповідно.

Представники позивача в судових засіданнях 06.09.2013 р., 20.09.2013 р., 10.10.2013 р. та 18.10.2013 р. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 06.09.2013 р., 20.09.2013 р., 10.10.2013 р. та 18.10.2013 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а в судових засіданнях 20.09.2013 р., 10.10.2013 р. та 18.10.2013 р., крім того підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 р. між дочірнім підприємством «Києво-Сятошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» (Постачальник) та комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (Споживач) було укладено договір № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 на постачання природного газу (договір 1).

20.12.2011 р. між дочірнім підприємством «Києво-Сятошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» та комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» було укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р., відповідно до якої викладено умови договору 1 в новій редакції.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р. угода набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.12.2011 р. і діє протягом дії договору.

Відповідно до п. 1.1. договору 1 (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р.) постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1. договору 1 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору.

Відповідно до п. 2.6. договору 1 послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.7. договору 1).

Пунктом 2.8. договору 1 встановлено, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача.

Відповідно до п. 2.9. договору 1 акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. договору 1).

Згідно з п. 4.2.1. договору 1 сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 1309,20 грн.

Пунктом 4.6. договору 1 встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 10.1. договору 1 цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р.

13.08.2012 р. між ДП «Києво-Сятошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» та КП «Вишнівськтеплоенерго» було укладено додаткову угоду № 6 до договору 1, відповідно до якої сторони домовились вважати договір № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012 р.

На виконання умов договору за період з листопада 2011 р. по серпень 2012 р. постачальник передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 23440179,97 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № 1401400052/11 за листопад 2011 р. від 30.11.2011 р. на суму 3547932,00 грн., № 1401400052/12 за грудень 2011 р. від 31.12.2011 р. на суму 3745621,20 грн., № 1401400052/01 за січень 2012 р. від 31.01.2012 р. на суму 4071612,00 грн., № 1401400052/02 за лютий 2012 р. від 29.02.2012 р. на суму 4574700,90 грн., № 1401400052/03 за березень 2012 р. від 31.03.2012 р. на суму 3446036,96 грн., № 1401400052/04 за квітень 2012 р. від 30.04.2012 р. на суму 1618884,72 грн., № 1401400052/05 за травень 2012 р. від 31.05.2012 р. на суму 773777,78 грн., № 1401400052/06 за червень 2012 р. від 30.06.2012 р. на суму 696059,75 грн., № 1401400052 за липень 2012 р. від 31.07.2012 р. на суму 316495,18 грн., № 1401400052 за серпень 2012 р. від 31.08.2012 р. на суму 649059,47 грн.

Відповідач в порушення умов договору розрахувався за отриманий природний газ частково на загальну суму 15974153,00 грн. та з порушенням встановленого договором строку оплати, що підтверджується довідкою ДП «Києво-Святошинське управління експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» про операції по підприємству КП «Вишнівськтеплоенерго» за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків від 31.10.2012 р., підписаного представниками ДП «Києво-Святошинське УЕГГ» ПАТ «Київоблгаз» та КП «Вишнівськтеплоенерго», станом на 31.10.2012 р. заборгованість відповідача за договором № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 становила 7466026,97 грн.

09.10.2012 р. між дочірнім підприємством «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ «Київоблгаз» (первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) було укладено договір № 140030/12-ВПВ-ТЕ про відступлення права вимоги (договір 2).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору 2 первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області за договором на постачання природного газу № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. у сумі 7466026,97 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2. договору 2 право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

25.10.2012 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в п. 2.1 договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача було передано позивачеві 25.10.2012 р., тобто з дати фактичної передачі документів.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору № 140030/12-ВПВ-ТЕ від 09.10.2012 р. сторонами встановлено, що до нового кредитора (позивача) переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р.

На підставі укладеного договору та акта приймання-передачі первісний кредитор повідомив відповідача про уступку права вимоги листом № 1519/1 від 12.10.2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа з відміткою про його отримання представником відповідача.

З наявної в матеріалах справи довідки позивача про операції по підприємству КП «Вишнівськтеплоенерго» за договором № 140030/12-ВПВ-ТЕ від 09.10.2012 р. за період з 01.10.2012 р. по 30.06.2013 р. вбачається, що 21.12.2012 р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий природний газ на загальну суму 7466026,97 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 25 від 21.12.2012 р. на суму 7466026,97 грн.

Враховуючи те, що погашення заборгованості було здійснено відповідачем з порушенням встановлених п. 4.6. договору-1 строків, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 47158,18 грн. інфляційних втрат та 195935,35 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість по кожному простроченому платежу з урахуванням часткових проплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 47158,18 грн. інфляційних втрат, з яких:

6261,56 грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість за листопад 2011 р. у сумі 3011759,00 грн. за період з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р. та на заборгованість у сумі 119019,00 грн. за період з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р.;

10219,70 грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість за грудень 2011 р. у сумі 3745621,21 грн. за період з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р. та на заборгованість у сумі 1364230,21 грн. за період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р.;

16952,82 грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість за січень 2012 р. у сумі 4071612,00 грн. за період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р. та на заборгованість у сумі 2936532,21 грн. за період з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р.;

13724,10 грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість відповідача за лютий 2012 р. у сумі 4574700,90 грн. за період з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати нараховано позивачем на прострочену заборгованість за листопад 2011 р. у сумі 3011759,00 грн. та у сумі 119019,00 грн. за період з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р. та з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р. відповідно.

Проте, позивачем невірно зазначено дату початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.11.2011 р., оскільки відповідно до умов договору заборгованість за листопад 2011 р. виникла 07.12.2011 р., а частина заявлених до стягнення інфляційних втрат нарахована позивачем за періоди, менші ніж місяць, в зв'язку з чим наданий позивачем розрахунок є невірним.

Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати, нараховані позивачем на заборгованість відповідача за листопад 2011 р., що існувала в грудні 2011 р., в межах заявлених позивачем періодів.

Відповідно до вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом на заборгованість у сумі 119019,00 грн. (вказана сума входить до заборгованості відповідача у сумі 3011759,00 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р.) за грудень 2011 р., інфляційні втрати становлять 238,04 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати нараховано позивачем на прострочену заборгованість за грудень 2011 р. у сумі 3745621,21 грн. та у сумі 1364230,21 за період з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р. та з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р. відповідно.

Проте, позивачем невірно зазначено дату початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.12.2011 р., оскільки відповідно до умов договору заборгованість за грудень 2011 р. виникла 07.01.2012 р., а частина заявлених до стягнення інфляційних втрат нарахована позивачем за періоди, менші ніж місяць, в зв'язку з чим наданий позивачем розрахунок є невірним.

Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати, нараховані позивачем на заборгованість відповідача за грудень 2011 р., що існувала в січні 2012 р., в межах заявлених позивачем періодів.

Відповідно до вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом на заборгованість у сумі 1364230,21 грн. (вказана сума входить до заборгованості відповідача у сумі 3745621,21 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 16.12.2011 р. по 15.01.2012 р.) за січень 2012 р., інфляційні втрати становлять 2728,46 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати нараховано позивачем на прострочену заборгованість за січень 2012 р. у сумі 4071612,00 грн. та у сумі 2936532,21 грн. за період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р. та з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р. відповідно.

Проте, позивачем невірно зазначено дату початку нарахування інфляційних втрат, а саме 16.01.2012 р., оскільки відповідно до умов договору заборгованість за січень 2012 р. виникла 07.02.2012 р., а частина заявлених до стягнення інфляційних втрат нарахована позивачем за періоди, менші ніж місяць, в зв'язку з чим наданий позивачем розрахунок є невірним.

Таким чином, задоволенню підлягають інфляційні втрати, нараховані позивачем на заборгованість відповідача за січень 2012 р., що існувала в лютому 2012 р., в межах заявлених позивачем періодів.

Відповідно до вірного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом на заборгованість у сумі 2936532,21 грн. (вказана сума входить до заборгованості відповідача у сумі 4071612,00 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р.) за лютий 2012 р., інфляційні втрати становлять 5873,06 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 13724,10 грн., нарахованих за період з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р. на прострочену заборгованість за лютий 2012 р. у сумі 4574700,90 грн., вони також не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість за лютий 2012 р. виникла 07.03.2012 р., тоді як позивач визначив кінцевою датою розрахунку 15.03.2012 р.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 47158,18 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 8839,56 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 195935,35 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.12.2011 р. по 20.01.2012 р. на заборгованість за листопад 2011 р.; за період з 08.01.2012 р. по 27.02.2012 р. на заборгованість за грудень 2011 р.; за період з 08.02.2012 р. по 26.04.2012 р. на заборгованість за січень 2012 р.; за період з 08.03.2012 р. по 18.09.2013 р. на заборгованість за лютий 2012 р.; за період з 08.04.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за березень 2012 р.; за період з 08.05.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за квітень 2012 р.; за період з 08.06.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за травень 2012 р.; за період з 08.07.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за червень 2012 р.; за період з 08.08.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за липень 2012 р. та за період з 08.09.2012 р. по 21.12.2012 р. на заборгованість за серпень 2012 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, є вірним, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 384815,21 грн. пені за прострочення оплати природного газу, нарахованої по кожному простроченому платежу окремо з урахуванням часткових проплат за загальний період з 08.12.2011 р. по 21.12.2012 р.

Згідно з п. 6.2.2. договору 1, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та є арифметично вірним, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.5. договору заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 8331,33 грн. штрафу за прострочення оплати отриманого у листопаді 2011 р. природного газу понад 30 днів.

Відповідно до п. 7.5. договору 1 (в редакції, що діяла до підписання сторонами додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., якою умови договору № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. викладено в новій редакції) за прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Як вже зазначалось, пунктом 4 додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р. встановлено, що угода набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.12.2011 р. і діє протягом дії договору.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у листопаді 2011 р. природний газ виникла 07.12.2011 р., тобто коли на відносини сторін вже поширювалась дія додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., якою умови договору № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. викладено в новій редакції, а штраф у розмірі 7% за прострочення платежу понад тридцять календарних днів не передбачено, то суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідач у клопотанні вих. № 299 від 19.09.2013 р. просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, посилаючись на ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що сторонами у договорі № 1401400052-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2012 р. було встановлено розмір неустойки, що підлягає стягненню з постачальника у разі порушення споживачем строків оплати отриманого газу (п. 6.2.2. договору), то господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача та зменшення розміру неустойки.

Посилання відповідача на те, що станом на 01.09.2013 р. заборгованість населення за послуги з опалення та гарячого водопостачання перед КП «Вишнівськтеплоенерго» становить 5335312,69 грн., не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення дій щодо погашення вказаної заборгованості.

При цьому, судом враховано, що відповідач під час розгляду справи не скористався своїм правом та не зробив заяви про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Таким чином, оскільки при розгляді зазначеного клопотання судом не встановлено виняткових обставин, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 11, код 19417197) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 8839,56 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 195935,35 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн. 35 коп.) 3% річних, 384815,21 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 21 коп.) пені та 11791,80 грн. (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто одну грн. 80 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 25.10.2013 р.