Рішення № 34356753, 15.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Сп. № 22-ц/796/13157/2013 року Головуючий в 1 інстанції: Кривов'яз А.П.

Доповідач - Слободянюк С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Слободянюк С.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,

при секретарі - Телятник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) звернулось до суду з наведеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 12 травня 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивачем було надано ОСОБА_2 позику у розмірі 1 698 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до умов укладеного договору, відповідач отримав позику, яку мав повертати рівними частинами щомісячно, однак умови договору не виконав, жодної суми не сплатив, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму отриманої позики в розмірі 1 698 900 грн., індекс інфляції та 3% річних у розмірі на загальну суму 447 318,81 грн. та судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у задоволенні позову Фірма «Т.М.М.» ТОВ до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, Фірма «Т.М.М.» ТОВ подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача ДжиоєваД.В. підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія судів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності, зазначаючи, що договір займу між сторонами укладався у 2006 році, а з позовом позивач звернувся лише у лютому 2011 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами 15 травня 2005 року укладено договір займу, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 від позивача Фірма «Т.М.М.» ТОВ передано безвідсоткову позику в сумі 1 698 900,00 грн.. Строк повернення коштів сторонами визначено - 31 травня 2020 року (а.с.13).

З квитанції касового ордеру Фірми «Т.М.М.» ТОВ № 001670 від 06 жовтня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав 1 698 900,00 грн., про що свідчить його підпис (а.с.11).

В запереченнях проти позову ОСОБА_2 посилається на відсутність факту передачі грошових коштів (а.с.21).

Ухвалою суду першої інстанції від 04 липня 2011 року за заявою відповідача судом призначено судово-почеркознавчу експертизу, одним із питань, яке ставилось перед експертом - належність підпису у вказаному вище касовому ордеру ОСОБА_2 (а.с.51).

Матеріали справи з експертної установи 22 грудня 2011 року повернуто до суду без виконання у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 здійснити передоплату за проведення почеркознавчої експертизи (а.с.66).

Матеріали справи містять наданий відповідачем ОСОБА_2 розрахунок повернення заборгованості за договором займу від 12 травня 2005 року, чим підтверджується отримання ним грошових коштів (а.с.126).

За матеріалами справи, 14 грудня 2010 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо повернення коштів (а.с.10).

Відповідно до положення ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15 травня 2013 року (97-99), відмовлено у позові ОСОБА_2 до Фірма «Т.М.М.» ТОВ про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вказаних судових рішень квитанція касового ордеру Фірми «Т.М.М.» ТОВ № 001670 від 06 жовтня 2006 року щодо видачі грошових коштів відповідачу була предметом судового розгляду; досліджувались судами проставлені підписи у квитанції, зокрема, керівника, головного бухгалтера і особи, яка отримала кошти.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, застосував строк позовної давності та зазначав, що позивач дізнався про порушення свого права у листопаді 2006 року (з часу отримання відповідачем грошових коштів) , а з позовом звернувся у лютому 2011 року (а.с.139).

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що дія договору займу визначена сторонами до 31 травня 2020 року.

За таких обставин немає підстав для застосування строку позовної давності та відмови у позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до п.2.2 договору займу (а.с.12) ОСОБА_2, як позичальник, зобов'язувся погашати борг рівними частками щомісячно до повного погашення займу.

Умови договору відповідачем не виконуються, даних щодо здійснення погашення боргу суду не надано.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 суми позики у розмірі 1 698 900,0 грн.

Відповідно до положення ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Підлягає стягненню 3 % за користування коштами та індекс інфляційних витрат за час прострочення.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

На момент подачі позову заборгованість по поверненню позики становить: прострочена частина позики складає 505 625,00 грн. за період з листопада 2006 року по грудень 2010 року. Позика видана строком на 14 років, що складає 168 місяців. За умовами договору (п.2.2 а.с.12) позики, повернення коштів здійснюється щомісячно рівними частками, яка становить 10 112,50 грн. ( 1 698 900,00 грн. : 168 місяців).

Прострочення, починаючи з листопада 2006 року по грудень 2010 року включно становить 50 місяців (1517 календарних днів).

Розрахунок 3% річних від заборгованої суми за період з листопада 2006 року по грудень 2010 року становить 63 043,81 грн. (505 625,00 грн. х 3% х 157 (кількість днів заборгованості) : 365:100 = 63 043,81 грн.)

Розрахунок індексу інфляції здійснюється на підставі відомостей, які є загальновідомою інформацією (а.с.168).

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції: 505 625,00 грн. х 1,76 (середнє значення індексу інфляції за період прострочення зобов'язання) = 889 900,00 грн.(сума боргу з урахуванням індексу інфляції).

Інфляційна складова становить 89 900,00 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції) - 505 625,00 грн. (заборгованість по поверненню позики) = 384 275,00 грн.

Загальна сума 3 % річних з урахування інфляційної складової становить 447 318,81 грн. (63 043,81 грн. + 384 275,00 грн).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги; скасуванню оскаржуваного рішення, яке ухвалено з порушенням норм матеріального права; ухвалення нового рішення про задоволення позову, стягнувши на користь позивача з відповідача загальну суму боргу у розмірі 2 146 218,81 грн. (1 698 900,00 + 447 318,81), 1700,00 грн. державного мита 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які діяли на час подачі позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (іден.номер НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (іден. код 14073675) 2 146 218 грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю державне мито у розмірі 1700 грн.00 коп., 120 грн.00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: