Ухвала суду № 34356736, 14.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22 ц - 796/12093/2013 Головуючий у І інстанції Лозинська М.І.

Доповідач - Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Охневській Т.В.,

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з - під арешту, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на автомобіль марки «Mitsubishi » , модель « Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Також позивач просить виключити з акту опису та арешту майна від 23 квітня 2013 року ВП № 34056082 вказаний транспортний засіб.

В обґрунтування позову послалась на те, що 19 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та нею укладено Договір купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi » , модель « Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вказує, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу визначено, що за укладеним Договором купівлі-продажу продавець - ОСОБА_2 передає автомобіль у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність автомобіль, який має такі характеристики: «Mitsubishi » , модель « Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 28 грудня2004 року.

Вказала, що у відповідності до умов Договору продаж автомобіля вчинена за 40 тис. грн., в підтвердження чого 18 вересня 2011 року ОСОБА_2 отримав розписку про отримання коштів у зазначеному розмірі за продаж автомобіля. Крім того, вказала на те, що на виконання умов Договору відбулась фактична передача автомобіля, відповідно до укладеного акту прийому-передачі .

На підставі наведеного, позивач вважає, що вона набула права власності на даний транспортний засіб.

Позовні вимоги мотивовані також тим, що на підставі виданого 01 серпня 2012 року Солом'янським районним судом м. Києва виконавчого листа № 2- 4285 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 108677,22 дол. США заборгованості, 03 вересня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

23 квітня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено акт опису й арешту майна відповідно до якого накладено арешт на автомобіль Mitsubishi», модель «Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на який , як вказує позивач вона набула власності відповідно до укладеного договору купівлі-продажу.

При цьому позивач послалась на те, що пред'явлення позову про визнання права власності на майно - це є позадоговірною вимогою про заявления перед третіми особами факту приналежності їй права власності на спірне майно.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з - під арешту - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 34056082 з виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2 - відповідача по справі кредитної заборгованості на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» у розмірі 108677,22 доларів США, що по курсу НБУ становить 866157 грн. 45 коп., що підтверджується постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві від 03.09.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню, що зазначене вище, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 03.09.2012 року прийнято постанову відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2, в тому числі на автомобіль Mitsubishi » , модель « Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивач посилаючись на набуття нею 19 вересня 2011 року права власності на вказаний вище автомобіль, надала суду договір купівлі -продажу , укладений у простій письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_2, який є батьком позивачки, що встановлено в судовому засіданні, передав у ії власність автомобіль Mitsubishi», модель «Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Крім того, позивач в підтвердження свої х позовних вимог надала розписку, відповідно до якої сплатила ОСОБА_2 40 тис. грн. за переданий автомобіль.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу, акту прийому-передачі автомобіля та розписки, позивач просить визнати за нею право власності на даний транспортний засіб та виключити його з акту опису та арешту.

Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вірно керувався нормами матеріального та процесуального закону, а саме ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, колегія суду вважає, що докази укладення між апелянтом та відповідаем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірного автомобіля відсутні.

Крім того встановлено, що спірний автомобіль- «Mitsubishi», модель « Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 28 грудня 2004 року.

Відповідно до Правил дорожнього руху власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачу реєстраційних документів і номерних знаків.

Так, пунктом 6 Порядку передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або ї х представники зобовязані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію Украї ни, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного ї ї проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Правомірність придбаного транспортного засобу підтверджується зазначеними у п. 8 Порядку документами. У разі зміни власників транспортних засобів проводиться їх перереєстрація за правилами п. 33 Порядку. Представники власників транспортних засобів виконують обовязки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень, що передбачено п. 2 Порядку.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищезазначене, сукупність зібраних та досліджених судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобілю між його власником і позивачем по справі не укладався, відповідна перереєстрація транспортного засобу не проводилась, а посилання апелянта на фактичне виконання договору купівлі-продажу та розпису не є тими законними підставами для набуття права власності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суду вважає, що доводи апелянта про визнання за нею права власності на автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Lancer», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 є необгрунтованими.

Крім того, відповідно до узагальнення Пленуму ВССУ від 21 грудня 2012 року, зазначено, що при вирішенні справ про захист права власності на автомобілі, суди повинні керуватися п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України щодо необхідності вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, в зазначеному вище узагальненні ВССУ від 21 грудня 2012 року, зазначено що судами повинно перевірятися і враховуватися та обставина, що в деяких випадках такі угоди укладаються з метою уникнення відповідальності зв кредитними та іншими зобов»язаннями, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені з метою уникнення реалізації арештованого автомобіля в порядку погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2, який є боржником разом з ОСОБА_5 по виконавчому провадженню, яке перебуває у Відділі державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.

Тому колегія суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: