Рішення № 34356609, 19.09.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області

Справа № 369/7119/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

19.09.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Дубас Т.В.

при секретарі - Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держземагенства України у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа - Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання незаконним та скасуванні рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держземагенства України у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа - Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання незаконним та скасуванні рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту.

Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 - мати позивачів та дружина ОСОБА_4. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке в тому числі складається з будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.09.2013 року за позивачами було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та визнано за позивачами право власності на будинок АДРЕСА_1 по 1/8 частині кожному.

Вказаним рішенням суду встановлено, що позивачі відразу після смерті матері прийняли спадщину, вступивши у фактичне управління спадковим майном.

На час смерті ОСОБА_6 в її користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,20 га за адресою: АДРЕСА_1 на якій розміщений будинок.

Так, як до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю, вважають, що в силу ст. 30 ЗК України 1990 р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Враховуючи, що позивачі користувались як будинком, так і земельною ділянкою, вони мали право на отримання її частини у власність. Вказане право було порушено рішенням № 473/13 від 29.04.2010 р. 23 сесії 5 скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Про винесення вказаного рішення позивачам стало відомо при розгляді справи за їхнім аналогічним позовом. В ході апеляційного розгляду Апеляційним судом Київської області за клопотанням позивачів було витребувано спірний державний акт та при його огляді було встановлено, що він виданий на підставі вказаного рішення в той час коли нам Білогородської сільської ради було надано інше рішення № 233 від 10.12.2007, яке вони оскаржували.

Виявилось, що Білогородською сільською радою двічі виносились рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 в 2007 та в 2010 pp.

Враховуючи, що позивачам раніше не було відомо про наявність такого рішення, а на всі заяви та звернення до різних органів надавалось рішення за 2007 рік, вважають, що ними не пропущений строк позовної давності.

При прийнятті сільською радою вказаного рішення було допущено ряд процедурних порушень, а саме вимоги ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Право користування вказаною ділянкою було закріплено за ОСОБА_6 наказом №138 від 02.10.1990 р. по радгоспу «Білогородський», при вирішенні питання про передачу її у власність ОСОБА_4 сільська рада повинна була встановити наявність у нього права на приватизацію всієї ділянки та витребувати від заявника погодження інших землекористувачів.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області за позивачами було визнано право власності на 1/8 частину за кожним на будинок по АДРЕСА_1.

Ч. 1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечує. Вважає, що позовна заява в частині визнання недійсним державного акту, скасування його державної реєстрації та кадастрового номера, присвоєного земельній ділянці підлягає закриттю провадження у справі, оскільки такі позовні вимоги вже розглядались за участю сторін по цивільній справі № 2-186/12, 2/369/42/13. №0.01. 2013 року Києво-Святошинський суд прийняв рішення, яким в позові відмовив. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року вказане рішення залишене без змін.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, його представник проти позову заперечують.

Представники відповідачів Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Управління Держземагенства України у Києво-Святошинському районі Київської області в судове засідання не з'явились. Про час і місце розгляду справи відповідачі належним чином попереджені.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи третя особа належним чином попереджена.

Суд, заслухавши позивачів, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 - мати позивачів та дружина ОСОБА_4. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке в тому числі складається з будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21вересня 2010 року за позивачами було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та визнано за позивачами право власності на будинок АДРЕСА_1 по 1/8 частині кожному.

Доказів про реєстрацію позивачами речового права на будинок АДРЕСА_1 по 1/8 частині кожному суду не надано.

На час смерті ОСОБА_6 в її користуванні знаходилась земельна ділянка площею 0,20 га за адресою: АДРЕСА_1 на якій розміщений будинок.

Рішенням 23 сесії 5 скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 473/13 від 29.04.2010 р. передано у власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,2174 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 виданий державний акт ЯК № 362870 від 16 липня 2010 року на право власності на земельну ділянка площею 0,2174 га, кадастровий № 3222480401:01:073:0009 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На час винесення вказаного рішення сільскої ради та видачі ОСОБА_4 було відсутнє судове рішення про визнання за відповідачами права власності на 1/8 частину спірно будинку. Воно було винесене Апеляційним судом Київської області 21вересня 2010 року, тобто майже через п'ять місяців після прийняття сільською радою оспорюваного рішення і майже через два місяці після отримання ОСОБА_4 державного акта.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Отже жодних прав відповідачів оспорюване рішення сільської ради та державний акт про право власності на земельну ділянку не порушувало.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений Коституцією та законами України.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81, п. «б» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на підставі безоплатної приватизації із земель державної чи комунальної власності.

Ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 21, 182, 316 - 319, 321, 373, 374, Цивільного кодексу України, ст. ст. 78 - 81, 116, 118, 152, 153, 155, 158 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 208, 209, 211, 212-215, 224- 226 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держземагенства України у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа - Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання незаконним та скасуванні рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дубас Т.В.