Постанова № 34356237, 22.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 914/1400/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційні скарги: 1) Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" б/н і дати (вх. №05-05/1435/13 від 16.07.2013р.); 2) Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" б/н від 15.07.2013р. (вх. №05-05/1506/13 від 23.07.2013р.);

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р.

у справі №914/1400/13

за позовом Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", м. Київ

до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

про стягнення 98630,26 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Коцелко Ю.В. (представник, довіреність від 22.03.2013 № 14).

Представнику відповідача роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у справі №914/1400/13 (суддя Щигельська О.І.) позовні вимоги Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 72057,56грн. надмірно сплачених коштів, 1441,19грн. судового збору та 810,41грн. витрат, пов'язаних з явкою представника у судове засідання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю(а.с.119-128).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, сторони звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" у своїй апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" відмовити у повному обсязі у зв'язку із неповним з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Вимоги апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, зокрема, що позивач зобов'язаний сплатити плату за приєднане теплове навантаження, оскільки таке сплачується за весь рік, в якому було фактичне споживання. Відтак, при здійсненні нарахувань позивачу за спожиту теплоенергію, відповідачем було враховано усі чинники, що впливають на розмір таких нарахувань згідно рішень Львівської міської ради, якими затверджено тарифи на теплопостачання.

ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача, який надійшов на адресу суду 27.09.2013р., просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ЛМКП "Львівтеплоенерго" з підстав їх необгрунтованоті.

Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" у своїй апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у даній справі змінити та задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23922,36 грн. штрафу та 2650,34 грн. відсотків за користування грошовими коштами у зв'язку із порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги позивача ґрунтуються на тому, зокрема, що п. 7.1.3. договору передбачено відповідальність теплопостачальної організації за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену енергію у вигляді штрафу в розмірі 25% від надмірно сплаченої суми; судом зроблено невірний висновок щодо відсутності підстав для стягнення штрафу та процентів за збереження безпідставно набутих коштів.

ЛМКП "Львівтеплоенерго" у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивача, який надійшов на адресу суду 22.08.2013р., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут".

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2013р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" прийнято до провадження та призначено її до спільного розгляду із апеляційною скаргою ЛМКП "Львівтеплоенерго" в судовому засіданні на 27.08.2013р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №914/1400/13 замість суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. введено суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. розгляд апеляційних скарг відкладено до 17.09.2013р. з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №914/1400/13 замість суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т. введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. з підстав, зазначених у розпорядженні. Заяв про відвід суддів не поступало.

В судовому засіданні 17.09.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 01.10.2013р. В судовому засіданні 01.10.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 22.10.2013р.

В судове засідання 22.10.2013р. прибула представник відповідача, яка підтримала свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу позивача. Просила рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" відмовити у повному обсязі, а у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача - відмовити.

Позивач в судове засідання 22.10.2013р. не забезпечив участі свого уповноваженого представника, хоча належним чином (під розписку) був повідомлений про час та місце розгляду апеляційних скарг, причин неявки суду не повідомив.

Зважаючи на те, що явку уповноважених представників сторін в судовому засіданні не визначено обов'язковою, позивача належним чином було повідомлено про час та місце розгляду апеляційних скарг, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не поступало, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційні скарги сторін - без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.10.2002р. між Державним підприємством "Українським державним геологорозвідувальним інститутом" (далі - споживач та позивач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (далі - теплопостачальна організація та відповідач у справі) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №157/Л (далі - договір) (а.с.14-17).

Відповідно до розділу 1 договору теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, з якого вбачається, що теплова енергія постачається виключно для опалення приміщень, що знаходяться за адресами: вул.Січинського, 2 та вул.Пасічна, 38а.

На підставі листа ЛМКП "Львівтеплоенерго" №25/1-904 від 16.09.2010р. (а.с.22), приміщення Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" по вул.Січинського, 2 від'єднані від постачання теплової енергії від джерел відповідача, про що з 01.10.2010р. внесено зміни у договір та виключено вказані об'єкти з переліку, зазначеному в додатку №1.

Відтак, починаючи з 01.10.2010р. теплопостачання здійснювалось лише до приміщення лабораторного корпусу по вул.Пасічній, 38а, де ведеться облік опалення.

Згідно з п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до п.5.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття споживачем показів приладів обліку - 25 число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 28 числа.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, останній запис про зняття показів спожитого тепла, який становив 17431,38ГДж, здійснено станом на 27.04.2011р., що відображено у звіті споживача №168 за формою 3.7 (а.с.24).

На підставі зазначеного звіту ЛМКП "Львівтеплоенерго" виписано споживачу рахунок №157Л-4 від 27.04.2011р. на суму 5538,06грн., з яких 204,98грн. за фактично спожиту теплову енергію та 5333,08грн. за приєднане теплове навантаження (а.с.25). Окрім цього, в рахунку зазначено, що заборгованість позивача перед відповідачем станом на 01.05.2011р. становила 93989,86грн. Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість погашена відповідачем на виконання рішення господарського суду м.Києва у справі №17/338-5015/3194/1118.11.11, що підтверджується платіжним дорученням №428 від 17.05.2012р. (а.с.47).

Опалювальний сезон 2010-2011років у Львові завершено 16.04.2011р., однак, ЛМКП "Львівтерлоенерго" нараховано оплату за спожиту відповідачем теплову енергію за травень 2011 року розрахунковим способом та виставлено рахунок №157Л-5 від 02.06.2011р. на загальну суму 7070,02грн., з яких 1736,94грн. за фактично спожиту теплову енергію та 5333,08 грн. за приєднане теплове навантаження (а.с.26).

22 червня 2011р. прилад обліку теплової енергії з об'єкту позивача знято на провірку, про що зроблено відмітку в акті експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії за підписами сторін, в якому також зазначено, що сумарна теплова енергія становить 17431,38 ГДж (а.с.23).

Враховуючи те, що показники приладу обліку за період з 27.04.2011р. по 22.06.2011р. не змінились, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що теплова енергія протягом вказаного періоду фактично не постачалась.

Проте, з червня 2011 року по вересень 2012 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" виставляло ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" рахунки за приєднане теплове навантаження на загальну суму 95689,45грн., в яких графа нарахувань за фактично спожиту теплову енергію не заповнена.

Як вбачається з платіжних доручень №211 від 28.07.2011р., №235 від 02.07.2011р. та №792 від 25.07.2012р. за період з липня 2011 року по липень 2012 року ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" сплачено, на підставі виставлених рахунків, кошти в розмірі 79127,58грн., з яких 7070,02грн. - оплата згідно рахунку №157Л-5 від 02.06.2011р. (за травень 2011 року), а решта 72057,56грн. - за приєднане теплове навантаження починаючи з червня 2011 року.

Вважаючи, що ним надмірно сплачені кошти в розмірі 72057,56грн. внаслідок необґрунтованих нарахувань зі сторони відповідача за відпущену теплову енергію, ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" зазначеної вище суми надмірно сплачених коштів. Окрім цього, позивач просив стягнути з ЛМКП "Львівтеплоенерго" штраф в сумі 23922,36грн. за неправильне застосування тарифів і недостовірні нарахування та 2650,34грн. процентів за збереження безпідставно набутих коштів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" частково та стягнув з відповідача на користь позивача 72057,56грн. надмірно сплачених коштів, 1441,19грн. судового збору та 810,41грн. витрат, пов'язаних з явкою представника у судове засідання. В задоволенні решти позовних вимог місцевим господарським судом відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вже зазначалось вище, 01.10.2002р. між ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" та ЛМКП "Львівтеплоенерго" було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №157/Л.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Рішенням Львівської міської ради № 1083 від 28.12.2011 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008 р. № 930 "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання" затверджено двоставковий тариф на гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення, який складається з плати за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн./Гкал) та плати за приєднане теплове навантаження за 1 кв. м. опалювальної площі в місяць впродовж року (грн./кв. м).У примітці з позначкою "*" додатку № 1 вищезгаданого рішення зазначено, що тариф за приєднане теплове навантаження розраховано на 1 кв. м. з річної плати за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики №242 від 17.02.2011р. затверджено "Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання" (далі - Порядок), яким, згідно з п.1.2, визначається механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які здійснюють або мають намір здійснювати господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії на підставі відповідних ліцензій.

Відповідно до п.1.5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію - це грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії, умовно-постійної - абонентська плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження.

Згідно з розділом 6 Порядку:

- ліцензіатам господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії можуть в установленому порядку встановлюватись двоставкові тарифи на теплову енергію, при цьому окремо визначаються та встановлюються умовно-постійна та умовно-змінна частини двоставкового тарифу (п. 6.1);

- двоставковий тариф на теплову енергію визначає грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної як вартості одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії та умовно-постійної як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, застосування яких забезпечує плановий річний дохід від реалізації на рівні суми планової річної повної собівартості та відповідного планового річного прибутку, що забезпечується застосуванням одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог розділів I - V цього Порядку (п. 6.2);

- окремо визначається умовно-змінна частина двоставкового тарифу як вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії, що реалізується споживачам, та грошовий вираз змінної частини планових прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планового прибутку, розрахованих відповідно до вимог розділів I - V цього Порядку (п. 6.3);

- окремо визначається умовно-постійна частина двоставкового тарифу як абонентська плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання споживачів та грошовий вираз решти планових витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними та не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планового прибутку, розрахованих відповідно до вимог розділів I - V цього Порядку (п. 6.4).

- при формуванні двоставкових тарифів визначаються планова повна собівартість та плановий прибуток діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до вимог розділів I - V цього Порядку, після чого вони розподіляться на дві частини: умовно-змінну та умовно-постійну (п. 6.5).

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складаються з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн./Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Відтак, плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання, а отже, без надання послуги по постачанню теплової енергії нарахування плати за теплове навантаження є неправомірним.

Відповідно до розділу 1 договору споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Проте, як зазначалось вище, починаючи з червня 2011 року позивач не отримував теплову енергію за договором, що підтверджується, зокрема, виставленими ЛМКП "Львівтеплоенерго" рахунками за період з червня 2011 року по вересень 2012 року на загальну суму 95689,45грн. (а.с.27-42), в яких графа нарахувань за фактично спожиту теплову енергію не заповнена.

Окрім того, рішенням Господарського суду м.Києва від 15.01.2013р. у справі №5011-17/16442-2012 за позовом ЛМКП "Львівтеплоенерго" до ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" (а.с.50-53) встановлено, що постачання теплової енергії до об'єкту ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" фактично припинено у травні 2011 року за взаємною згодою сторін. Доказів того, що постачання теплової енергії на вказаний об'єкт відновлено, матеріали справи не містять. Відтак, рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2013р. у справі №5011-17/16442-2012 встановлено, що нарахування плати за теплове навантаження за період з червня по вересень 2012 року є необґрунтованим.

Частиною 2 ст.35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з платіжних доручень №211 від 28.07.2011р., №235 від 02.07.2011р. та №792 від 25.07.2012р. за період з липня 2011 року по липень 2012 року ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" сплачено, на підставі виставлених рахунків, кошти в розмірі 79127,58грн., з яких 7070,02грн. - оплата згідно рахунку №157Л-5 від 02.06.2011р. (за травень 2011 року), а решта 72057,56грн. - за приєднане теплове навантаження починаючи з червня 2011 року.

14 березня 2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №368 про повернення на рахунок ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" коштів в розмірі 98378,55грн. (а.с.58-62), однак адресатом вказаний лист залишено без відповіді, а пред'явлена у ньому вимога - без виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи те, що починаючи з червня 2011 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" послуги з теплопостачання позивачу не надавало, а ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" теплову енергію за період з червня 2011 року по вересень 2012 року фактично не споживало, що відображено у виставлених відповідачем рахунках, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що нарахування плати за приєднане теплове навантаження за вказаний період є безпідставним, а сплачені позивачем кошти в розмірі 72057,56грн. є такими, що сплачені надмірно та набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Твердження ж скаржника - ЛМКП "Львівтеплоенерго" про те, що позивач зобов'язаний сплатити виставлені рахунки за приєднане теплове навантаження, оскільки таке сплачується за весь рік, в якому було фактичне споживання, розцінюється колегією суддів як безпідставне, нормативно та документально необґрунтоване.

Відтак, Господарський суд Львівської області дійшов до законно та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 72057,56грн. надмірно сплачених коштів.

Окрім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" про стягнення з відповідача штрафу в сумі 23922,36 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1.3 договору енергопостачальна організація несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію споживачу - штраф в розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування за приєднане теплове навантаження та виставлення відповідних рахунків ЛМКП "Львівтеплоенерго" позивачу проведено за період, коли споживачем не отримувалась теплова енергія за договором, тобто без правової підстави, однак без порушень, що стосуються застосування тарифів. Окрім того, достовірність нарахування за фактично відпущену теплову енергію не є предметом спору у даній справі.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Львівської області про те, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 23922,36 грн. відсутні.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується і з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" про стягнення з відповідача процентів за користування коштами в сумі 2650,34 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Як визначено ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Обгрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування коштами, позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі посилається на норми ч.6 ст.231 ГК України, якою визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, зважаючи на те, що проценти за користування чужими коштами за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування аналогії закону до вказаних правовідносин між сторонами неможливе, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 2650,34грн. процентів за безпідставне одержання та збереження коштів не підлягає задоволенню.

Окрім того, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України та зважаючи на те, що явка представника позивача в судові засідання 29.04.2013р., 05.06.2013р. та 18.06.2013р. визнана Господарським судом Львівської області обов'язковою, позивачем подано клопотання (вх.№23225/13 від 18.06.2013р.) про покладення на відповідача витрат на проїзд представника ДП "Український геологорозвідувальний інститут" залізничним транспортом з м.Києва до м.Львова та у зворотньому напрямку у розмірі 1109,24грн., вказані витрати підтверджуються копіями проїзних документів ЦЧ №381781, ЦЧ №381782, ЧД №323550, ЧД №323552, ФЦ №096595, ЦС №732708, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується і з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачам 810,41грн. витрат, пов'язаних з явкою представника у судове засідання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржники не надали доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у даній справі.

Отже, враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року в апеляційному порядку покласти на скаржників в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2013р. у справі №914/1400/13 залишити без змін, апеляційні скарги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" та Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 24 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.