Постанова № 34356228, 22.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 914/1633/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М. Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

позивача: Луньо Б.М. - представник, Тороній Г.М. - директор;

відповідача: Курка Н.П. - представник,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", вих. № 1089 від 04.10.2013р. (вх. № 05-05/2138/13 від 10.10.2013р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. про розстрочку виконання рішення від 14.06.2013р.

у справі № 914/1633/13, суддя Березяк Н.Є.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна", с. Хильчиці, Золочівський район

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож", с. Мервичі, Жовківський район

про стягнення 1 375 990, 27 грн.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2013 року у справі № 914/1633/13 задоволено. Виконання судового рішення розстрочено на 24 місяці рівними щомісячними платежами.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі № 914/1633/13, товариство з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вих. № 1089 від 04.10.2013р. (вх. № 05-05/2138/13 від 10.10.2013р.).

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що місцевим господарським судом під час винесення оскаржуваної ухвали порушено приписи Конституції України, норми матеріального та процесуального права. Так, на переконання скаржника, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 10.10.2013р. справу за № 914/1633/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 10.10.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1633/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.13р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.10.2013р.

На виконання ст. 96 ГПК відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 05-04/6264/13 від 22.10.13р.), в якому просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, судова колегія дійшла висновку про відповідність ухвали господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року нормам чинного законодавства, матеріалам та дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2013 року у справі №914/1633/13 позовні вимоги задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС Україна" стягнуто - 1266980,41 грн. - заборгованості, 38009,41 грн. - штрафу, 57 153,56 грн. - пені, 11430,71 грн. - три відсотки річних, 2 416,18 грн. - індексу інфляції та 27 519,81 грн. - судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 23.07.2013р. рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.13 у справі № 914/1633/13 скасовано в частині стягнення 301 980,41 грн. боргу та 9059,41 грн. штрафу. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварож" (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул..Робітнича,1/5,ЄДРПОУ 36762682) 965 000,00 грн. боргу, 28 950 штрафу, 57 153,56 грн. пені 11 430,71 грн. 3% річних, 2 416,18 грн. індексу інфляції, 27519,81 грн. судового збору».

На виконання постанови місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

Зважаючи на свій майновий стан, 20.09.2013 року ТОВ "Сварож" на розгляд господарського суду Львівської області було подано заяву про розстрочення виконання рішення від 14.06.2013 року терміном на 24 місяці рівними щомісячними платежами.

Розглянувши вказану заяву відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення такої. Судове рішення у даній справі розстрочено на 24 місяці рівними щомісячними платежами.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

За приписом частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі за № 5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" за змістом якого вбачається, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Окрім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 40).

В рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі за № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при прийнятті такої місцевий господарський суд правомірно взяв до уваги важкий фінансовий стан та майнові інтереси обох сторін.

З врахуванням викладеного в сукупності, факт звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення, не свідчить про його ухилення від виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі № 914/1633/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 24 жовтня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.