Постанова № 34356042, 23.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 року Справа № 904/3582/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.

секретар судового засідання: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Бігун В.В., довіреність № 01/1294 від 27.08.13, представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар", м.Коростень, Житомирська область

до публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Кривий Ріг

про стягнення 261 673 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" 261 673,10 грн., з яких: 255 976,90 грн. - основний борг, 929,36 грн. - 3% річних, 120,00 грн. - інфляційні та 4 646,84 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №300р-08/12 від 08.11.2012року, щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у даній справі (суддя Кармазіна Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" суму основного боргу у розмірі 255 976,90 грн., пеню у розмірі 4 636,01 грн., 3% річних у розмірі 929,36 грн. та судовий збір в розмірі 5 230 грн. 84 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення скасувати частково і прийняти нове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач не забезпечив судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку його представника для участі в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що згадане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не був позбавлений права та можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Коростенський завод "Янтар" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" (покупець) укладено договір поставки №300р-08/12, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю лакофарбову продукцію (надалі товар) у кількості та асортименті, передбаченими даним договором та специфікаціями (рахунками-фактурами) в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ- склад постачальника (адреса складу покупця - м. Кривий Ріг). Перехід права власності на товар виникає у момент відвантаження товару покупцю.

Відповідно до п.6.1. договору, ціни на товар за даним договором встановлюється на момент підписання договору та є договірними. Оплата за даним договором здійснюється двома платежами, перший платіж 50% з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару та наступний 50% з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу в період з 15.11.2012 р. по 14.12.2012 р. товар на загальну суму 309 500,10 грн. за видатковими накладними № ЯН0001697/1 від 15.11.2012р. на суму 50853,00 грн., №ЯН0001697/2 від 15.11.2012р. на суму 57969,00 грн., № ЯН0001697/3 від 15.11.2012 р. на суму 42408,30 грн., № ЯН0001697/4 від 15.11.2012р. на суму 49500,00 грн., №ЯН000001829 від 14.12.2012р. на суму 108769,80 грн., №ЯН000000192 від 04.03.2013р. на суму 195 976,80 грн., який отриманий представником відповідача Бондаренко Е. М. на підставі виданих їй довіреностей №ЯПЕ001303 від 15.11.2012р., №ЯПЕ001420 від 13.12.2012р., №ЯПЕ0040 від 28.02.2013р.

Згідно видаткової накладної №769 від 17.12.2012р. відповідач повернув позивачу товар на суму 49500 грн. 00 коп.

Відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 200 000,00 грн., заборгованість становить 255 976,90 грн. (за видатковою накладною №ЯН000001829 від 14.12.2012р. в частині суми 60 000 грн. 10 коп. та видатковою накладною №ЯН000000192 від 04.03.2013р. на суму 195 976 грн.80 коп.)

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату заборгованості.

У відповідь на згадані листи, відповідач визнав факт наявності заборгованості та повідомив про сплату заборгованості після надходження грошових коштів від контрагентів.

Проте, відповідач суму заборгованості за спірним договором не сплатив, доказів оплати не надав.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться у статті 193 ГК України.

За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що на час звернення позивача до суду заборгованість в розмірі 255 976,90 грн. відповідачем погашена не була, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості за поставлений відповідачу товар.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сукупний індекс інфляції за визначений позивачем період з 01.02.2013 р. до 23.04.2013 р. становив 0,999, що виключає інфляційне збільшення суми боргу за цей час.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення нарахованих позивачем 3% річних в сумі 929,36 грн. та відмови в стягненні інфляційних втрат

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п.8.4. договору, яким передбачено, що за прострочення сплати товару згідно строків вказаних у специфікації покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4 646,84 грн.

Здійснивши перевірку нарахування пені, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача пеню в сумі 4636,01 грн.

В поданій апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що поставка товару за видатковими накладними №№ ЯН0001697/1, ЯН0001697/2, № ЯН000169/3, № ЯН0001697/4, №ЯН000001829 відбувалась без додержання умов, передбачених спірним договором, а тому відсутні підстави вважати дані господарські операції такими, що були здійснені на підставі договору.

Крім того, відповідач зазначає, що за видатковою накладною № ЯН000001829 поставлено товар, а саме «Уайт-спирит» 200 кг. на суму 2 500,00 грн., який відсутній у переліку асортименту товару специфікації № 1.

За приписами норм ст. 671 ЦК України за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар в асортименті, визначеному відповідно до умов, погоджених сторонами у цьому договорі та додатках до нього.

Згідно ч.1,2 ст.672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

При цьому, відповідно до норм ч.ч. 4, 5 цієї статті товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Доказів надіслання позивачу заперечень стосовно кількості, асортименту або якості отриманого товару відповідачем не надано, а тому доводи останнього щодо поставки товару не за договором безпідставні.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 р. у справі № 904/3582/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 24.10.2013 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко