Постанова № 34356003, 24.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2013 справа №913/907/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддів Зубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Капітонов В.І. - довіреність №1/1103 від 12.08.2013р.від відповідача:не з`явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька областьна рішення господарського суду Луганської області від04.06.2013р. (повний текст підписано 10.06.2013р.) у справі№913/907/13 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомДержавного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфа Інг", м. Алчевськ, Луганська область про стягнення 4 497,91грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.06.2013р. у справі №913/907/13 у задоволенні позову Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфа Інг", м. Алчевськ, Луганська область про стягнення заборгованості по сплаті транспортних витрат, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №521-11 МТС від 30.06.2011р. в розмірі 4 497,91грн.- відмовлено.

Державним підприємством "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька область подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог.

Представник позивача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та задоволенні позову.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез`явлення не представив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладання розгляду справи сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Державне підприємство "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька область звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфа Інг", м. Алчевськ, Луганська область про стягнення заборгованості по сплаті транспортних витрат, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №521-11 МТС від 30.06.2011р. в розмірі 4 497,91грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфа Інг", м. Алчевськ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №521-11 МТС від 30.06.2011р., зокрема несплатою відповідачем транспортних витрат, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №521-11 МТС від 30.06.2011р. щодо здійснення поставки за видатковими накладними №20 від 07.07.2011р., №21 від 07.07.2011р. Нормативно позов обґрунтований ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №06-586 від 03.06.2013р. зменшив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованості в сумі 4 341,72грн.

Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 30.06.2011р. між Державним підприємством "Селидіввугілля" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфа Інг" (постачальник) укладено договір №521-11 МТС, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити наступну продукцію у власність покупця: роликоопора РВЛ-80 у кількості 50шт., роликоопора РВЛ-100 в кількості 100шт., у строки та за ціною, узгодженими обома сторонами та у відповідності до специфікацій, що є не від`ємними частинами даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти поставлену у його власність продукцію та своєчасно оплатити її вартість у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п.3.1 договору поставка продукції здійснюється у кількості та за цінами згідно заявок покупця та специфікацій протягом 5-ти банківських днів з моменту здійснення 100% передоплати заявленої продукції (партії продукції).

Пунктом п.3.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється транспортом покупця (позивача) зі складу постачальника (відповідача) за адресою: м. Луганськ, пров. Лісний, 2-а, з наступним пред'явленням транспортних витрат постачальнику.

Умовами договору сторонами не визначено розмір та порядок розрахунків транспортних витрат, які відповідач повинен відшкодувати позивачу.

Строк дії договору встановлено у п.9.1 договору з моменту його підписання обома сторонами та до 31 грудня 2011 року.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що сторонами погоджено всі істотні умови договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного витікає, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарським судом, відповідач згідно умов укладеного договору поставив позивачу продукцію (роликоопори), що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними від 07.07.2011р., які підписані повноважними представниками сторін за договором.

Позивач, в свою чергу, повністю розрахувався з відповідачем за одержану продукцію, про що вказано самим позивачем у позовній заяві.

Разом з цим, позивач на підставі п.3.2 договору та талону замовника виставив відповідачу рахунок №12 від 31.01.2012р. на суму 4 497,91грн. щодо оплати автопослуг.

Оскільки відповідач вказаний рахунок не оплатив, позивач 07.03.2012р. пред'явив відповідачу претензію №06-875 від 06.03.2012р. з вимогою оплатити транспортні витрати в сумі 4 497,91грн. та повторно надіслав рахунок №12 від 31.0.2012р. на суму 4 497,91грн.

За твердженням позивача, відповідач грошові кошти в сумі 4 497,91грн. не сплатив, що стало підставою звернення до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 341,72грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №06-586 від 03.06.2013р.) по оплаті транспортних витрат, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №521-11 МТС від 30.06.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо неспроможності наданих позивачем доказів, необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору.

Договір №521-11 МТС від 30.06.2011р. за своєю правовою природою є договором поставки і підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, позивач повинен довести факт понесення останнім транспортних витрат на заявлену до стягнення суму, а суд повинен встановити факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки в сумі заявленого позову.

Наразі, дослідивши у сукупності матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, і матеріалами справи не підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заявленої останнім заборгованості, з наступних підстав:

Так, згідно із п.11.1., п.11.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

За твердженням позивача, заявлена до стягнення сума взята ним із талона замовника до дорожнього листа №03217 від 07.07.2011р., який складено перевізником - відокремленим підрозділом "Автобаза" Державного підприємства "Селидіввугілля". Однак, зазначеного дорожнього листа позивачем не представлено ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Розмір транспортних витрат (який вказано в талоні замовника, і який пред'явлено відповідачу до сплати) розраховано на підставі наказу директора ОП "Автобаза" ДП "Селидіввугілля" №101 від 04.04.2011р. виходячи з часу роботи, пробігу (км) автомобілю та встановленого тарифу щодо автомобіля КРАЗ 6444, АН81-23 АО, яким здійснювалося перевезення продукції.

Із вищевказаного талона замовника вбачається, що автомобіль КРАЗ 6444, АН 81-23 АО, прямував з міста Луганська в місто Краснодон і по місту. При цьому, ані пунктів відправлення, ані пунктів прибуття в талоні замовника не вказано.

В свою чергу, з наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних №1, №2 від 07.07.2011р. вбачається, що автомобілем КРАЗ 6444, АН81-23 АО з м. Краснодон до ДП «Селидіввугілля», ш-та «Кураховська» перевозився вантаж згідно видаткових накладних №20 від 07.07.2011р., №21 від 07.07.2011р.

Наразі, з наявних у справі документів вбачається, що видаткова накладна №20 від 07.07.2011р. виписана на підставі договору №515-11 МТС від 29.06.2011р., а видаткова накладна №21 від 07.07.2011р. - на підставі договору №521-11 МТС від 30.06.2011р.

При цьому, позивач виставив відповідачу до оплати вартість перевезення вантажу за договором №521-11 МТС від 30.06.2011р. і вартість перевезення вантажу за договором №515-11 МТС від 29.06.2011р. на загальну суму 4497,91грн., про що вказано у рахунку №12 від 31.01.2012р., копія якого залучена до справи.

Тобто, визначаючи підставою позову договір №521-11 МТС від 30.06.2011р., позивач необґрунтовано включає до позовних вимог розрахунок за здійснене перевезення вантажу вартість доставки за договором №515-11 МТС від 29.06.2011р., який не є підставою позову. Разом з цим, із заявою про зміну підстави позову у встановленому законом порядку позивач до суду не звертався.

Інших доказів в підтвердження заявлених вимог позивачем не надано.

Отже, вимагаючи зобов'язати відповідача оплатити вартість транспортних витрат, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням договору №521-11 МТС від 30.06.2011р. в сумі 4 341,72грн., ДП «Селидіввугілля» жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.32 ГПК України не обґрунтувало та не довело заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача та недоведеності позовних вимог, у зв'язку із чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 04.06.2013р. у справі №913/907/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін за наведеними в постанові мотивами, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Курахівська", м. Гірник, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.06.2013р. у справі №913/907/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 25.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС.