Рішення № 34355902, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/4186/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-І", м. Харків про стягнення коштів у сумі 289 655,93 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко Л.М., довіреність №20/27Д-21 від 10 травня 2011 року

відповідача - Литвиненко Д.В., довіреність від 05 квітня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-І", м. Харків, заборгованості за договором № 32 від 27 листопада 2007 року у сумі 264 015,22 грн. та пені у сумі 25 640,71 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача покладених на нього зобов'язань за договором № 32 від 27 листопада 2007 року щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за період з липня 2013 року по вересень 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4186/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 жовтня 2013 року.

17 жовтня 2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 38570), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи, який долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 21 жовтня 2013 року представники сторін з'явились.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає повністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (орендодавцем) та ТОВ „Три-І" (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 32.

18 квітня 2011 року було проведено державну реєстрацію змін до Статуту Відкритого акціонерного товариства «AT Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», у зв'язку з приведенням діяльності товариства до норм встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", та змінено найменування Відкритого акціонерного товариства «AT Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на Публічне акціонерне товариство «AT Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (ПАТ "AT НДІРВ").

Згідно умов пункту 1.1. договору, відповідачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме:

- нежитлові приміщення підвалу № 81 - 99 площею 202,2 кв. м., першого поверху № 204 - 224 площею 544,2 кв. м., другого поверху № 118-127, 127а, 128 в літ. "А-14" площею 574,5 кв. м., загальною площею 1320,9 кв. м., що розташовані за адресою: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271;

- нежитлове приміщення першого поверху № 55 - а в літ. "Ч - 7" площею 132,7 кв. м., що розташоване за адресою: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271.

Загальна площа орендованого майна становить 1453,6 кв. м.

У відповідності до пунктів 1.2., 1.3. договору, зазначене майно знаходиться на балансі орендодавця, його вартість становить 2 836 932,00 грн., та передано в оренду з метою використання під ресторан та підсобні приміщення

Факт передачі відповідачу приміщення за договором підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна до Договору № 32 від 27 листопада 2007 року.

Строк дії договору погоджено сторонами у пункті 10.1. в якому зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, підписання акту приймання-передачі майна та державної реєстрації цього договору і діє до 27 листопада 2032 року включно.

Пунктом 5.2. договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та витрати згідно Додатків № 1, № 2.

Відповідно до пункту 3 договору, сторони домовились, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за перший місяць оренди 51821,29грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оренда приміщень і надання комунальних та інших послуг щомісячно оформлюється двостороннім актом в 3-х примірниках: один - орендатору, два - орендодавцю.

Пунктом 3.6. договору сторони домовились про те, що відшкодування витрат орендодавцю орендар проводить одночасно з орендною платою.

Згідно пункту 3.4. договору, щомісячна орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 3.8. договору, зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати в розмірі не менше ніж орендна плата за один місяць.

Оскільки відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 32 від 27 листопада 2007, позивач неодноразово звертався до господарського суду Харківської області з позовними заявами про стягнення з відповідача сум заборгованості за цим договором.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 09 квітня 2013 року у справі № 922/613/13-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-І" на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" 752 939,27 грн. боргу, 51 898,05 грн. пені та 1 6096,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду 23 квітня 2013 року було видано відповідний наказ.

18 липня 2013 року позивач знов звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 32 від 27 листопада 2007 року в розмірі 527215,35 грн. та пеню в розмірі 42587,15 грн. а також розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 32 від 2 листопада 2007 р., укладений між ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" та ТОВ „Три-І" терміном до 27.11.2032 р. та зобов'язати повернути орендоване майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 серпня 2013 року у справі № 922/3007/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Три-І" на користь Публічного акціонерного товариства "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" заборгованість в розмірі 527 215,35 грн., пеню в розмірі 42 587,15 грн. та 12 543,05 грн. судового збору; розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 32 від 27 листопада 2007 р., укладений між ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" та ТОВ „Три-І" терміном до 27.11.2032 р. та зобов'язано повернути орендоване майно.

09 вересня 2013 року на виконання зазначеного рішення суду було видано відповідний наказ.

Однак, оскільки рішення господарського суду Харківської області від 21 серпня 2013 року у справі № 922/3007/13 набрало законної сили лише 09 вересня 2013 pоку, між сторонами продовжувались договірні відносини та надавались послуги, за якими накопичувалась заборгованість.

02 вересня 2013 року відповідачу було надіслано лист (вих. № 03/1542) з вимогою виконати рішення суду від 21 серпня 2013 року у справі № 922/3007/13 у добровільному порядку, підготувати документи для розірвання договору № 32 від 27 листопада 2007 року, повернути орендоване за цим договором майно, а також своєчасно сплатити усі платежі за цим договором, які були нараховані за період з 19 липня 2013 року до моменту його розірвання (арк. с. 45).

16 вересня сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна до договору № 32 від 27 листопада 2007 року, відповідно до якого орендоване за цим договором майно було повернуто позивачу.

Однак, всупереч умов договору, відповідач оплату орендної плати та відшкодування витрат позивача за період з липня 2013 року по вересень 2013 року за актами № 7 від 31 липня 2013 року, № 8 від 31 серпня 2013 року та № 9 від 16 вересня 2013 року у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період склала 326 200,78 грн., про що свідчить акт звіряння взаєморозрахунків станом на 16 вересня 2013 року (арк. с. 52).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, у відповідності до вимог пункту 3.8. договору, було сплачено позивачу суму у розмірі 62 185,56 грн., яку зараховано позивачем в рахунок авансового внеску та сплати за оренду за актом № 9 від 16 вересня 2013 року (у розмірі 58 028,73 грн.) та частково в рахунок сплати за актом № 7 від 31 липня 2013 року у розмірі 4 156,83 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за період з липня 2013 року по вересень 2013 року складає 264 015,22 грн., з яких: 198 987,73 грн. - заборгованість з орендної плати, 65 027,49 грн. - заборгованість з відшкодування витрат позивача та до цього часу не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч.2 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат позивача у розмірі 264 015,22 грн. за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 32 від 27 листопада 2007 року за період з липня 2013 року по вересень 2013 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 25 640,71 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04 % суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

З огляду на те, що відповідачем строк встановлений п. 3.4. договору порушено, позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 25 640,71 грн. пені є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 5 793,11 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-І", 61054, м. Харків, вул.Академіка Павлова,271 (у тому числі з р/р 26009200600053 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, код ЄДРПОУ 35070600) на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271 (у тому числі р/р 26005000127797 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 14309534) 264 015,22 грн. заборгованості по орендній платі, 25 640,71 грн. пені та 5 793,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/4186/13