Рішення № 34355874, 08.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/513/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора, м. Куп'янськ; 3-я особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська обласна рада, м. Харків; 3-я особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, м. Київ; до відповідача-1: Куп'янської районної державної адміністрації, м. Куп'янськ , відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Просянка про визнання недійсним договору оренди землі за участю :

прокурора - Хряк О.О., за посвілченням № 013774 від 06.12.2012 р.;

3-ї особи 1 - не з"явився;

3-ї особи 2 - не з"явився;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 07.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Куп'янський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача 1 - Куп'янської районної державної адміністрації, відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. У позовній заяві прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Куп'янської районної державної адміністрації № 200 від 23.07.2002 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1"; визнати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 28.10.2002, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_1 недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні 08.10.2013 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов з підстав наведених у позовній заяві та раніше наданих суду правових обґрунтуваннях до позовних вимог (т. ІІ, вх.35022, а.с. 37-39), в яких в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що при прийнятті Куп'янською райдержадміністрацією оскаржуваного розпорядження був відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що суперечить вимогам чинного земельного законодавства України на момент прийняття розпорядження та укладення спірного договору оренди землі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача 2 (ФОП ОСОБА_1) заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, наведених у раніше наданому суду відзиві на позовну заяву (т. І, вх. 32941, а.с. 121-123) та наданих в судовому засіданні 08.10.2013 додаткових письмових поясненнях (вх.37186), в яких зазначає, що спірна земельна ділянка відносить до земель водного фонду, вважає, що земельна ділянка знаходиться у віданні Куп'янської райдержадміністрації у відповідності до ст. 13 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції від 03.07.2001), в зв'язку з чим, виходячи із положень ст. 59 Земельного кодексу України правомірно передана в оренду відповідачу.

Відповідач 1 (Куп'янська райдержадміністрація) та треті особи на стороні позивача 1 та 2 (Харківська обласна рада та Кабінет Міністрів України) своїм правом на участь повноважних представників в судовому засіданні не скористались, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали господарського суду від 24.09.2013, якою відкладено розгляд справи на 08.10.2013.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

23 липня 2002 року Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області (відповідач 1 по справі) видано розпорядження № 200 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1" зі змінами внесеними розпорядженням голови Куп'янської районної державної адміністрації № 280 від 21 жовтня 2002 р. "Про внесення доповнень до розпорядження голови райдержадміністрації від 23.07.2002 № 200 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1" приватному підприємцю ОСОБА_1 (відповідач 2) була передана в оренду на 25 років земельна ділянка із земель водного фонду загальною площею 40,3 га, в тому числі: під водою - 19,3 га, під гідротехнічними спорудами - 0,52 га, в межах прибережної захисної смуги - 20,48 га, яка знаходиться біля села Просянка Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області, для риборозведення.

На підставі розпорядження № 200 від 23.07.2002 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду, зареєстрований державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Гречук Є.О. в реєстрі за № 1-5708.

Відповідно до розділу 1 договору відповідач 1 передав відповідачу 2 земельну ділянку з земель водного фонду загальною площею 40,3 га, в тому числі: під водою - 19,3 га, гідротехнічними спорудами - 0,52 га та в межах прибережної захисної смуги - 20,48 га. В п. 2.1. сторони визначили, що земельна ділянка передається з метою риборозведення. Договір укладено строком на 25 років (п. 2.2. договору).

03 листопада 2002 року між відповідачами був підписаний акт приймання-передачі відповідної земельної ділянки.

Прокурор у позовній заяві та наданих суду правових обґрунтуваннях до неї (т.ІІ, вх.35022, а.с. 37-39) зазначає, що в ході перевірки було встановлено, що земельна ділянка водного фонду загальною площею 40,3 га, розташована за межами населених пунктів Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області, межі якої не були визначені в натурі (на місцевості) до надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, була передана в оренду ПП ОСОБА_1 без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є порушенням норм земельного законодавства України на момент прийняття розпорядження Куп'янською райдержадміністрацію про надання ПП ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду та укладення спірного договору оренди землі.

Такі обставини на думку прокурора свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави та є підставою для їх захисту у спосіб, вказаний в позовній заяві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення відповідачем 1 спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. з ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, що діяла на момент винесення спірного розпорядження) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В даному випадку нормами, котрим мало відповідати спірне розпорядження Куп'янської райдержадміністрації Харківської області від 23.07.2002р. №200, є такі.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент винесення відповідачем 1 спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди землі) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умовами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 20.12.2001) також визначено, що надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення.

За таких підстав, надання в оренду земельної ділянки здійснюється тільки за проектом відведення земельної ділянки. Єдиний випадок, коли земельна ділянка надається без проекту відведення - це надання в оренду землі без зміни її цільового призначення, межі якої встановлені в натурі.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", що діяла на момент винесення спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди землі між відповідачами, для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів:

- заяву про державну реєстрацію договору оренди;

- договір оренди (у трьох примірниках);

- план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках);

- рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності;

- результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах;

- копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються:

- акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі;

- проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи межі земельної ділянки водного фонду загальною площею 40,3 га., розташованої за межами населених пунктів Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області, не були визначені в натурі (на місцевості) до надання дозволу на виготовлення технічної документації. Більш того, Куп'янською районною державною адміністрацією не приймалось рішення про затвердження технічної документації. Зазначена земельна ділянка передана відповідачу 2 в оренду без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної, що суперечить вищевикладеним нормам права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про невідповідність Закону (ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі") розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області від 23.07.2002р. №200 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1".

Крім того, суд також зазначає, що у відповідності до ст. 5 Водного кодексу України, водні об'єкти поділяються на загальнодержавного та місцевого значення. До водних фондів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки канали), що знаходяться та використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

В Листі від 07.10.2013 №1609 Харківське обласне управління водних ресурсів звертає увагу, що у зв'язку із тим, що наказом Держводгоспу України від 3 червня 1997 року № 41 "Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення", зареєстрованого в Мінюсті України від 6 січня 1998 року за № 2/242/2, затверджений перелік водних об'єктів місцевого значення, відповідно до якого усі водні об'єкти у межах Харківської області віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України (в редакції, що діяла на момент винесення спірного розпорядження) д о відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення;

Стаття 51 Водного кодексу України (у редакції від 20 грудня 2001 року) також визначає що, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач 1 не надав суду доказів делегування йому повноважень Кабінету Міністрів України щодо розпорядження землями загальнодержавного значення, до яких відноситься і спірна земельна ділянка.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що наявність наведених порушень відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" свідчить про достатність правових підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації № 200 від 23.07.2002 як, рішення органу державної влади, що суперечить законодавству та ущемляє права та законні інтереси держави. Таким чином позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи господарський спір в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання договорів оренди земельної ділянки водного фонду від 28.10.2003р. недійсним є встановлення обставин, визначених ст. 203 ЦК України - невідповідності договору вимогам Закону.

В редакції ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Отже, у відповідності ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України та ЦК УРСР узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, встановлений вище судом факт незаконності розпорядження Куп'янської районної державної адміністрації від 23.17.2002р. №200, яким було надано зазначену земельну ділянку водного фонду в оренду, та його скасування судом, означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу виконавчої влади. В свою чергу це означає невідповідність спірного договору вимогам Закону і, як наслідок, необхідність визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Задовольняючи позов в цій частині суд також враховує, що спірний договір оренди не відповідає також і іншим приписам земельного законодавства України, а саме, наведеним нижче.

Так, на підставі ч.2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 20.12.2001) встановлено перелік істотних умов договору оренди землі. Також частиною 3 цієї ж статті визначено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 20.12.2001) невід'ємними частинами договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно до п.п. 2.26. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки з'ясовується наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 за №677.

Отже, укладення спірного договору оренди землі не на підставі проекту відведення земельної ділянки, суперечить також і наведеним вище нормам права. Це в свою чергу додатково свідчить про невідповідність змісту спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду від 28.02.2002 вимогам Закону та наявність підстав для визнання його недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

При цьому суд зауважує, що задоволення усіх вказаних вище позовних вимог прокурора не перешкоджає відповідачам в майбутньому після усунення названих вище недоліків (отримання відповідного дозволу, розпорядження КМУ, розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) укласти подібний договір оренди цієї ж земельної ділянки на законних підставах.

Згідно абз.2 п4 перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурору, як вбачається з обставин справи і не спростовується відповідачами, стало відомо про порушення інтересів держави лише при проведенні перевірки, а отже, встановлений законом термін позовної давності станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, не сплив.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частках. Тобто, з відповідачів стягненню на користь бюджету підлягає по 1720,50 грн. (1720,50 грн. х 2 / 2 = 1720,50 грн.) судового збору, котрий підлягає сплаті за 2 вимоги немайнового характеру за ставками судового збору на дату звернення прокурора із позовом.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції, 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України, ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 5, 14, 51 Водного кодексу України, ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. 15, 16, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області № 200 від 23.07.2002 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 28.02.2002, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 3, МФО 851011, УДК в Харківській області, р/р 790101000068 в Куп'янському ВДК, код ЄДР 04058739) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного піжприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 922/513/13