Рішення № 34355819, 22.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 918/1189/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача Полицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

за участю прокурора м. Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 109 745,81 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Присутні представники:

від позивача: Манжаюк Д.Л., дов. № 46 від 13.05.2013 року

від відповідача: Полюхович І.О., дов. № 180 від 16.08.2013 року

від третьої особи: не з'явився

від прокуратури: Місько Н.В., посв. № 010726 від 22.10.2012 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") (надалі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Полицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№ 76) (надалі-відповідач) про стягнення 109 745,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

25.01.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 427/16 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1030 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Відповідно до підп. 2.3.3. п. 2.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок зняття показів обліку електричної енергії та розрахунків».

Згідно з п. 3 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.

Відповідно до визначеної згідно з п. 5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку (п. 4 додатку № 4).

Усупереч наведеному відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії не виконує, внаслідок чого за березень-липень утворилася заборгованість в розмірі 14 534,54 грн.

Крім того, за період з травня 2012 року по лютий 2013 року відповідач проводив розрахунки за електроенергію з врахуванням п. 2.1.3. Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого Постановою НКРЕ № 498 від 23.04.2012 року, тобто у розмірі 70% від рівня діючого тарифу.

У свою чергу, згідно з листом № 3261/13/47-13 від 17.05.2013 року НКРЕ роз'яснила, що на споживачів, прирівняних до населення (до яких відноситься відповідач у справі), дія п. 2.1.3. Порядку не поширюється.

Відтак, позивач провів перерахування вартості спожитої відповідачем електроенергії за період з травня 2013 року по лютий 2013 року та просить суд стягнути 95 211,27 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.ст. 174, 275 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» тощо.

Ухвалою суду від 09.08.2013 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Ухвалою суду від 20.08.2013 року розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.

10.09.2013 року від позивача надійшла заява у порядку ст. 27 ГПК України про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національну комісію, що здійснює регулювання в сфері енергетики.

ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (ст. 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Згідно з п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи, що Національна комісія, що здійснює регулювання в сфері енергетики, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України, повноваження якої визначаються нормами чинного законодавства України, відтак права та обов'язки останньої не можуть змінюватися, припинятися тощо за рішенням суду. Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача та залучення Національної комісії, що здійснює регулювання в сфері енергетики, до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

17.09.2013 року через службу діловодства господарського суду у порядку ст. 29 ГПК України від заступника прокурора м. Рівне надійшла заява про вступ у справу.

У судовому засіданні 17.09.2013 року оголошено перерву до 24.09.2013 року.

24.09.2013 року у судовому засіданні відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується з таких підстав. Відповідач здійснював оплату спожитої електроенергії згідно з виставленими рахунками, відтак повинен був сплатити вартість донарахованої електроенергії тільки у тому випадку, коли плата за спожиту електроенергію взагалі не поводилася. Крім того, відповідно до ст. 107 КВК України усі комунально-побутові послуги відшкодовуються засудженими. За період з 20.04.2012 року по 20.03.2013 року з виправної колонії вибуло 420 засуджених особи, що унеможливлює стягнення з них вартості недоврахованої електроенергії.

Ухвалою суду від 24.09.2013 року розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року.

01.10.2013 року у судовому засіданні відповідачем подано письмові пояснення, відповідно до яких такого виду оперативно-господарської санкції як донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії не передбачено ні умовами договору, ні ст. 236 ГК України. Відповідач у повному обсязі здійснював оплату за спожиту електроенергії, тому дії позивача щодо донарахування додаткових сум до сплати в розмірі 95 211,26 грн. є неправомірними та безпідставними.

Ухвалою суду від 01.10.2013 року розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року.

14.10.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач, посилаючись на договір № 96/г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року, в якому сторони погодили ціну договору в розмірі 127 491,00 грн., просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача та визнати безпідставною та скасувати зайво нараховану оплату за поставлену електроенергію в розмірі 95 211,26 грн.

У судовому засіданні 15.10.2013 року оголошено перерву до 22.10.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача та прокуратури в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили, просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір 427/16 про постачання електричної енергії (надалі-договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1030 кВт, а споживча оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

За п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено перо припинення його дії або перегляд його умов.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

За умовами п. 2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3. договору).

Відповідно до підп. 2.3.3. п. 2.3. договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок зняття показів обліку електричної енергії та розрахунків».

Пунктом 2 додатку № 4 передбачено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 11 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

За умовами п. 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, та 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п. 8.5. Договору).

Відповідно до п. 3 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.

Згідно з п. 4 додатку № 4 до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Відповідно до підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або іншим способом з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України.)

Згідно з підп. 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

На виконання умов договору постачальник здійснив постачання електричної енергії споживачу.

Однак відповідач, починаючи з березня по липень 2013 року, оплату за спожиту електроенергію в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 14 534,54 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 14 534,54 грн.

Крім того, за період з травня 2012 року по лютий 2013 року відповідач проводив розрахунки за електроенергію у розмірі 70% від рівня діючого тарифу.

Такий порядок розрахунків застосовувався сторонами на підставі Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого Постановою НКРЕ № 498 від 23.04.2012 року.

Зокрема, згідно з п. 3 вказаного Порядку установи виконання покарань, лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори у частині споживання електроенергії на комунально-побутові потреби відносяться до споживачів, прирівняних до населення.

У силу вимог підп. 2.1.3. п. 2. Порядку населенню, яке проживає в 30-кілометровій зоні атомних електростанцій, відпуск електричної енергії проводиться за тарифом у розмірі 70 відсотків від рівня діючого тарифу для відповідної групи населення. Зазначений тариф на електроенергію застосовується тільки за місцем проживання.

Разом з тим, листом № 3261/13/47-13 від 17.05.2013 року НКРЕ роз'яснила, що на споживачів, прирівняних до населення (до яких відноситься відповідач у справі), дія п. 2.1.3. Порядку не поширюється, оскільки такий тариф застосовується виключно за місцем проживання.

У заперечення позовних вимог в цій частині відповідач посилається на договір № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року, за п. 1.3. якого позивач зобов'язується у 2012 році надати послуги з постачання електроенергії за даним договором та додатків, а відповідач - прийняти та оплати їх вартість.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: електрична енергія. Кількість товару визначається додатком 1 до даного договору. У свою чергу, додатком 1 до даного договору є договір № 427/16 про постачання електричної енергії від 25.01.2011 року.

За п. 3.1. договору ціна цього договору становить 127 491,00 грн., у тому числі ПДВ.

Судом з обґрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника та звіту про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника № 1 від 11.04.2012 року встановлено, що відповідачем у 2012 році прогнозувалося закупити 650 000 квт. год. електроенергії на суму 127 491,00 грн.

Як вбачається зі звітів про використану електроенергію, поданих відповідачем позивачу за 2012 рік, та рахунків за активну електроенергію, виставлених позивачем відповідачу, відповідач спожив протягом січня-грудня 2012 року 1 244 720 квт. год. електроенергії (протягом квітня-грудня 2012 року - 769 720 квт. год.) на загальну суму 281 055,98 грн. (за квітень-грудень 2012 року на суму 184 777,28 грн.).

Вказані суми визначені за тарифом у розмірі 70 відсотків від рівня діючого тарифу для відповідної групи населення та сплачені відповідачем у повному обсязі.

З наведеного вбачається, що відповідачем спожито та оплачено електроергію понад обсяги та розмір, визначені умовами договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року.

Згідно з п. 1.5. договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За підп. 6.2.2., 6.2.3. п. 6.2. договору відповідач має право контролювати обсяги постачання електроенергії у строки, встановлені цим договором, у межах кошторисних видатків; зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору та додатку 1 до даного договору.

Усупереч наведеному, відповідач своїм правом на контроль обсягів та вартості поставки електроенергії не скористався, що призвело до порушення умов договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року.

При цьому суд зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором № 427/16 про постачання електричної енергії від 25.01.2011 року, а не договір № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року та наслідки його порушення.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року розрахунки відповідача за товар проводяться в порядку та на умовах, визначених договором про постачання електричної енергії № 427 від 25.01.2011 року, що є додатком 1 до даного договору.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року до обов'язків відповідача віднесена своєчасна та в повному обсязі сплата грошових коштів за поставлений товар, а до прав позивача - своєчасне та в повному обсязі отримання оплати за поставлений товар.

Рахунок та акт прийому-передачі формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, зафіксованих у звіті про використану електроенергію за відповідний звітний період (п. 4.2. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року).

Згідно з п. 11.1. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року інші умови продажу товару, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією та договором про постачання електричної енергії № 427 від 25.01.2011 року, що є додатком 1 до даного договору.

У разі закінчення строку дії даного договору, продаж електроенергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 427 від 25.01.2011 року з усіма його додатками та додатковими угодами (п. 11.2. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року).

Як роз'яснило Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у своїх роз'ясненнях від 22.02.2012 року № 3302-04/6576-12 "Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель", у разі якщо у договорі про закупівлю передбачено, що оплата товарів та послуг, визначених ч. 4 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", відбувається за діючими на день оплати тарифами (цінами), то здійснення такої оплати не буде вважатись зміною істотних умов договору про закупівлю.

Відповідно до підп. 3.1.1. п. 3 договору про постачання електричної енергії № 427 від 25.01.2011 року постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

У силу вимог ч. 6 ст. 275 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За ст. 192 ЦК України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Частиною 3 ст. 189 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (який діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.ст. 6, 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Згідно з ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (який діє станом на час розгляду справи) передбачено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни; державні регульовані ціни.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ст. 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Частиною 5 ст. 17 Закону Україну "Про електроенергетику" передбачено, що тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про природні монополії" національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

За п.п. 1, 2 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці. НКРЕ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

До основних завдань НКРЕ, зокрема, відноситься забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі (п. 3 Указу України від 23.11.2011 року № 1059/2011).

Підпунктами 5, 6 п. 4 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011 передбачено, що НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі, та методології ціно-, тарифоутворення; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

НКРЕ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій (підп. 1 п. 6 , п. 13 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011).

З наведеного вбачається, що ціни на електроенергію встановлюються НКРЕ, тобто є регульованими, а рішення НКРЕ є обов'язковими до виконання.

23.04.2012 року постановою НКРЕ № 497 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" встановлено тарифи на електроенегрію, що відпускається населенню.

Обсяг фактичної електроенергії відповідачем відображений у звітах про використану електроенергію.

Оскільки позивач не є суб'єктом, в коло повноважень якого входить встановлення тарифів за електроенергією, відтак виставлення ним рахунків на підставі меншого тарифу, ніж визначено чинним законодавством, не є підставою для звільнення відповідача від сплати дійсної вартості спожитого обсягу електроенергії.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний був сплачувати вартість електроенергії відповідно до затверджених тарифів.

Крім того, судом з наявних матеріалів справи встановлено, що 01.06.2013 року НКРЕ провела планову перевірку дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, про що складено акт № 4.

Як вбачається з вказаного акта перевірки, позивач протягом період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року неправильно застосовував тариф на електроенергетику для відповідача, що є порушенням п. 3.5.1. Ліцензійних умов з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та п. 3.4.1. Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в частині дотримання нормативного документа - Постанови НКРЕ № 497 від 23.04.2012 року "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню".

Також на засіданні НКРЕ, за результатами якого складено протокол № 39 від 06.06.2013 року, вирішено зобов'язати позивача протягом двох тижнів надати документальне підтвердження здійснення перерахунку вартості спожитої електричної енергії відповідачу і відкоригувати суми дотацій, отриманих по зазначеному споживачу.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині проведеного перерахунку в розмірі 95 211,27 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів внесення оплати за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк та у повному обсязі за вказаний позивачем період, не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 2 194,92 грн. судового збору.

Згідно з платіжними дорученнями № 2001980065 від 17.07.2013 року та № 2001995130 від 29.07.2013 року позивачем сплачено 2 195,00 грн. судового збору, що на 0,08 грн. більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Судові витрати у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Полицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№ 76) (с. Іванчі, Володимирецький район, Рівненська область, 34375, код ЄДРПОУ 08564370) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Кн. Володимира,71, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05424874) 109 745,81 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 2 194,92 грн. судового збору.

3. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству «Рівнеобленерго» (вул. Кн. Володимира,71, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05424874) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,08 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.